23.2. Облік валютних коштів

23.2.1. Загальні положення

Основні нормативні документи, які регламентують облік валютних коштів:

у бухгалтерському обліку — П(С)БО 21 „Вплив зміни валютних курсів";

у податковому обліку — Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств".

П(С)БО 21 визначає загальний підхід до відображення операцій в іноземній валюті, в той час як Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств" розглядає спеціальні аспекти, які стосуються доходів і витрат платника податку.

Згідно з П(С)БО 21 „Вплив зміни валютних курсів", всі валютні статті бала­нсу підлягають класифікації на монетарні та немонетарні.

Монетарні статті — статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. До цих статей можна віднести залишки валюти на рахунках в касі, дебіторську та кредиторську заборгованості.

Немонетарні статті — статті інші, ніж монетарні статті балансу. До немонетарних статей можна віднести отримані та оплачені аванси, товарно-матеріальні цінності, оборотні та необоротні активи. Отримані та погашені аванси належать до немонетарних статей, оскільки до монетарних статей зара­ховують ті статті, по яких передбачається надходження коштів.

Відповідно до п.7а П(С)БО 21 на дату складання балансу монетарні рахунки підлягають перерахунку за курсом НБУ. Курсові різниці від перерахунку інозем­ної валюти й інших монетарних статей, що виникли в процесі операційної

діяльності, відображаються у складі інших операційних доходів (рахунок 714 „Доходи від операційної курсової різниці") чи інших операційних витрат (раху­нок 945 „Втрати від операційної курсової різниці"). Курсові різниці від перераху­нку монетарних статей, які виникли внаслідок інвестиційної та фінансової діяль­ності підприємства, відображають у складі інших доходів (рахунок 744 „Доходи від не операційної курсової різниці") чи в складі інших витрат (рахунок 974 „Втра­ти від не операційної курсової різниці").

Виняток становлять лише фінансові інвестиції у господарські одиниці, які знаходяться за межами України. В цьому випадку збільшення суми фінансових інвестицій внаслідок впливу курсових різниць призводить до збільшення іншого додаткового капіталу (кредит рахунку 425 „Інший додатковий капітал"); змен­шення — до зниження суми додаткового капіталу (дебет рахунку 425 „Інший до­датковий капітал").

Немонетарні валютні рахунки, виникнення яких пов'язане з валютними опе­раціями, згідно з п. 76 Стандарту 21 відображають у балансі за історичною варті­стю. Тобто оприбутковувати та списувати активи слід за тією вартістю, за якою раніше була виплачена чи отримана передоплата.

Отже, рахунки 371 „Розрахунки за виданими авансами" і 681 „Розрахунки за авансами одержаними" на дату складання балансу індексації не підлягають. В цьому випадку виникає неузгодженість із оцінкою активів при проходженні мит­ного контролю, адже відсоток мита та митних зборів буде нараховуватись від первісної вартості товару, обчисленої за курсом НБУ у день проходження митно­го контролю.

Немонетарні активи, які обліковуються у балансі за справедливою вартістю на дату складання балансу, підлягають відображенню за курсом на день визна­чення такої вартості. Тобто визначена свого часу справедлива вартість по акти­вах, отриманих безоплатно, внесених у статутний капітал чи обміняних на непо­дібні активи індексації не підлягають.

Вищевикладене не стосується фінансових інвестицій у валюті. Згідно з П(С)БО 12 „Фінансові інвестиції" вони повинні оцінюватися за справедливою вартістю на кожну дату складання балансу (враховуючи курс НБУ).

Особливістю відображення валютних операцій у бухгалтерському обліку є те, що поряд із використанням валюти звітності (гривні) необхідно паралельно враховувати валютні операції у реальній валюті відповідних країн (в іноземній валюті). При цьому практикують дублюючі комплекти облікових реєстрів, запис даних через риску дробу тощо.