Організаційні структури управління підприємствами.

Згідно з виробничою й загальною структурою підприємства (організації) формуються конкретні органи управління ним (нею). Водночас поділ праці у сфері управління зумовлює групування однорідних за функціями робіт і зосередження таких робіт у підрозділах апарату управління.

Це означає, що управлінський персонал підприємства (організації) поділяється на лінійний та функціональний (штабний, апаратний).

Лінійний персонал забезпечує безпосереднє керівництво виробництвом (діяльністю фірми). Функціональний же персонал допомагає лінійним керівникам виконувати функції управління своїми підрозділами (службами, відділами). При цьому між лінійними керівниками та посадовими особами апарату управління виникають певні організаційні відносини. Сукупність лінійних та апаратних органів управління і відносини між ними утворюють систему управління фірмою.

Організаційна структура управління будь-яким суб'єктом господарювання — це форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів.

В організаційній структурі управління тим чи тим суб'єктом господарювання кожний її елемент (виробничий або управлінський підрозділ) має певне місце й відповідні зв'язки з іншими елементами. Зв'язки названих елементів системи управління поділяються на лінійні, функціональні та міжфункціональні.

Лінійні зв'язки виникають між підрозділами та керівниками різних рівнів управління (директор—начальник цеху—майстер). Ці зв'язки з'являються там, де одного керівника підпорядковано іншому.

Функціональні зв'язки характеризують взаємодію керівників, які виконують певні функції на різних рівнях управління, але між ними не існує адміністративного підпорядкування (начальник цеху—начальник планово-економічного відділу).

Міжфункціональні зв'язки мають місце між підрозділами того самого рівня управління (начальник цеху—начальник цеху, начальник служби маркетингу—начальник конструкторського відділу). Характер зв'язків визначає відповідний тип організаційної структури управління суб'єктом господарювання.

Управління в широкому розумінні означає вплив на процес, об'єкт, систему для досягнення визначених цілей.

Щоб з'явилася необхідність в управлінні потрібна організація, тобто група людей, діяльність яких варто координувати. А щоб управління було ефективним, необхідно володіти мистецтвом управління. Теорія і мистецтво разом формують менеджмент.

Менеджмент - система науково-технічного управління, що дозволяє досягти поставлених цілей найбільш гуманними й економними методами , з високою якістю й ефективністю.

Наука управління за останні два-три десятиліть пережила глибокі зміни. На зміну раціоналістичній концепції управління приходить нова неформальна, котру називають інформаційною.

Сутність раціоналістичної концепції полягає в переконанні, що успіх фірми залежить від раціональної організації виробництва, зниження витрат за рахунок використання внутрівиробничих резервів, ефективності використання виробничих ресурсів, тобто від внутрішніх факторів. Фірма розглядається як закрита система, мета і задачі якої визначені і стабільні протягом тривалого періоду. Основна стратегія такої фірми - поглиблення спеціалізації виробництв, організаційна структура будується за функціональним принципом, основне значення приділяється контролю.

Неформальна концепція - основою є ситуаційний підхід до управління. Фірма розглядається як живий організм, як відкрита система і головна передумова її успіху лежить поза нею. Успіх зв'язується з тим, наскільки успішно фірма вписується в зовнішнє середовище (економічне, соціально-політичне, науково-технічне) і пристосовується до неї. Ситуаційний підхід до управління означає, що все внутрішнє будування системи управління є відповіддю на різний вплив зовнішнього середовища. Реалізацією цього нового підходу стало стратегічне управління, що припускає урахування майбутніх станів середовища в розробці стратегії розвитку фірми.

В управлінні сучасною економікою необхідно керуватися такими принципами:

• чіткого розподілу праці;

• підтримка дисципліни і порядку;

• права і відповідальність;

• використання мотивації високопродуктивної праці;

• забезпечення справедливості для усіх;

• впевненість у постійності і стабільності роботи

• підтримці взаємин зі співробітниками відповідно ієрархії;

• стимулювання ініціативи.

Методи управління по змісту поділяються на:

• економічні; адміністративно-правові; соціально-психологічні.

Економічні методи управління - це прийоми і способи управління, що засновані на використанні економічних законів, економічних інтересів і показників. Ці методи включають: матеріальну відповідальність, стимулювання, ціноутворення, податки, державне регулювання.

Адміністративно-правові методи управління припускають юридичний (правовий й адміністративний) вплив на відношення людей у процесі виробництва, тому що ці відносини регулюються визначеними правовими нормами: законодавчими актами, положеннями, інструкціями, указами і розпорядженнями. Адміністративно-правові методи припускають і використання відповідних матеріальних, адміністративних санкцій.

Соціально-психологічні методи управління реалізують мотиви соціального поводження людей, тому що традиційні форми матеріального заохочення поступово утрачають свій стимулюючий вплив. Ці методи припускають вивчення соціальних запитів і інтересів членів колективу, середовища виробництва, суспільної думки.

Усі ці методи повинні поєднуватися і створювати необхідний арсенал коштів для ефективного управління фірмою

Кожна фірма унікальна, тому немає єдиної моделі управління. Факторами, що визначають вибір даної моделі є: розмір фірми, характер продукції, що виробляється, характер середовища.

Система управління повинна бути простою і гнучкою, забезпечувати ефективність і конкурентноздатність функціонування фірми. Вона повинна мати такі характеристики: невелике число рівнів управління, наявність численних підрозділів, що мають висококваліфікованих працівників, якість продукції і всі процеси повинні бути орієнтовані на споживача.

Існує безліч типів організаційних структур управління.

В основу їхньої побудови покладено 2 основних:

1. Лінійна - це зв'язок по вертикалі між вище і нижчестоящими ланками.

2. Функціональний зв'язок характеризується тим, що в системі управління виділяються відділи і виконавці, що спеціалізуються у визначеній області трудової діяльності.