17.10. Облік фінансових результатів від реалізації будівельно-монтажних робіт

Для обліку реалізації окремих видів робіт, технологічних етапів або завершених об'єктів будівництва, виконаних за договорами підряду і суб­підряду, будівельно-монтажні підприємства використовують пасивний ра­хунок 70 „Доходи від реалізації", за кредитом якого відображається до­хід від виконаних робіт (власними силами та силами субпідрядників), а за дебетом — сума податку на додану вартість і чистий дохід, що списується на рахунок 79 „Фінансові результати".

Крім того, з метою наступного визначення фінансових результатів підрядні будівельні організації визначають за дебетом субрахунку 903 „Собівартість реа­лізованих робіт і послуг" в кореспонденції з рахунком 23 „Виробництво" фактич­ну собівартість зданих замовнику робіт (у розрізі субрахунків — власні сили та субпідрядники).

Перевитрати будівельних матеріалів за кількістю відповідно до звіту про їх витрачання списуються на витрати із здійснення будівельних робіт (дозвіл керів­ника або відповідальної особи, ним уповноваженої) і відображаються в обліку як документовані відхилення від норм витрачання також на субрахунку 903 „Собі­вартість реалізованих робіт і послуг". Вартісні відхилення від установленого но­рмативу відображаються в обліку як недокументовані відхилення.

Загальна сума обороту по дебету субрахунка 903 „Собівартість реалізова­них робіт і послуг" списується у дебет рахунку 79 „Фінансові результати". На той самий рахунок також списуються витрати періоду.

Фінансовий результат від реалізації будівельно-монтажних робіт визнача­ється шляхом зіставлення оборотів за дебетом і кредитом рахунку 79 „Фінансові результати". По кредиту цього рахунку відображається в порядку закриття раху­нків сума доходів від реалізації будівельних робіт і послуг (рахунок 70 „Доходи від реалізації"), а по дебету — сума в порядку закриття рахунків обліку собівар­тості реалізованих будівельних робіт і послуг, адміністративних витрат, інших операційних витрат (90 „Собівартість реалізації", 92 „Адміністративні витрати", 93 „Витрати на збут", 94 „Інші витрати операційної діяльності", 98 „Податки на прибуток" тощо).

Необґрунтовані перевитрати матеріалів на собівартість будівельних робіт не відносяться, а підлягають відшкодуванню винними особами в порядку, встано­вленому чинним законодавством.

Загальна схема обліку витрат, доходів та фінансових результатів підрядних будівельних організацій наведена нижче:

Розділ 18. Особливості обліку у сільськогосподарських підприємствах

18.1. Загальні положення

Виробництво сільськогосподарської продукції має свої особливості, які не­обхідно враховувати при організації бухгалтерського обліку на сільсь­когосподарському підприємстві. Такими особливостями є:

1. Земля — головний, незмінний засіб виробництва. При розумно­му використанні вона не зношується, а навпаки, підвищує свою родю­чість, що пов'язано з додатковими фінансовими вкладеннями.

2. Процес створення продукту здійснюється під впливом не тільки знарядь та предметів праці, робочої сили, але й природних умов, причому останні впливають на процес виробництва продукту найбільше.

3. Процес виробництва, особливо в рослинництві, неможливо організувати так, щоб усі роботи, пов'язані з вирощуванням культур, виконувались одночас­но, в одному виробництві. Тут необхідно враховувати період вегетаційного роз­витку культур.

4. У зв'язку з тим, що в сільському господарстві значна тривалість виробни­чого циклу, яка може досягати від кількох місяців до кількох років (наприклад, багаторічні насадження), собівартість сільськогосподарської продукції обчислю­ється лише раз на рік, окрім продукції (робіт та послуг) допоміжних виробництв, фактична собівартість яких визначається щомісяця.

5. Тривалість виробничого циклу в рослинництві вимагає організації обліку витрат на виробництво продукції по окремих процесах і видах робіт.

6. Витрачання сільськогосподарськими виробниками частини продукції вла­сного виробництва на поновлення процесу виробництва (наприклад, зерно для сівби, молоко для відгодівлі), внаслідок чого в сільському господарстві стираєть­ся межа між поняттями „предмети" та „продукти" праці.

7. Сезонність робіт і тривалість виробничого процесу у землеобробітку зумо­влюють сповільнення обороту коштів підприємства і нерівномірне використання їх протягом року. Через це потреба в обігових коштах протягом року неоднакова. Під час літнього періоду потреба в них різко зростає. Тому такі підприємства змушені брати кредити під майбутній врожай, а також вдаватись до міжгосподар­ської кооперації.

Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах ведеться із застосуванням обраної форми обліку.

Просту форму обліку (без використання подвійного запису) можуть застосовувати сільськогосподарські підприємства, в яких працюють

власник (голова) та члени його родини (без залучення найманих працівників), а також малі сільськогосподарські підприємства з середньообліковою чисельністю працюючих за звітний період до 10 осіб включно (крім членів сім'ї) і обсягом виручки за рік, що не перевищує 500 тис. євро.

Сільськогосподарські підприємства, які відповідають статусу малих підприємств (з середньообліковою чисельністю працівників за звітний період до 50 осіб та обсягом виручки від реалізації до 500 тис. євро.) можуть вести бухгалтерський облік за спро­щеною формою обліку із використання спрощеного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого під­приємництва, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 19.04.2001р. №186 і складати фінансову звітність відповідно до Положення (стандарту) бухгал­терського обліку 25 „Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", затвердже­ного наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000р. №39.

Усі інші сільськогосподарські підприємства повинні вести облік за Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Міністерства фінан­сів України від 30.11.1999р. №291 з використанням:

- методичних рекомендацій з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнальною формою на підприємствах агропромислового комплексу, затвер­джених наказом Мінагрополітики України від 07.03.2001р. №49 — для підпри­ємств, що підпорядковуються Міністерству аграрної політики;

- методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000р. №356 — для підприємств, що не підпорядковуються Міністерству аграрної політики.

На сьогоднішній день у сільському господарстві України найбільш поширеною є журнально-ордерна форма обліку для підприємств агропромислового комплексу, що затверджена наказом Мінагрополітики України від 07.03.2001р. №49. Облікові реєстри, які використовуються в обліку за умови використання цієї форми, врахову­ють специфіку господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, розроб­лені на основі вимог національних П(С)БО та діючого плану рахунків.