Висновок:

Отже, у У1-УЦ ст. склавини та анти з лісостепової зони, розселившись на Балкани, у Подунав»я, басейн Ельби та Одри, започаткували південну, західну гілку слов»ян. В той же час. Слов»яни Середнього Подніпров»я просувалися на північ Дніпром та Десною на схід - на Сіверський Дінець, Дон. З цими подіями більшість сучасних авторів пов» зує розпад слов»янської спільноти і початок формування окремих слов»янських народів. В цей же час зароджується і праукраїнський етнос (анти-поляни).

Теорія автохтонності м . С. Грушевського Анти – предки українців.

Етнічна основа українців - населення пізнього палеоліту, що мешкало на терені України. Росіяни і білоруси мали свою етнічну основу і свої територіальні формування. Він був першим , хто спростував феномен єдиної етногенетичної колиски - зародження трьох споріднених слов”янських народів.

Теорія етногенези марксистсько - ленінська грунтувалася на чинниках суто зовнішнього порядку, прив”заних до соціально - економічних формацій, ігноруючи відносну автономімність етносу як соціальної системи.

Н.Кравченко- У пошуках країни антів\\Історія України.-2000-№46.-С.2-4.

1.Анти-міжплемінне об”єднаня ранньодержавного типу, яке виникло наприкінці Ш ст. у Середньому Подніпров”ї. У ньому домінували слов”яни і відбулася слов”янизація неслов”янського населення (переважно іраномовного). Появу цього об»єнання спричинила експансія готів і консолідація середньодніпровських племен у боротьбі з ними. Анти, як і більшість варварських народів Європи, створили своєрідну протоцивілізацію,яка належала до пізньоантичного(провінційно-римського) кола.

2. В історії стародавнього населення України антський період має бути виділений як особливий етап. У соціально-економічному плані -це утвердження і вищого розвитку ранньокласового суспільства, утворення ранньодержавних обєднань ;

В етнічному-це час розселення словян і слов’янізація інших етносів на терені України., становлення тих особливостей у духовній культурі й мові, що стануть підгрунтям етногенези українців.

Етнічне коріння антів та етимологія назви:

4.Назва анти доволі загадкова(згадується у 552-602р) . Йрордан і Прокопій свідчать про близьку спорідненість антів і склавінів(слов”ян).”Анти ближчі сусіди склавінів”-пише Прокопій.

Автор статті припускає,що анти-це спільна назва слов”янського народу,більш рання ніж слов”яни.Так,Йордан і Прокопій пишуть про антів і склавінів як колись один народ до їх пізнішого розселення(1У ст).Йордан засвідчує факт розселення венедів на південний схід і участь їх в утворенні антів. Саме після цього з”являються три народи:венеди(верхів”я вісли, анти-на Дніпрі, склавіни-між Дніпром і Дунаєм.Однак Прокопій у своїй “Історії” спільним предком антів і склавінів не венедів, а спорів. Лінгвісти,на основі аналізу мовного доводять,що спори не(спораден-розсіяний), а древні паралати Геродота,у Йордана-спали, у Нестора-поляни(полі).В.Петров “Етногенез слов”ян”-К.,1972-вбачає етнічну (племінну назву) спори у річковій назві “Дніпро”.-двочленне слово: як Данаприс або Борисфен (Борис-тене-переозвучене “Дана-порис”. З іранської-“дана”-річка, а порис-давня етнічна назва племені,яке живе там. Отже, це дає підстави твердити,що до виникненя антів причетні й повісленські венеди і спори(спали),росомони(роксолани),що мешкали у районі Поросся-майбутні роси-руси літопису Нестора. Певні докази участі сарматського іраномовного населення в антському об”єднанні дає походження самої назви “анти” і її на диво коротке існування.

Брайчевський М. Походження Русі.- К., 1968 - С.145-146 –

звертає увагу,що пам”ятки матеріальної культури антів є не тільки на території Правобережжя України,а й на території Румунії, Болгарії,Чехії, Словаччини. Це свідчить про участь антів у формуванні етносів східних, південних, західних слов”ян. Вважає, що анти - назва іранська,а ПОЛЯНИ - слов”янська. Він ототожнює полян зі спорами ,згаданами П.Кесарійським. Він бачить у полянах “сукупність щонайменше 6 східнослов”янських племен (уличів, тиверців, ховатів,бужан , дулібів, волинян), а можливо й ширше поняття оскільки спори - це склавіни Він звертає увагу,що назва поляни (етнонім) зустрічається не тільки на березі Дніпра, а й в Моравії, Болгарії в середній Віслі – поляни (предки поляків).

Автор звертає увагу, що анти поляни) не були єдиним народом (були місцеві особливості в матеріальній культурі).