Передмова

Мета роботи – сприяти глибокому самостійному вивченню студентами теоретично – методичних питань предмета ”Економіка і організація інноваційної діяльності”.

Навчально – методичні рекомендації розроблено для студентів денного відділення 5 курсу зі спеціальності ”Економіка підприємства”.

Основні завдання рекомендацій:

1. Сформулювати у студентів стійкі знання економічної теорії і практики інноваційної сфери діяльності підприємств різних форм власності для досягнення ними технологічного та товарного лідерства;

2. Допомагати студентам – майбутнім професіоналам орієнтуватись в питаннях інноваційної діяльності підприємств в умовах ринкової економіки.

3. Допомогти студентам набути вміння виявити найефективніші напрямки оновлення техніко – технологічної бази підприємства та її продукції.

4. Сприяти формуванню практичних навичок розробляти інноваційні заходи і управляти інноваційними процесами на підприємстві.

5. Сприяти розвитку самостійності та відповідальності студентів.

На самостійне вивчення винесені теми та окремі питання тем:

Тема

години

Сутнісна характеристика інновацій та інноваційних процесів Становлення і сучасні тенденції розвитку інноваційно – підприємницьких теорій Особливості створення інновацій і формування попиту на них Інноваційна політика підприємства Оновлення ТТБ підприємства Комплексне оцінювання ефективності і інноваційної діяльності підприємства Система управління інноваційними процесами Моніторинг інновації Особливості та механізм ринку новацій

5 10 6 6 6 6 4 4

Тема 1: ”Сутнісна характеристика інновацій та інноваційних процесів”

Навчальні цілі: студент повинен вивчити сутнісну характеристику інновацій, етапи і стадії інноваційного процесу.

Студент повинен знати: як формується обсяг збутку та прибутку протягом життєвого циклу товару.

Студент повинен вміти: скласти схему життєвого циклу інновацій.

I.Завдання для самостійної роботи

1.1Розглянути вузлові питання

1. Сутність життєвого циклу інновацій

2. Характер збуту і прибутків товарів протягом життєвого циклу товару

3. Види кривої життєвого циклу товару

2. Розглянути методичні вказівки до вивчення тем.

Зміст теми розкрито в підручниках [1], [2], [9]

Розглядаючи сутнісну характеристику інноваційних процесів необхідно вивчити особливості життєвого циклу інновацій.

Життєвий цикл інновацій

Потенційні можливості інновації, у свою чергу, залежать від того, на якій стадії її життєвого циклу конкретне підприємство прийме рішення про її залучення у свою діяльність.

Життєвий цикл інновації — період від зародження ідеї, створен­ня новинки та її практичного використання до моменту зняття з виробництва.

За своїм характером життєвий цикл інновації відпові­дне типовому життєвому циклу товару і проходить етапи розроблення, просування на ринок, зростання, зрілості та занепаду.

Рис. 1. Характер збуту і прибутків протягом життєвого циклу товару

Етап розроблення. Включає стадії зародження ідеї, проведення науково-дослідних і дослідно-конструктор­ських робіт для перетворення ідеї на придатний для про­мислового виготовлення продукт, розроблення технології його виробництва.

Етап виведення на ринок. На цьому етапі відбувають­ся налагодження технологічного процесу, випуск пробної партії та її ринкова апробація, формування стратегії та ка­налів збуту.

На цьому етапі прибуток відсутній, оскільки витрати перевищують доходи від продажу.

Етап зростання. Період швидкого сприйняття нового товару ринком і швидкого зростання прибутків.

Етап зрілості. Характеризується уповільненням тем­пів збуту внаслідок придбання товару більшістю покупців.

Товар перестає бути новинкою. Прибуток стабілізується або зменшується у зв'язку зі зростанням витрат на його за­хист від конкурентів.

Цим етапом життєвий цикл іннова­ції фактично завершується.

Етап занепаду. Різке падіння збуту і зниження при­бутків. Товар знімають з виробництва.

На рис.2 подано сукупність робіт, які виконують на етапах створення інновації та її просування на ринок.

Во­ни можуть мати послідовний (дискретний або безперерв­ний) та паралельний характер.

Криві життєвого циклу можуть набувати різного ви­гляду (рис3).

Зазвичай життєвий цикл інновації роз­вивається класично (поз.1). Однак у деяких випадках інновація є настільки вдалою, що її життєвий цикл триває досить довго.

Має місце бум на продукт (поз. 2) або три­вале захоплення (поз. 5). Проте новинка може виявитися невдалою, і споживач, спершу зацікавившись, згодом утрачає до неї інтерес, настає «провал» (поз. 3).

Може трапитися й так, що раптовий інтерес до новинки, обу­мовлений вдалою рекламою, перетворить її на товар, яким захопляться усі: товар стає фетишем. Та через пев­ний час мода на нього минає і життєвий цикл завершу­ється (поз. 4).

Рис.2. Узагальнена схема життєвого циклу інновацій в організації

Достатньо часто на ринку з'являються такі новації, які можуть мати численні модифікації. Базову ідею вдос­коналюють, знаходять краще дизайнерське вирішення то­що. Це сприяє продовженню життєвого циклу інновації, відновленню попиту на неї після кожного вдосконалення чи видозміни

(поз. 6). Інтерес до продукту може мати се­зонний характер, тоді крива життєвого циклу набуває гребінчикового вигляду: попит зростає у певний сезон (поз. 7)

Рис.3. Види кривої життєвого циклу товару

Більшість організацій націлені на систематичне онов­лення асортименту продукції та послуг, оновлення та ство­рення нових виробничих систем, а отже, в них постійно ініціюються інноваційні зміни. Життєві цикли інновацій накладаються один на одного, мають ланцюговий харак­тер (рис. 4). На момент, коли продукцію, яка перестала бути новою, знімають з виробництва, уже розроблена і го­това до освоєння нова продукція, тобто інновації А, В, С змінюють одна одну.

Малі й середні фірми найчастіше використовують ін­ший підхід щодо технічних інновацій: купують у фірм-піонерів, що створили новий продукт, ліцензію на його виго­товлення і продаж. Це знижує ризик неуспіху, особливо якщо продукція себе вже зарекомендувала.)Однак комер­ційна віддача від залучення інновації за принципом «услід за іншими» буде значно нижчою, оскільки її вигідність уже помічена багатьма суб'єктами підприємництва, які також приєднуються до її використання.

Отже, життєвий цикл інновації включає час її перебу­вання у межах фірми-інноватора чи кількох фірм, які створюють новацію, та поза її межами, коли інновація ви­користовується іншими.

Рис.4 Циклічний характер розвитку інновацій (інноваційний ланцюг)

Процес передавання новації, яка пройшла певну ста­дію життєвого циклу, іншому користувачеві має таку по­слідовність:

1) новація, створена новатором на попередній стадії, пе­реходить через посередництво ринку (якщо наукову роз­робку купують в іншої фірми) чи плановий механізм (якщо новація є плановим продуктом одного з підрозділів даної фірми) до наступної стадії, наприклад із дослідно-конс­трукторського у виробничий відділ для організації пробно­го виробництва;

2) прийнята для реалізації новація стає інновацією (но­вовведенням). Наприклад, це може бути новий вид устаткування.

За великого потенціалу інновація, як правило, по­ширюється за межі підприємства шляхом дифузії. Це особливо характерно для технологічних інновацій.

Класична закономірність поширення інновацій у різ­них галузях економіки характеризується логістичною кривою, яку ще називають 8-подібною, оскільки вона на­гадує літеру 8, зміщену вправо у верхній її частині й улі­во — в нижній. Ця крива моделює процес переходу від од­ного відносно стабільного стану галузі до іншого, процес радикальних змін, який супроводжує інноваційну діяль­ність сукупності підприємств галузі та відображає етапи життєвого циклу інновації: зародження, дифузію і зане­пад. Дифузія відбувається нерівномірно у часі і поділяєть­ся на періоди (рис.5):

1.3. Ключові теми та поняття:

• Життєвий цикл інновації;

• Інноваційний ланцюг;

• Циклічний характер інновацій

Рис. 5 Класична крива поширення інновації у галузі