7. Побудова на карті лінії з заданим ухилом

Побудова лінії з ухилом і_гр. між заданими на карті (плані) точками А і В (рис. 3.11) виконується в такій послідовності:

1. За існуючими нормативними документами визначають граничний ухил траси і_гр.

2. По топографічному плану визначають висоту перерізу рельєфу h

3. Обчислюють величину закладання між суміжними горизонталями

. (3.27а)

4. По лінійному або поперечному масштабу згідно масштабу карти (плана) в розхил вимірювача беруть величину d_гр. (рис. 3.11).

5. Від початкової точки А в напрямку на точку В розхилом вимірювача d_гр. перетинаємо суміжну горизонталь і отримаємо точку а.

Рис. 3.11. Побудова лінії з заданим ухилом

Далі з точки а так само на наступній суміжній горизонталі отримаємо b, с, ... і т.д.

6. Якщо між суміжними горизонталями закладення d більше d_гр., то це означає, що ухил місцевості менший граничного (допустимого). Тому лінію між ними проводять по найкоротшому шляху в напряму до кінцевої точки В. На рис. 3.11 таким шляхом з’єднані точки d і В.

7. З’єднавши ці точки прямими лініями, отримаємо ломану лінію траси з заданим ухилом коли і  і_гр.

За цією методикою можна намітити декілька варіантів траси споруди. Шляхом їх техніко-економічного порівняння вибирають найбільш оптимальний.

8. Побудова профілю місцевості

Профіль місцевості – це слід перетину рельєфу місцевості вертикальною площиною виражений на площині в заданих горизонтальному та вертикальному масштабах (рис. 3.12).

Виконується в такій послідовності.:

1. Кінцеві точки напрямку А і В зєднують прямою лінією.

2. На лінії АВ позначають точки перетину з горизонталями 1,3,4,5,7,8,10 та точки на перетині з характерними лініями рельєфу: вододілу 2,9 та водозбору 6.

3. Вибирають значення горизонтального масштабу профіля М_г, який як правило співпадає з масштабом карти (плана).

4. На папері з міліметровими поділками будують графи віддалей і висот (рис. 3.12,б). В графу «віддалі між точками» розхилом циркуля переносять з плану відрізки лінії А-1, 1-2, …, 10-В. За допомогою лінійного масштабу визначають їх довжину на місцевості (в м) і виписують в кожному інтервалі.

Довжину інтервалів на місцевості можна визначити безпосередньо на карті (плані). При цьому сума визначених довжин повинна дорівнювати загальній довжині лінії L_AB.

5. На карті (плані) по горизонталям (розділ 3,§6) визначають позначки всіх точок лінії А, 1, 2, …, 10 і виписують в графу «Висоти точок».

6. Вибирають вертикальний масштаб М_в. Його значення, як правило, в 10 раз крупніше при горбистому та гірському рельєфі і в 20 раз крупніше для рівнинного рельєфу. Це дає змогу краще виразити рельєф місцевості на профілі.

На рис. 3.12 відповідно маємо М_г = 1:10000; М_в = 1:500; М_г/М_в = 20.

7. Обчислюють висоту умовного горизонту Н_г (рис. 3.12) так, щоб на вертикальному профілі вона була нижче найменшої позначки точки рельєфу

Н_г = Н_min – (4 8)см × М_в. (3.28)

Рис. 3.12. Побудова профілю місцевості

Обчислене значення позначки заокруглюють до метрової поділки. На рис. 3.12 маємо Н_г = 132,5 - 4×500 = 130,5  130 м.

8. Розписують шкалу висот згідно вибраного вертикального масштабу М_в через 1 см. Ціна сантиметрової поділки вертикального масштабу дорівнює

h_п = 1 см×М_в = 1 см×500 = 500 см = 5 м.

Відповідно поділки шкали висот прийняли значення 130, 135, ..., 150 м.

9. Від лінії умовного горизонту в точках А, 1, 2, ..., В будують перпендикуляри висотою, яка дорівнює позначці точки згідно шкали висот вертикального масштабу. Отримують точки А, 1, ..., В і з’єднують їх прямими лініями.

Отримана ламана лінія і буде характеризувати профіль місцевості по лінії АВ.

З використанням цифрових технологій в автоматичному режимі отримують профіль місцевості по любому напрямку лінії на карті (плані) з графічним зображенням на екрані.