Тема 5 : ”Оновлення техніко – технічної бази підприємства.

Навчальні цілі: студент повинен вивчити відтворення і вдосконалення техніко – технічної бази підприємства, засвоїти умови економічної ефективності витрат на капітальний ремонт та модернізацію.

Студент повинен вміти: визначити економічну ефективність витрат на капітальний ремонт та модернізацію.

1. Завдання для самостійної роботи

1.1.Розглянути вузлові питання:

1.1.1. Відтворення вдосконалення ТТБ підприємства

1.1.2. підтримання технічного рівня виробництва

1.2. Розглянути методичні вказівки до вивчення теми.

Зміст теми розкрито в [4], [6], [7] та [9].

Розглядаючи дану тему, необхідно звернути увагу на визначення економічної ефективності витрат на капітальний ремонт та модернізація.

Умову економічної ефективності витрат на капітальний ремонт виробничого об'єкта можна подати такою формулою:

У розгорнутому вигляді ця формула може бути пред­ставлена таким чином:

Для визначення ефективнішого варіанту достатньо розрахувати технологіч­ну собівартість виробу, тобто суму витрат, яка змінюється при переході від одного технологічного процесу до іншого.

Економічно ефективніший варіант технології виготов­лення виробів визначають шляхом порівняння технологіч­ної собівартості. При заданому обсязі виробництва умова ефективності нового технологічного процесу (індекс 2) порів­няно з базовим (індекс 1) може бути виражена нерівністю:

(5.6.)

(5.7.)

Знайдене за формулою 7 значення критичного обсягу уде тією його величиною, яка розмежовує області доцільно-і) застосування кожного із двох порівнюваних технологічних процесів. Якщо Вр < Вкр то економічним буде варіант, що вимагає менших початкових витрат на технологічне оснащення і налагодження обладнання. При Вр > Вкр перевагу слід віддати другому варіанту, за якого витрати на початко­ве переналагодження більші, але змінні витрати менші.

Приклад

При переході з базового на новий технологічний процес виго­товлення деталі змінні витрати зменшуються з 0,8 до 0,7 грн., а умовно-постійні витрати зростають з 5 до 165 грн. Підставивши ці значення у формулу 5.9, отримаємо величину Вкр:

Вкр = (165 - 5) / (0,8 - 0,7) = 1600 деталей.

За такого значення Вкр порівнювані технологічні варіанти є рівноцінними з економічної точки зору, оскільки додаткові умов-но-постійні витрати у 160 грн. (165-5) за новим варіантом врівнова­жуються економією змінних витрат, яка становить також 160 грн. (0,8 - 0,7) х 1600; у першому варіанті, навпаки, сума економії постійних витрат відповідає величині додаткових змінних витрат.

Розрахунок технологічної собівартості деталей за порівнюва­ними варіантами для декількох значень річного обсягу їх випус­ку подано у табл.5.2.

Таблиця 5.2

Розрахунок і порівняння технологічної собівартості деталей за різного пічного обсягу їх випуску

Кількість деталей, шт.	Технологічна собівартість річного випуску деталей, грн.		Економія (—), збитки (+), грн.
	(Ст)і=0,8хВ„+5 (базовий варіант)	(Ст)2=0,7хВр+165 (новий варіант)
100	85	235	+150
500	405	515	+110
1000	805 .	865	+60
1600	1285	1285	0
2000	1605	1565	-40
2500	2005	1915	-90
3000	2405	2265	-140

За умов критичного випуску технологічна собівартість річного обсягу деталей за обома варіантами однакова (1285 грн.), значить порівнювані варіанти є економічно рівноцінними. Тому новий тех­нологічний процес доцільно впроваджувати у виробництво лише за умов перевищення річним обсягом виробництва деталей його критичної величини. Якщо ж цього не планують, то новий техно­логічний процес буде збитковим. Отже, вдосконалення технологіч­них процесів слід узгоджувати із планами підприємства щодо об­сягів випуску продукції. Це дає змогу визначити доцільність про­ведення поліпшувальних змін за альтернативними варіантами.