Етногенез українців. Теорія словянського походження .

Дунайська батьківщина

Нестор-літописець-“Повість временних літ”: історична прабатьківщина слов”ян:” по долгим же временам се сели суть славяне по Дунаеви, где нине угорская земля и Болгарская. От тех слов”ян разойдетися по всей земли и прозвалися имени своими где сели, на котором месте”. Ця версія про Дунайську прабатьківщину слов”ян була покладана в основу концепції чеського дослідника П. Шафарика, яку нині поділяє О.Трубачов.

Вісло-Одерська концепція

Місце розселення венедів у північних схилах Карпат та верхів”я Вісли (свідчення Плінія старшого, Тацита , Птоломея , Йордана). Прибічники - Л.Нідерле, О.Шахматов, В.Петров, В.Сєдов.Останній походження слов”янських старожитностей пов”язує з празькою культурою (Польща).

Більшість сучасних дослідників згодні з Нідерле, який вважав пробатьківщиною слов»ян територію, обмежену на Заході середньою Віслою та Карпатами, а на Сході Середнім Дніпром, на півночі - Прип»яттю. А на півдні-середніми течіями Дністра та південного Бугу. Саме тут концентрується більшім\сть слов»янських гідронімів (Баран, Козак, Терпиловський,1991-С. 73).

2.На межі Ш-Ц ст. до н.е. у Польщі з»являються племена пшеворської культури, що просуваючись на схід- у Подніпров»я і Полісся відома як зарубинецька культура (як симбіоз з пізньоскіфською та сарматською культурою).

У другій половині 1 ст. н.е. внаслідок сарматської експансії з півдня у Середнє Подніпров»я зарубинецька людність мігрує на Десну, верхній Дніпро, у верхів»я Південного Бугу. Внаслідок її контактів з сарматами, балтами, східними германцями (з повісленням-Пшевор) у Середньому Подніпров»ї в Ц-Ш ст. формується ранньослов»янська київська культура. Формуваннням на спільній зарубинецькій основі споріднених київської культури Подніпров»я завершується найдавніший - зарубинецький етап історії слов»янства. Ці ранньослов»янські племена були відомі під іменем венедів.Іх сусіди- певкіни-мешкали на Нижньому Дунаї, а фенни(фіни)-на північній схід від Даугауви, Десни.

Кінець венедської(зарубинецької) єдності раннього слов»янства поклала експансія германських племен – готів (прийшли у Польщу з Ютландії у 1 ст. н.е.) У 2 ст. просунулися на схід - Волинь, винищуючи слов»янську людність. Волинські слов»яни тікають на схід - у Подніпров»я і тут беруть участь у формуванні київської культури Ш-1У ст.

3. В той час як готи долиною Південного Бугу виходять у причорноморські степи. Таким чином, зарубинецький масив слов»ян був розрізаний готами на дві частини - київську культуру Подніпров»я і зубрицьку групу Вехнього Подністров»я, де осіла частина волинських слов»ян.Останні під впливом даків, римлян, германців трансформуються в черняхівську культуру (Ш-1У ст.) та будуть відомі у У1 ст як склавіни.( Баран,Козак, Терпиловський-С.43).

4. Опис слов»ян середини 1 тис. подає готський історик Йордан, називаючи слов»ян Подністров»я і Подніпров»я антами. За Прокопієм Кесарійським, анти у У1 ст. мешкали у лісостепах між Нижнім Дунаєм та Сівеським Дінцем, що збігається з пам»ятками пеньківської культури та празької культури (у У-УЦ ст.)

5. Під час формування культур антів та склавінів у лісостеповій Україні драматичні події відбулися у степах Причорномор»я - слідом за готами гуни вирушили на середній Дунай , де утворили Гунську державу на чолі з Аттілою. Однак в 451р. вони зазнали поразки від германців та римлян на Каталунських полях і відкрили шлях для розселення слов»ян на півдні і південному заході.

6.Археологи простежили міграцію антів та склавінів на Нижній Дунай. Після 500р., в правління Юстініана, анти й склавіни масово переходять на південний берег Дунаю у володіння Візантії, а у У1-УЦ ст. розселяються по всьому Балканському півострові.

Якщо анти колонізували Балкани, то склавіни розселялися не тільки на південь з Подунав»я, а й у верхів»я Дунаю. Звідси вони заселяють басейн Ельби, змішуються зі слов»янами Вісло-Одерського межиріччя, де у У1-УШ ст. виникла своєрідна культура слов»ян ободритів та лужицьких сербів (до ХШ ст.).