21.3.Облік автотранспорту на атп у структурі необоротних активів автотранспортного підприємства основну частину займають транспортні засоби.

В бухгалтерському обліку автотранспорт відображається на субра­хунку 105 „Транспортні засоби". До цього рахунку можуть відкривати­ся аналітичні рахунки залежно від призначення транспортного засобу: „Транс­портні засоби для перевезення пасажирів", „Транспортні засоби для перевезення вантажів". Залежно від величини підприємства до цих аналітичних рахунків можуть відкриватись рахунки нижчого рівня. Наприклад, для вантажних транс­портних засобів ознакою для відкриття таких рахунків може бути вантажопід­йомність, а для пасажирів — пасажиромісткість.

Згідно з П(С)БО 7 „Основні засоби" об'єктом обліку є окремий основний засіб, тобто в нашому випадку окремий транспортний засіб.

На підприємство транспортні засоби можуть надходити внаслідок: придбання; як внесок до статутного капіталу; безоплатного отримання; обміну на інші активи.

Сьогодні досить багато автотранспортних підприємств, особливо тих, що займаються пасажирськими перевезеннями, залучають транспортні засоби шля­хом отримання їх в оренду від фізичних чи юридичних осіб.

Транспортні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною ва­ртістю, до якої входять:

• вартість автомобіля (без ПДВ);

• реєстраційні збори, мито та інші платежі;

• витрати зі страхування ризиків доставки автомобіля;

• інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням автомобіля.

Надходження транспортних засобів на підприємство оформляється Актом придбання-передачі (внутрішнього переміщення), Ф.№ОЗ-1.

При надходженні транспортного засобу на підприємства як внесок до стату­тного капіталу первісна вартість буде складатись з справедливої вартості, яка зазначена у статутних документах, та витрат, пов'язаних з реєстрацією та введен­ням його в експлуатацію.

При безоплатному отриманні транспортного засобу його первісна вартість буде складатись із справедливої вартості та витрат, пов'язаних з реєстрацією та введенням в експлуатацію автомобіля.

На суму справедливої вартості збільшуватиметься додатковий капітал, а при амортизації цього засобу додатковий капітал буде зменшуватись на величину амортизаційних відрахувань з одночасним відображенням доходу.

В бухгалтерському обліку надходження транспортних засобів відображаєть­ся аналогічно як придбання інших основних засобів з урахуванням таких особли­востей: при отриманні автомобіля дебетується рахунок 152 і кредитуються: раху­нок 377 — на суму реєстраційного збору, рахунок 651 — на суму збору до Пенсійного фонду, рахунок 641— на суму податку з власників транспортних за­собів, рахунок 655 — на величину страхових платежів.

Надходження основних засобів за бартерними договорами є однією з най­складніших операцій при відображенні в бухгалтерському обліку.

Активи, отримані внаслідок бартерної операції, зараховуються на баланс за вартістю, що залежить від того, якими активами відбувається обмін — подібни­ми чи неподібними.

При обміні подібними активами первинна вартість отриманого об'єкта основ­них засобів, в цьому випадку автомобіля, дорівнює залишковій вартості переда­ного автомобіля.

Якщо залишкова вартість переданого об'єкта більша, ніж його справедли­ва вартість, тоді первинною вартістю отриманого активу буде його справедли­ва вартість.

При обміні неподібними активами величина доходу дорівнює справедливій вартості отриманого активу, скоригованій на суму грошових коштів передану або отриману, а витратами підприємства буде залишкова вартість переданого активу.

Первісною вартістю транспортного засобу, отриманого внаслідок обміну на неподібний актив, є справедлива вартість переданого активу, змінена на величи­ну грошових коштів, яка була сплачена чи отримана під час обміну.

Відображення в бухгалтерському обліку операцій з обміну транспортних засо­бів відбувається аналогічно до обліку надходження основних засобів при бартері.

Автомобіль, як і будь-який інший засіб, в процесі експлуатації зно­шується, ламається. Для того, щоб надалі підприємство могло одержу­вати економічну вигоду від його використання, потрібно проводити такі процедури, як ремонт, технічне обслуговування, поліпшення. Витрати, пов'язані з виконанням цих процедур, в обліку відображаються по різно­му, залежно від їх виду.

Згідно з Положенням „Про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транс­портних засобів, автомобільного транспорту", затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998р. №102, технічне обслуговування — де операція або комплекс операцій із підтримання працездатності або справності автомобіля під час використання його за призначенням, зберігання і транспортування.

Згідно з цим Положенням, ремонт — це комплекс операцій з відновлення справності або працездатності, відновлення ресурсу автомобіля або його складо­вих частин. Ремонт поділяється на поточний та капітальний. Поточний ремонт проводиться для забезпечення або відновлення працездатності автомобіля і поля­гає в заміні і (або) відновленні окремих його частин. Капітальний ремонт прово­диться для відновлення справності і повного або близького до повного відновлен­ня ресурсу автомобіля із заміною або відновленням будь-яких частин, у тому числі базових. При цьому, згідно з вищевказаним Положенням, заміна шин і акумуля­торних батарей не відноситься до ремонту.

Для того, щоб з'ясувати, що таке поліпшення транспортного засобу, потріб­но звернутися до П(С)БО 7 „Основні засоби". Згідно з п. 14 П(С)БО 7, поліпшення об'єкта основних засобів - це модернізація, модифікація, добудова, дообладнан­ня, реконструкція тощо, що призводить до збільшення майбутніх економічних ви­год, первісно очікуваних від використання об'єкта.

З вищевикладеного можна зрозуміти, що навіть не кожний капітальний ре­монт буде поліпшенням транспортного засобу. Наприклад, заміна двигуна авто­мобіля буде ремонтом, але не буде поліпшенням. Але якщо робочий об'єм нового двигуна є більшим за робочий об'єм старого двигуна та призводить до збільшен­ня потужності транспортного засобу, а отже й економічних вигод, первісно очіку­ваних від його використання, то цей ремонт буде відноситись до поліпшення.

Згідно з П(С)БО 7 „Основні засоби" витрати, що здійснюються для підтри­мання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбут­ніх економічних вигод від цього використання, включаються до складу витрат. Отже, вартість технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів буде збільшувати витрати підприємства.

До технічного обслуговування можна віднести виконання робіт з миття кузо­ва автомобіля, чищення салону, санітарної обробки, заправляння експлуатацій­ними рідинами.

У бухгалтерському обліку витрати, пов'язані з проведенням технічного об­слуговування та ремонту автомобіля, відображаються так: якщо цей транспорт­ний засіб виробничого призначення, тоді дебетується 23 рахунок, загальновиробничого — дебетується рахунок 91, адміністративного — дебетується 92 рахунок, збутового — дебетується рахунок 93.

Згідно з П(С)БО 7 „Основні засоби" витрати, пов'язані з поліпшенням транспортного засобу, збільшують первісну вартість цього засобу. В бухгалтерсь­кому обліку це буде відображено так: спочатку згадані витрати групуються на дебеті рахунку 152, а потім — списуються на дебет рахунку 105.

Автомобіль, як і будь-який інший основний засіб, у процесі господарської діяльності зношується, а отже, підлягає амортизації. Для нарахування аморти­зації підприємство на власний вибір може застосовувати один із шести методів:

прямолінійний; виробничий; кумулятивний; зменшення залишкової вартості; при­скореного зменшення залишкової вартості; податковий.

В податковому обліку амортизують витрати, які прямо пов'язані з придбан­ням автомобіля, який використовується для виробничих цілей.

Амортизації підлягають також витрати, пов'язані з придбанням легкових ав­томобілів, які призначені для надання платних послуг по транспортному або турис­тичному обслуговуванню сторонніх громадян чи організацій.

Автотранспортне підприємство має право продавати і передавати іншим підприємствам, обмінювати і передавати безоплатно, списувати з балансу транспортні засоби, на які воно має право власності.

Вибуття автомобілів відбувається внаслідок:

• реалізації за грошові кошти;

• обміну на інші активи;

• ліквідації непридатних для використання автомобілів;

• безоплатна передача іншому підприємству;

• передачі іншому підприємству як внесок до статутного капіталу;

• ліквідації у результаті дії обставин, незалежних від підприємства.

Реалізація транспортних засобів за кошти оформляється договором купівлі-продажу, а списання з балансу відбувається на підставі Акта приймання-передачі основних засобів (Ф. № ОЗ-1) і оформляється відповідними записами в реєстрах аналітичного обліку.

Операції з продажу автомобілів є об'єктом оподаткування ПДВ.

Транспортні засоби можуть вибувати внаслідок обміну на подібні та непо­дібні активи. У бухгалтерському обліку ці події відображаються аналогічно до обмінних операцій з іншими основними засобами.

Автомобілі можуть вибувати з підприємства шляхом їх безоплатної пере­дачі іншим особам, як юридичним, так і фізичним. У такому разі дохід дорівню­ватиме нулю, а всі витрати, пов'язані з такою передачею, відображаються на суб­рахунку 976 „Списання необоротних активів". При безоплатній передачі у підприємства виникає податкове зобов'язання з ПДВ. У бухгалтерському обліку ці операції відображаються аналогічно безоплатній передачі основних засобів.

Автотранспортне підприємство може передавати транспортний засіб як інве­стиції у статутний капітал інших підприємств та організацій. У бухгалтерсько­му обліку такі внески є фінансовими інвестиціями, облік яких регламентує П(С)БО 12.

Вартість придбаної інвестиції дорівнює справедливій вартості переданого автомобіля. Якщо справедлива і залишкова вартості переданого транспортного засобу відрізняються, то у підприємства виникають доходи або витрати, пов'язані з придбанням фінансової інвестиції. Ця різниця відображається відповідно у складі інших доходів або витрат звичайної діяльності.

Передача автомобіля до статутного капіталу не є об'єктом оподаткування

ПДВ.

У податковому обліку передача автомобіля до статутного капіталу іншого підприємства в обмін на корпоративні права вважається прямою інвестицією. Ця операція тотожна продажу автомобілів, а отже, вимагає зменшення сукупної

балансової вартості 2 групи основних фондів на суму балансової вартості такого транспортного засобу.

За умов непридатності транспортного засобу для його подальшого ефек­тивного і безпечного використання внаслідок морального і фізичного зносу, а також при недоцільності його ремонту чи модернізації підприємство може при­йняти рішення про ліквідацію такого автомобіля. Ця операція оформляється Актом на списання транспортного засобу (Ф. № ОЗ-4). Його складає комісія, до якої входить обов'язково представник бухгалтерії і спеціаліст з автотранс­портної техніки. На підставі Акта роблять відмітки в інвентарному списку основних засобів (Ф. № 03-9) і в описі інвентарних карток (Ф.№ ОЗ-7) та вилучають інвентарну картку (Ф. № ОЗ-6) з картотеки.

У бухгалтерському обліку ліквідація автомобіля з ініціативи підприємства відображається відповідно до П(С)БО 7.

Запасні частини, комплектуючі та інші агрегати, отримані при ліквідації транспортного засобу, оприбутковуються на баланс за ціною можливої реалізації, при цьому в складі валових доходів і валових витрат вони не відображаються. При подальшій їх реалізації у підприємства виникатимуть валові доходи та зобо­в'язання з ПДВ.

У бухгалтерському обліку витрати, пов'язані із списанням автомобіля за рі­шенням підприємства, відображаються за дебетом рахунку 976, а запасні части­ни відносяться на дебет 20 рахунку.

Ліквідація автомобіля може відбуватися з причин, незалежних від підприєм­ства, тобто внаслідок крадіжки або дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка привела до невиправного пошкодження транспортного засобу.

У разі викрадення автомобіля необхідно провести інвентаризацію для засві­дчення нестачі ТМЦ. Результати інвентаризації оформляються актом, на основі якого робляться записи в бухгалтерії. Вартість транспортного засобу (його зали­шкова вартість) списується на витрати підприємства. Проте такий автомобіль продовжують обліковувати на позабалансовому рахунку 072 „Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей" до моменту остаточного відшкодування або до закінчення строку позовної давності (3 роки).

Якщо автомобіль застрахований і винну особу не встановлено, тоді стра­хова компанія компенсує підприємству збитки відповідно до договору страху­вання. Невідшкодована вартість транспортного засобу списується на витрати підприємства.

При встановленні винної особи розмір збитку розраховується згідно з По­рядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим постановою КМУ від 22.01.1996 р. № 116. При ДТП автомобіль може зазнати і незначних пошкоджень, які виправля­ються після проведення ремонту.

Внаслідок ДТП, якщо автомобіль не ліквідовується, його балансова вар­тість залишається незмінною, оскільки цей ремонт не збільшує майбутніх еконо­мічних вигод.

Після аварії на суму заподіяної шкоди дебетується позабалансовий рахунок 072, а при встановленні винної особи цей рахунок кредитується із одночасним відображенням доходу.

Суму, витрачену на відновлення транспортного засобу, включають до скла­ду витрат того звітного періоду, в якому вони здійснені.

Багато автотранспортних підприємств через складне фінансове становище, а також внаслідок деяких інших обставин не можуть придбати транспортні засоби, а тому беруть їх в тимчасове користування на умо­вах оренди.

Оренда — це термінове платне користування майном на підставі договору, яке необхідне орендарю для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Основним документом, який регламентує орендні взаємовідносини, є дого­вір оренди. Він складається в письмовій формі і містить відомості про об'єкт оренди (вартість, технічний стан тощо), суму та термін внесення орендної плати, термін дії договору.

Сторонами за договором оренди є орендодавець і орендар.

Орендодавець — юридична або фізична особа, яка надає майно в тимчасове користування за відповідну плату.

Орендар — юридична або фізична особа, яка отримує тимчасове право ко­ристування орендованим майном за відповідну плату.

У договорі зазначають вартість об'єкта оренди. Погоджена вартість транс­портного засобу, який передається в оренду, може визначатись як:

• залишкова вартість автомобіля за даними бухгалтерського обліку орендодавця;

• ринкова вартість аналогічного автомобіля;

• вартість, визначена експертною оцінкою.

Договір оренди автомобіля з підприємством недержавної форми власності укладається у довільній формі, з урахуванням вимог до оформлення договорів. До договору додаються:

• акт прийому-передачі (ф № ОЗ-1);

• технічний паспорт (талон) автомобіля;

• акт технічного стану автомобіля на момент передачі.

При врегулюванні орендних відносин з державним підприємством необхід­но використовувати Типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухо­мого або іншого) майна, що знаходиться в державній власності, який затвердже­ний наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 року №1774. До цього договору додаються:

• акт оцінки автомобіля;

• акт прийому-передачі (ф. № ОЗ-1);

• технічний паспорт (талон) автомобіля;

• акт технічного стану автомобіля;

• розрахунок орендної плати.

Орендодавець може надавати транспортний засіб в операційну або фінансо­ву оренду. Саме вид оренди і визначає особливості відображення цих операцій в бухгалтерському обліку.

При операційній оренді об'єкт оренди перебуває на балансі орендодавця, а орендар відображає вартість отриманого автомобіля на позабалансовому рахун­ку 01 „Орендовані необоротні активи" на суму, яка зазначена в договорі.

Амортизацію на орендований автомобіль нараховує орендодавець, суму оде­ржаної орендної плати він відносить до валових доходів, а суму ПДВ — до скла­ду податкових зобов'язань.

Орендар відносить сплачену орендну плату на валові витрати, а суму ПДВ — до податкового кредиту. Витрати на ремонт і модернізацію орендова­ного автомобіля відносяться на рахунки витрат підприємств (23, 91, 92, 93), тобто на витрати періоду. Витрати на поліпшення транспортного засобу відо­бражаються як капітальні інвестиції на створення інших необоротних активів і підлягають амортизації в бухгалтерському обліку.

При фінансовій оренді орендодавець передає орендарю транспортний засіб на умовах оренди з правом його подальшого викупу.

У такому разі автомобіль передається на баланс орендаря, в якого виникає довгострокова кредиторська заборгованість за договором оренди. В свою чергу орендодавець має довгострокову дебіторську заборгованість.

Відповідно амортизацію нараховує орендар, а суму орендної плати він від­носить на витрати.

Нині досить широко використовується оренда транспортних засобів у фізич­них осіб.

При оренді автомобіля у фізичних осіб для автотранспортних підприємств зберігається порядок бухгалтерського обліку та оподаткування, які розглядались раніше.

Особливості полягають у відображенні сплати орендних платежів та їх опо­даткуванні.

Досить часто у своїй господарській діяльності АТП використовують автомо­білі власних працівників. Розмір орендної плати, яку отримає працівник, вклю­чається до його сукупного оподаткованого доходу. З доходу вираховують суму компенсаційних виплат (амортизаційні відрахування) за знос транспортного засо­бу. Розмір і порядок таких виплат визначається власником підприємства за погодженням з працівником.

Орендувати автомобіль можна і в громадянина, який не перебуває у трудо­вих відносинах з підприємством-орендарем. В такому випадку відносини сторін оформляють у звичайному порядку. В бухгалтерському обліку орендаря операції відображаються аналогічно, як і при оренді транспортного засобу у приватного підприємця. Відмінність полягає в оподаткуванні доходу орендодавця, з якого підприємству потрібно утримати податок з доходів фізичних осіб.

Оподаткування сплати орендних платежів фізичній особі — суб'єкту підпри­ємницької діяльності регулюється Декретом Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян".

Особливості обліку оренди транспортних засобів у пов'язаних осіб поля­гають у визначенні суми орендної плати, яку можна віднести на витрати під­приємства.

У бухгалтерському обліку операції з пов'язаними сторонами регламентує П(С)БО 23, відповідно до вимог якого оцінку активів і зобов'язань слід здійсню­вати одним з можливих методів:

• порівнюваної неконтрольованої ціни;

• ціни перепродажу;

• „витрати плюс";

• балансової вартості.

Найоптимальнішим є перший метод, за яким орендна плата визначається на рівні плати за аналогічні орендні послуги, які надаються непов'язаним орендода­вцям за звичайних умов діяльності.

Бухгалтерський облік таких операцій не відрізняється від обліку звичайних.

Згідно з податковим законодавством орендна плата, яка сплачується пов'я­заній особі за орендоване майно, відноситься на валові витрати підприємства-орендаря, виходячи з договірної ціни, але не більше за звичайну ціну.

Якщо договірна ціна перевищує звичайну, то ця різниця не підлягає вклю­ченню до складу валових витрат. В орендодавця, якщо він є платником ПДВ, база оподаткування цим податком визначається виходячи з фактичної ціни опе­рації, але не нижче за звичайну ціну.

Звичайна ціна — це ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, яка може бути одержана при продажу їх особам, не пов'язаним з продавцем у звичай­них умовах ведення господарської діяльності.