ЧАСТИНА III.

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК

ОКРЕМИХ ВИДІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Розділ 16. ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ У СУБ'ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

16.1. Загальні положення

Одним з важливих наслідків реформування адміністративно-командної сис­теми економіки було виникнення і розвиток малого бізнесу як самостійної та іні­ціативної форми господарювання, заснованої на недержавній формі власності. В Україні таке підприємництво офіційно визнано наприкінці 80-х років і з того часу розвивається досить швидкими темпами.

Суб'єкти малого підприємництва мають важливе значення у формуванні кон­курентного середовища у ринковій економіці, оскільки, по-перше, вони меншою мірою, ніж великі підприємства, піддаються монополізації, а по-друге, за умови вузької спеціалізації та використання новітніх технологій та техніки, вони висту­пають як дійовий конкурент, який запобігає монопольним позиціям великих кор­порацій. Крім того, суб'єкти малого підприємництва також відіграють не остан­ню роль у вирішенні проблеми зайнятості населення, адже вони спроможні створювати нові робочі місця та поглинати надлишкову робочу силу.

Основними законодавчими та нормативними актами, якими встановлені кри­терії класифікації суб'єктів господарювання в Україні та виділення серед них суб'єктів малого підприємництва, є:

1. Закон України „Господарський кодекс України" від 16.01.2003 p. № 436-IV.

2. Закон України „Про державну підтримку малого підприємництва" від

19.10.2000 р. №2063-111.

3. Указ Президента України „Про державну підтримку малого підприємни­цтва" від 12.05.1998 р. №456/98.

4. Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. № 727/98.

Поняття суб'єктів малого підприємництва (далі — СМП) вперше було вве­дено Указом Президента №456 [3] у 1998 році. Одночасно з його підписанням

Президент України направив на розгляд до Верховної Ради відповідний законо­проект. У зв'язку з прийняттям Закону №2063 [3], який набрав чинності 22 листо­пада 2000 року, умови віднесення до СМП дещо змінилися. Отже, розглянемо їх детальніше.

Сьогодні суб'єктами малого підприємництва незалежно від форми влас­ності, є:

- фізичні особи, зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності (про них у цій книзі мова йти не буде, оскіль­ки громадяни-підприємці не зобов'язані вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність);

- юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середньооблікова чисе­льність працюючих за календарний рік не перевищує 50 осіб, а обсяг річного валового доходу — 500 тис. євро (на сьогодні — близько 3,2 млн. грн.).

При цьому середньооблікова чисельність працюючих визначається з ураху­ванням усіх працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами підряду та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів.

Не відносяться до суб'єктів малого підприємництва довірчі товариства, страхові компанії, банки, ломбарди, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи, суб'єкти підприємницької діяльності, які провадять діяль­ність у сфері грального бізнесу, здійснюють обмін іноземної валюти, які є виро­бниками та імпортерами підакцизних товарів, а також суб'єкти підприємниць­кої діяльності, у статутному фонді яких частка вкладів, що належить юридичним особам — засновникам та учасникам цих суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищує 25 відсотків.

Особливим також є порядок зміни статусу СМП або іншим підприємством протягом календарного року. Наприклад, якщо чисельність найманих працівників та виручка підприємства (а також деякі інші показники) протягом року повністю відповідали умовам віднесення до СМП, то з І кварталу наступного року таке підприємство буде також відноситись до СМП. Якщо ж за результатами діяль­ності І кварталу або І півріччя наступного року вищезазначені показники пере­стануть відповідати таким умовам, то підприємство починаючи із 1 дня наступ­ного за звітним кварталу перестане відноситись до СМП.

Окрім поняття СМП, в законодавстві також існує поняття мале підприємст­во. Критерії віднесення підприємств до категорії малих визначені у Господарсь­кому кодексі України та збігаються з критеріями, що встановлені для віднесення підприємств до СМП [1] (у зв'язку з чим ці поняття з 1 січня 2004 року можна розглядати як тотожні).

Згідно зі статтею 63 цього кодексу підприємства залежно від кількості пра­цюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не переви­щує п’ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національно­го банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

Як відомо, значна частина СМП згідно з Указом №727 [4] — платники єди­ного податку. Указом №727 [4] встановлені вимоги до тієї частини СМП, які можуть сплачувати єдиний податок: спрощена система оподаткування, обліку та звітності може використовуватись СМП, у яких за рік середньооблікова чисель­ність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації про­дукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень. Отже, не кожен СМП може бути платником єдиного податку.

16.2. Організація бухгалтерського обліку суб'єктами малого підприємництва

Система бухгалтерського обліку та звітності СМП в Україні має свої специ­фічні особливості, які, в першу чергу, викликані умовами їх господарської діяль­ності, а також визначаються нормами законодавства України. Ці особливості за­кріплені у Законі України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 p. № 996-XIV з наступними змінами і доповненнями, а також у національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Основними законодавчими та нормативними актами, у яких визначені особ­ливості методики організації й ведення бухгалтерського обліку, а також складан­ня фінансової звітності СМП, є:

5. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Укра­їні" від 16.07.1999 p. №996-XIV.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 „Фінансовий звіт су­б'єкта малого підприємництва", затверджене наказом Міністерства фінансів Укра­їни від 0.09.98 р. № 196.

7. Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою Кабі­нету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 49.

8. Методичні рекомендації по застосуванню реєстрів бухгалтерського облі­ку малими підприємствами, що затверджені наказом Міністерства фінансів Укра­їни від 25.06.2003 р. № 422.

9. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського облі­ку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 р.

№ 356.

10. Спрощений План рахунків бухгалтерського обліку, затверджений нака­зом Міністерства фінансів України від 19.04.2001 р. № 186.

11. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку ак­тивів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291.

12. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій, затверджений наказом Міні­стерства фінансів України від 30.11.99 р. №291.

13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

14. Інструкція по застосуванню єдиної журнально-ордерної форми для неве­ликих підприємств і господарських організацій, викладена у листі Міністерства фінансів СРСР від 06.06.1960 р. № 176.

СМП, як і усі інші господарюючі суб'єкти України, зобов'язані вести опера­тивний і бухгалтерський облік господарських операцій, складати фінансову, по­даткову та статистичну звітність. При цьому організація бухгалтерського обліку СМП повинна базуватись на загальноприйнятих в Україні і у міжнародній прак­тиці принципах і методичних засадах, встановлених Законом № 996 [5].

Бухгалтерський облік на підприємстві може здійснюватися:

♦ бухгалтерською службою (відділом), яка є самостійним структурним під­розділом СМП і очолюється головним бухгалтером;

♦ спеціалізованою організацією або позаштатним спеціалістом — бухгал­тером на договірній основі, якщо СМП не має бухгалтерської служби;

♦ власниками або керівниками СМП.

Проте у будь-якому випадку відповідальність за організацію бухгалтерсько­го обліку покладена на керівника СМП.