5. Розслідування скарг

Під час миротворчих операцій будуть скарги та обвинувачення. Миротворці повинні проводити об'єктивне розслідування (упевнитися, що вислухано всі сторони) і зробити справедливу оцінку, щоб не допустити посилення напруженості і збільшити ефективність миротворчих сил. Якщо дії миротворців будуть справедливі, об'єктивні і послідовні, то і їх рішення будуть взяті до уваги.

6. Переговори і посередництво

Підчас миротворення будуть виникати ситуації, що вимагатимуть від миротворчого персоналу ведення переговорів, бути посередником і, можливо, виносити третейське рішення. Справи можуть включати незначні суперечки між ворогуючими сторонами або суперечки про щоденну діяльність миротворчої сили.

Успіх зусиль залежить від особливостей характеру миротворчості, спроможності міркувати, переконливості, здорового глузду, такту і терплячості. Як тільки миротворець здобуде довіру сторін, він може функціонувати як посередник; його послуги можуть мати вплив на розв'язку проблем, У міру його спроможності залагоджувати незначні проблеми на найнижчому рівні, він може запобігти нарощуванню більших проблем і о такий спосіб задо­вольнити мету місії. Проте персонал миротворчої сили повинен знати свої обмеження і негайно звертатися до командування миротворців, коли розв'язка проблем є поза його спроможністю. Репутація миротворця стосовно об'єктивності і добрих відносин з усіма сторонами в суперечці є основою його успіху як посередника.

4. Носіння і застосування зброї

Солдати миротворчої сили (за винятком спостерігачів) носять зброю (озброєні), коли проводять операції або несуть службу, і особисто відповідають за безпеку зброї та її наявність. В усіх інших випадках миротворці не озброєні.

Командуючий миротворчою силою визначає кількість зброї, що можна носити, стан готовності і дає дозвіл на її застосування згідно з ПО ПСС, встановлює процедури і ситуації, в яких можна застосовувати зброю підчас ведення миротворчих операцій.

Стріляти по цілі дозволяється, якщо миротворцям загрожує збройний напад. Миротворці не позбавлені і не будуть позбавлені права самооборони.

10. Організація миротворчих операцій

    1. Підготовка перед розгортанням миротворчих сил

Щоб здійснити миротворення, персонал та підрозділи повинні пройти навчання перед розгор­танням, щоб змінити свою орієнтацію від солдатів до миротворців, які користуються силою лише для самооборони. Негайна потреба розгорнути миротворчу силу, щоб припинити вогонь, часто виключає всебічну і довгу програму навчання.

В опрацюванні програми навчання треба мати на увазі:

• Терплячість.

Намагання прискорити темп переговорів може мати шкідливі наслідки. Це стосується як вищого, так і нижчого рівнів, коли місцеві проблеми часто залагоджують офіцери, прапорщики або сержанти роти.

• Гнучкість.

Треба розглянути всі аспекти проблеми і вдатися до власної винахідливості, щоб передбачити всі можливі дії або розв'язку з метою не порушити Мандата,

• Самодисципліну.

Професійна поведінка і чесність сприяють престижу миротворчої сили. Якщо сторони, причетні до конфлікту, цінують силу, вони будуть більше прислуховуватися до її порад і поважатимуть її авторитет під час кризи. Добра дисципліна полегшує завдання миротворчої сили.

• Професіоналізм.

Велике відчуття професіоналізму повинно демонструватися під час будь-якої діяльності, підчас і поза службою. Там, де сила має добру славу щодо правильності та здібності, сторони, причетні до конфлікту, будуть готові сприймати протест сили стосовно порушень та уникатимуть конфронтації. Проте миротворча скла може зазнати велику шкоду через непрофесійну діяльність поза службою, що прикро відбувається на відносинах зі сторонами, причетними до конфлікту.

• Безсторонність.

Сила не повинна допускати дискусійних, неофіційних заяв, які можуть дійти до небажаних слухачів. Такі заяви можуть привести до вимоги, щоб винуватого усунули і. якщо це віддзеркалює, на їх погляд, загально поширену упередженість серед національного контингенту, — до вимоги виведення усього наці­онального контингенту.

• Такт.

Офіційні сторони в конфлікті можуть бути чутливими і ображатися з приводу будь-якої уявної образи. У всіх відносинах зі сторонами потрібний такт.

• Зацікавленість.

Члени сили повинні досліджувати обереж­но все, що діється в районі їх відповідальності. Уважно, щоб вони могли помітити навіть найменші події, які можуть стати важливими, якщо їх пристосують до інформації інших спостері­гачів.

• Безпеку операцій.

Миротворці не обговорюють операцій, планів, намірів або методів в присутності неповноважного персо­налу; не обговорюють і не коментують сили воюючих сторін поза службою; не обговорюють віросповідання або політику; не обговорюють склад, роль або розгортання сил приятеля; не ведуть торговельні справи з місцевим населенням чи місцевою владою.

• Вивчення мови та звичаїв.

Командири та інші члени миротворчої сили зможуть діяти ефективніше, якщо знатимуть мову країни-господаря. Вивчення мови необов'язкове .

• Незвичайні ситуації.

Підчас навчання солдатів миротворчої сили треба наголошувати па незвичайних ситуаціях, з якими вони зустрічатимуться, і методах, з якими вони необізнані, але які їм доведеться використовувати, щоб успішно улагодити справу. Прикладом таких ситуацій можуть бути зустрічі з місцевим населенням, демонстрантами, озброєними бандами та терористами, Такі ситуації потребують від миротворця бути спокійним і без­стороннім.

• Питання з акліматизації.

Солдати повинні бути підготовані до дій у районах миротворчих операцій, кліматичні умови яких екстремальні (пустелі, ліси, гори). Потрібно навчити особовий склад пристосовуватися до життя і функціонування у різному середовищі та за будь-якої погоди. Солдати мають знати, наприклад, як користуватися снігоступами взимку та іншим спеціалізованим обладнанням за різних обставин.