Основні функції компонентів дії

3.1

Тема 3. Підготовка вчителя до проведення сучасного уроку правознавства Модель особистості сучасного вчителя правознавства

І. Готовність учителя правознавства до навчальної роботи яка передбачає:

вміння контролювати й давати якісну оцінку вихідного, проміжного та кінцевого рівня опанування учнем предмета «Основи правознавства» вміння ставити навчальну, виховну та розвиткові цілі як на уроці, так і в межах вивчення предмета;
вільну орієнтацію в науковій літературі та вміння її систематизувати, знання передбаченого програмою фактичного матеріалу, системи правових понять;
вміння досягти дидактичну, виховну та розвиткові цілі навчання засобами свого предмета з урахуванням вікових та індивідуальних здібностей та особливостей учнів;
володіння різними формами, засобами та методиками вивчення правознавства для активізації пізнавальної діяльності учнів та їх інтересу до предмета, розвитку їх «правової свідомості»;
усвідомлення мети навчання й освіти у всебічному розвитку особистості;
вміння вимірювати вихідний і кінцевий рівні здібностей учнів, здійснювати об’єктивний особистісно-гуманний підхід до контролю й оцінки їх знань, вмінь і навичок;
вміння організовувати навчальний процес, забезпечувати різні рівні розвитку пізнавальної активності учнів з урахуванням їх індивідуальних особливостей, здібностей і інтересів;
вміння здійснювати навчальну взаємодію з учнями на рівні співробітництва і співтворчості, застосовуючи індивідуальні, групові і фронтальні форми роботи;
володіння традиційними (репродуктивними, частково-пошуковими, проблемними, дослідницькими тощо) методами та обізнаністю у новаторських методах навчання;
вміння здійснювати співробітництво з батьками учнів та колегами у позаурочній роботі;
вміння створювати робоче самопочуття та умови для реалізації особистісної позиції (як власної, так і кожного школяра) в навчанні;
володіння методологією пізнавальної діяльності, логікою сходження від абстрактного до конкретного, індивідуальними і дедуктивними методами умовиводу тощо;
володіння системним методом освоєння предмета в єдності його структурних елементів, їх закономірних внутрішніх і зовнішніх зв’язків і розвитку в часі;
вміння опановувати тексти та логічно й обґрунтовано викладати свою думку в усній і письмовій формі.

ІІ. Готовність учителя правознавства до виховної роботи з дітьми та взаємодії з оточенням.

3.2

- усвідомлення виховного потенціалу шкільних курсів правознавства з точки зору загальнолюдських цінностей, плюралізму в ідеології, патріотизму та дружби між народами світу;

- вміння вести громадсько-педагогічну та просвітницьку роботу в регіоні, серед батьків і учнів;

- проведення гурткової та профорієнтаційної роботи на галузі, які пов'язані з вивченням правознавства;

- формування особистої відповідальності, організованості, та навичок колективної праці при опануванні правознавства;

- володіння психолого-педагогічними методами дослідження та діагностики розвитку особистості учня та дитячих угруповань;

- вміння визначити мету виховання відповідно до досягнутого вихованості дітей;

- вміння організовувати з учнями різні види трудової діяльності, правознавство і природоохоронну діяльність, формувати риси бережливості, діловитості та підприємництва;

- формування гуманних виховуючих відносин з учнями на рівні співробітництва та співтворчості, враховуючи національні традиції, мікро- і макросоціапьне оточення;

- вміння будувати педагогічне спілкування на основі захоплення спільною діяльністю, враховуючи природні нахили та інтереси вихованців;

- сприяння самовихованню учнів, саморозвитку їхніх суспільно-ціннісніших якостей і створення умов для самореалізації дитини як неповторної індивідуальності;

- вміння організовувати дозвілля дітей, гуртки художньої самодіяльності, спортивні секції, попереджувати дитячий травматизм, працювати з дітьми, які потребують підвищеної педагогічної увага (зокрема, явища алкоголізму, наркоманії, розпусти, правопорушень, злочинності тощо);

- вміння структурувати та складати розгорнену психолого-педагогічну характеристику учня та класного колективу з використанням і згадуванням комплексу методів їх вивчення та діагностики;

- філософську культуру й уявлення про основні закони існування природи, суспільства та людської свідомості;

- сприяння морально-етичному та правовому становленню учня як особистості громадянина України та людської цивілізації, культурі поведінки серед людей, обізнаності у правах та свободах людини та дитини;

- формування естетичних смаків учнів і почуття прекрасного в усіх видах людської діяльності, різноманітних мистецтв (літератури, музики, живопису тощо);

- розвиток економічному і правовому становленню учня обізнаності у плановій та ринковій економіці, шляхах боротьби та конвергенції різних політико-економічних формацій, вміння орієнтуватися у конкретних політичних і соціально-економічних обставинах;

- формування політичної культури в дусі плюралізму та парламентських засобів боротьби партій і рухів за владу;

- знання Конституції України та основ поточного законодавства як складових правової культури виховання, його соціальної.

ІІІ. Фахово-методичний аспект підготовки до самоудосконалення учителя правознавства передбачає:

здатність до аналізу роботи педагогів-новаторів; колег-правознавців і рефлексії власної педагогічної діяльності;
володіння методиками ведення щоденника психолого-педагогічних спостережень і експертних оцінок власної діяльності (з боку колег, учнів, батьків);
знайомство з науковою, методичною літературою та періодикою по спеціальності;
вміння самокритично оцінювати свій досвід і планувати шляхи самоудосконалення для отримання майбутньої кваліфікації вчителя правознавства (більш вищої категорії).

3.3

- веління методами самоаналізу для адекватної самооцінки;

- виявлення сильних і слабких сторін індивідуальності в ретроспективі та вміння визначити шляхи професійного самовдосконалення в перспективі;

- вміння аналізувати власний досвід роботи, наслідки своєї взаємодії з учнями та їх оточенням;

- вміння використовувати передовий педагогічний досвід, досягнення педагогічної науки, національної культури, традиції та звичаї свого народу;

- вміння володіти собою, власною емоційно-вольовою саморегуляцією;

- вміння творчо працювати над удосконаленням власних професійних здібностей: за змістовною спрямованістю (ділових, спілкування, рефлексивних), за рівнем опанування діяльністю (виконавських, творчо-конструктивних) та за формою реалізації дії (практично-рухових, уваго-перцептивних, мовленнєвих та розумово-інтуїтивних);

- використання надбань наукової організації, її безпеки та гігієни;

- знайомство з популярними викладачами філософських, політичних, економі»ш:их, правових концепцій сучасності;

- обізнаність у художній літературі та в інших мистецтвах, надбаннях національної культури;

- спроби осмислення власного досвіду, пошуки себе у художній самодіяльності, туризмі, спорті тощо.