- •Тема «розвязання інженерних задач по топографічним картам та планам» план
- •1. Читання топографічних карт та планів
- •2. Визначення довжин ліній
- •3. Визначення прямокутних координат
- •4. Визначення дирекційних кутів та азимутів
- •5. Розв’язання прямої та оберненої геодезичних задач
- •6. Визначення висот точок і стрімкості схилу
- •7. Побудова на карті лінії з заданим ухилом
- •8. Побудова профілю місцевості
- •9. Визначення меж водозбірної площі
- •10. Визначення площ
- •11. Визначення об’ємів земляних мас
3. Визначення прямокутних координат
Шукані прямокутні координати Х, Y точок визначаються відносно ліній координатної сітки (рис. 3.3).
Координати точок М і N визначають відносно координат південно-західного кута ліній квадрата координатної сітки (точки 1 та 2), в якому знаходиться шукана точка.
Прямокутні координати координат шуканих точок Хj, Yj обчислюють за формулами:
,
(3.8)
де Хі, Yi – координати південно-західного кута координатної сітки;
Dхі, Dуі – прирости координат шуканої точки відносно південно-західного кута.
Для точок М і N відповідно маємо:
.
(3.9)
Рис. 3.3. Визначення прямокутних координат точок на карті масштабу 1:10 000
Приклад. При визначені координат точки М (рис. 3.3) без врахування деформації основи плану отримали Dх1 = 280 м; Dу1 = 400м. За формулою 3.9
Х1 = 6066000 + 280 = 6066280 м.
Y1 = 4312000 + 400 = 4312400 м
Можна виконати обернену задачу – по заданим координатам точки N (XN = 6067710м; YN = 4313520 м) нанести її на план масштабу 1:10 000 (рис. 3.3). Координати південно-західного кута координатної сітки – точки 2 дорівнюють:
Х2 = 6067 км = 6067000 м; Y2 = 4313 км = 4313000 м.
Відповідно Dх2 = 6067710 – 6067000 = 710 м;
Dy2 = 4313520 – 4313000 = 520 м.
У масштабі плану приріст абсциси Dх2 = 710м і відкладаємо його по боковим лініям від південної сторони визначеного квадрата. Вподовж отриманої лінії від західної сторони лінії абсцис (Х) відкладаємо в масштабі плану приріст Dу = 520м і отримаємо положення точки N на плані.
4. Визначення дирекційних кутів та азимутів
Для вимірювання дирекційного кута лінії 1-2 (рис. 3.4) її продовжують вліво до перетину з лінією абсцис координатної сітки (точка 0).
Рис. 3.4. Вимірювання дирекційного кута
Величину дирекційного кута 1-2 визначають за допомогою геодезичного транспортира (рис. 3.5). Точку 0 суміщають з центром дуги транспортира (нулем шкали на лінійці), а по краю лінії градусної шкали транспортира визначають величину кута 1-2 .
Рис. 3.5 Геодезичний транспортир з поперечним масштабом
При вимірюванні істинного азимута заданої лінії користуються напрямом лінії східної або західної рамки карти, яка визначає напрям істинного меридіану.
Істинний азимут А за формулою
А = + , (3.11)
де - Гауссове зближення меридіанів.
Відповідно можна обчислити магнітний азимут за формулами:
Ам = А - ; (3.12)
або Ам = a + g - d, (3.13)
де d – схилення магнітної стрілки.
Рис. 3.6. Графік розміщення орієнтирних меридіанів
Якщо визначити прямокутні координати кінцевих точок лінії X1, Y1; X2, Y2, то дирекційний кут a1-2 можна аналітично обчислити за формулою
,
(3.12)
де Dх, Dу – приростки координат заданої лінії.
