39.Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України.

1. Безпосереднє здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України дозволяється лише суб'єктам цього ринку, до яких відносяться:

- Національний банк України;

- уповноважені банки (комерційні банки, які отримали ліцензію Національного банку України на право здійснення операцій з валютними цінностями);

- інші кредитно-фінансові установи - резиденти (страхові, інвестиційні, ділерські тощо), які отримали ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій;

- юридичні особи, які уклали (відповідно до правил, що встановлені Національним банком України) з уповноваженими банками агентські угоди на відкриття пунктів обміну іноземних валют;

- кредитно-фінансові установи - нерезиденти (в тому числі іноземні банки), які отримали індивідуальний дозвіл Національного банку України на право здійснення операцій на міжбанківському ринку України.

2. Структура міжбанківського валютного ринку, крім зазначених вище суб'єктів, включає також валютні біржі або валютні підрозділи товарних і фондових бірж, які отримали ліцензію Національного банку України на право організації торгівлі іноземною валютою.

Порядок та умови отримання ліцензій на право здійснення та організації валютних операцій біржами, іншими кредитно-фінансовими установами - резидентами та нерезидентами визначається.

2.1. Суб'єкти ринку купують іноземну валюту для власних потреб і за дорученням клієнтів (резидентів і нерезидентів) виключно у випадках і на підставах, передбачених цими Правилами.

Уповноважені банки мають право здійснювати операції з купівлі іноземних валют за гривні без наявності зобов'язань у цих іноземних валютах для власних потреб та за кошти, що їм належать, у межах установленого нормативного значення загальної відкритої валютної позиції.

Операції з купівлі-продажу іноземної валюти за іноземну валюту здійснюються суб'єктами ринку на міжнародних валютних ринках та/або на міжбанківському валютному ринку України.

Суб'єкти ринку мають право здійснювати операції з купівлі іноземних валют за іноземні валюти без наявності зобов'язань у цих іноземних валютах для власних потреб за кошти, що їм належать, та за дорученням клієнтів-резидентів, які є суб'єктами господарської діяльності України, на підставі договорів комісії.

Уповноважені банки (уповноважені фінансові установи) мають право за згодою клієнта здійснювати вільний або обов'язковий продаж іноземної валюти (якщо на міжбанківському валютному ринку України попиту на цю валюту немає або він обмежений) шляхом купівлі за цю іноземну валюту іншої іноземної валюти на міжнародному валютному ринку з дотриманням обмежень, визначених цими Правилами, з подальшим продажем останньої за гривні на міжбанківському валютному ринку України.

Уповноважені банки за дорученням клієнта - фізичної особи, який не є суб'єктом підприємницької діяльності України, відповідно до умов договору про банківський рахунок або банківський вклад мають право здійснювати одноразово протягом дня продаж іноземної валюти I групи Класифікатора, що є на рахунку цього клієнта, за іншу іноземну валюту цієї самої групи Класифікатора з одночасним зарахуванням купленої валюти на його рахунок.

Операції з купівлі-продажу безготівкових іноземних валют за гривні уповноважені банки (уповноважені фінансові установи) мають право здійснювати лише на умовах "тод" (поставка валюти відбувається сьогодні), "том" (поставка валюти відбувається наступного робочого дня) або "спот" (поставка валюти відбувається на другий робочий день з дня укладення угоди).

Уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) як за рахунок коштів своїх клієнтів, так і за рахунок коштів, що йому (їй) належать, виконує заявки та доручення своїх клієнтів (крім уповноважених банків та уповноважених фінансових установ), а також задовольняє власні потреби в купівлі-продажу іноземних валют до початку Торговельної сесії, порядок проведення якої визначається окремими нормативно-правовими актами Національного банку України.

Уповноважені банки, які отримали банківську ліцензію та письмовий дозвіл Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями в частині відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та проведення операцій за ними, купують іноземну валюту за гривні під час проведення Торговельної сесії самостійно без посередництва уповноважених банків.

2.2. Порядок та умови проведення уповноваженими банками й уповноваженими фінансовими установами операцій з готівковою іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України визначаються окремими нормативними актами Національного банку України.

Дозволяється купівля уповноваженими банками та уповноваженими фінансовими установами готівкових іноземних валют за безготівкові (готівкові) іноземні валюти тієї ж групи Класифікатора та/або безготівкові (готівкові) гривні за угодами "тод", "том", "спот" для забезпечення роботи власних кас із метою виконання зобов'язань перед власними клієнтами.

2.3. Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України при розрахунках з нерезидентами за торговельними операціями вважаються такі документи:

- договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України, або інший документ, який згідно з чинним законодавством України має силу договору;

- вантажна митна декларація, якщо товар ввезений на територію України (вантажні митні декларації, за якими здійснене митне оформлення тимчасово ввезених вантажів під зобов'язання про їх зворотне вивезення, не є підставою для купівлі іноземної валюти);

- акт (здавання-приймання тощо) або інший документ, який свідчить про надання послуг, виконання робіт, імпорт прав інтелектуальної власності;

- документи, що передбачені для: документарної форми розрахунків (акредитив, інкасо), вексельної форми розрахунків (вексель, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за зовнішньоторговельним договором). Купівля іноземної валюти з метою оплати векселя, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за зовнішньоторговельним договором, дозволяється лише в разі пред'явлення резидентом вантажної митної декларації, що підтверджує поставку продукції в Україну, або документа, який згідно з умовами зовнішньоторговельного договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, отримання резидентом послуг;

40.Операції типу спот. Валютна операція на умовах «СПОТ» – це різновид біржової угоди щодо купівлі-продажу наявного товару з негайною оплатою та постачанням. Операція "своп"—це валютна операція, при якій поєднуються форвардні умови та умови "спот”(продаж готівкової валюти здійснюється з одночасною її купівлею на строк). Різниця між двома групами конверсійних операцій полягає в даті валютування. Операції спот – найпоширеніші та становлять до 90 % обсягу валютних угод. У міжнародній практиці прийнято, що поточні конверсійні операції здійснюються на умовах спот, тобто з датою валютування на 2-й робочий день після дня укладання угоди. Міжнародний ринок поточних конверсійних операцій називається спот-ринком. Практикується в біржовій торгівлі, а також для реалізації готівкової валюти, зокрема на валютній біржі. "Спот" (поставка валюти на другий робочий день — "сьогодні на післязавтра"). Банки можуть використовувати поточні операції "спот" для підтримки мінімально необхідних робочих залишків у іноземних банках на рахунках "ностро" для зменшення залишків у одній валюті та покриття потреб в іншій Купівля-продаж валют на умовах "спот" означає, що курс валют фіксується на день купівлі-продажу, а її поставка здійснюється протягом 2-х робочих днів.

41.Валютний курс спот і його котирування Курс "спот" - це поточний валютний курс для врегулювання угоди в два бізнес-дні (на противагу форвардному курсу).

Спот-курс (курс спот) – ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни. спот (англ. spot – готівкова) є угодою купівлі-продажу валюти за курсом, зафіксованим в угоді, відповідно до якої обмін валют між банками-контрагентами проводиться, як правило, протягом 2-х робочих днів, не враховуючи дня укладення угоди. Той, хто прострочив платіж, платить прогресивно зростаючий штраф-відсоток. Швидкість одержання валюти в таких операціях дала підстави називати ці угоди «готівковими». 

Головний курс спотових угод – це курс телеграфного переводу. В основі угод спот лежать кореспондентські відносини між банками. Умови розрахунків спот досить зручні для контрагентів угоди: протягом поточного і наступного дня зручно обробити необхідну документацію, оформити платіжні та інші телекси для виконання умов угоди. Строк постачання валюти має назву дата валютування (value date). Продану валюту продавець негайно переказує на рахунок, що вказується банком-бенефіціаром, за курсом, зафіксованим у момент укладання валютної угоди.

Курс tod/overnight котирується, якщо поставка відбувається в день укладення угоди, курс overnight — за поставки наступного дня, курс tom/next — якщо виконання припадає на наступний день після вихідного. При цьому курс за угодою "спот", як правило, коригується залежно від рівня процентних ставок за відповідними валютами.

Крос-операції застосовуються при поєднанні валютного обміну з купівлею-продажем цінних паперів. Цікавим є досвід триступеневої схеми, що практикувалась нашими маклерами: долар – ваучер – гривня – долар. Угода давала спекулятивний ефект в умовах відносно низького валютного котирування приватизаційного сертифікату порівняно з його гривневим курсом. 

42.Курс купівлі та курс продажу валют. Валюта в широкому розумінні означає будь-який товар, який здатен виконувати грошову функцію засобу обміну на міжнародному ринку, а у вузькому — це наявність грошової маси, яка циркулює від одних рук до інших у формі грошових банкнот або монет. У процесі конвертування продають одну валюту та купують іншу, при цьому відносна кількість цих валют визначається їх обмінним, або валютним, курсом. Валютний курс виконує основну функцію і додаткову. Основна функція валютного курсу — це оцінювання порівняльної вартості валюти .Додаткова функція валютного курсу полягає в тому, що формування на постійній основі звітних даних щодо валютного курсу дає уявлення про співвідношення попиту та пропозиції на валюту (якщо курс формується на ринкових засадах) на валютному ринку. Валютний курс виступає інструментом аналізу й прогнозу, але тоді, коли існує певний набір історичних даних. Курси купівлі-продажу встановлюються на дату здійснення операції, виходячи з ситуації на економічному ринку. При купівлі/продажу:Курси купівлі та продажу іноземних валют у касах банку встановлюються банком щодня до початку робочого дня. У відділеннях банку, розміщених за різними адресами, можуть бути встановлені різні значення курсів купівлі/продажу іноземної валюти. Банк упродовж операційного дня може змінювати в касі значення курсів купівлі/продажу готівкової іноземної валюти Операції купівлі готівкової іноземної валюти у фізичної особи-нерезидента здійснюються після пред’явлення цим клієнтом касирові банку документа, який посвідчує особу і громадянство. За фактом здійснення операції купівлі клієнту-нерезиденту в касі банку видається квитанція форми 377-К і квитанція форми 377 Зворотний обмін готівкових гривень на іноземну валюту фізична особа-нерезидент може здійснити тільки при пред’явленні квитанції 377 та документа, що посвідчує особу і громадянство

При конверсії: Крос-курс — співвідношення між двома іноземними валютами, яке визначається через їхній курс до третьої валюти (гривні)

При проведенні конверсійних операцій використовується крос-курс, який розраховується через офіційно встановлений Національним банком України курс гривні до відповідних валют на день проведення операції

У разі, коли за конверсійною операцією для видачі клієнту на руки залишається сума іноземної валюти менша, ніж номінальна вартість мінімальної купюри, яка знаходиться в обігу, то банк купує цей залишок за національну валюту України за встановленим банком курсом купівлі

Комісійна винагорода за здійснення конверсійних операцій з готівковою іноземною валютою стягується в національної валюті та розраховується як 1,5% від суми валюти, наданої клієнтом для конверсії в гривневому еквіваленті за курсом НБУ. Визначення курсу валюти називається її котируванням. Повне котирування включає визначення курсу покупця (покупки) і курсу продавця (продажу), відповідно до яких банк купує і продає іноземну валюту на національну. За рахунок різниці між цими курсами (маржі) банк покриває свої видатки на здійснення обмінних операцій та одержує прибуток. При прямому котируванні курс (вартість одиниці) іноземної валюти висловлюється в національній валюті, тобто валюта, що продається, співвідноситься з валютою, що купується.

43.Розмір маржі при котируванні валютних курсів. Сторони Bid i Offer і розмір маржі в котируванні валютних курсів. На валютному ринку банки котирують валютні курси з використанням двох сторін – bid i offer. Якщо подивитись на котировку курсів у газетах, в обмінному пункті або на моніторі Bid – це курс купівлі. За котировкою bid банк купує базову валюту, в нашому випадку USD – долари США, продає валюту, що котирується, тобто німецькі марки.

Offer – це курс продажу. За котировкою offer банк продає базову валюту – долари, а купує німецькі марки. У визначенні дій, які необхідно здійснити з базовою валютою за стороною bid чи стороною offer, важливе значення має: хто і кому котирує валютний курс. Як правило, комерційні банки котирують курс своїм клієнтам – компаніям, фізичним особам, однак на міжбанківському ринку банки котирують один одному. Вищенаведене правило відноситься до банку, що котирує курс. Виставляючи банку платіжне доручення в німецьких марках проти свого доларового рахунку, клієнт фактично просить здійснити йому конверсію доларів у необхідні для закупки обладнання марки. Банк виконує конверсію за котировкою bid, купуючи у клієнта долари (шляхом списання їх з рахунку клієнта) і продаючи йому марки (зараховуючи їх на рахунок клієнта і здійснюючи платіж).Це правило застосовується також і в діяльності банківських обмінних пунктів. Різниця між правою та лівою стороною котировки називається спред (spread) або маржа (margin) і служить основою для отримання банком прибутку за протилежними угодами з клієнтами або іншими банками. Маржа (спред) може розглядатись як «плата за послуги». Зміна у маржі залежить від декількох причин. Статус контрагента. Розмір банківської маржі ширше для клієнтів банка, ніж для інших банків на міжбанківському ринку. При котировці курсу долара до німецької марки (USD/DEM) на міжнародному валютному ринку ширина спреду складає не більше 10 пунктів (як правило, 5 пунктів) – 1,5510/20.· Ринкова кон’юнктура. В умовах нестабільного курсу, що швидко змінюється, розмір маржі звичайно більший.· Валюта, що котирується, і ліквідність ринку. Розмір маржі більший при котировці банком валюти, що рідко вживається або за угодами на менш ліквідному ринку. Сума угоди. На світових валютних ринках банки котирують стандартні спреди в 5 пунктах за угодами на середньоринкові суми від 1 до 10 млн. доларів проти німецької марки, японської ієни, фунта стерлінгів, швейцарського франка.· Характер відносин між контрагентами. Якщо між банками-контрагентами протягом ряду років склались стійкі позитивні відносини, відсутні випадки невиконання умов угод, дилери банків добре знають один одного, то розмір маржі може бути більш вузьким. Якщо дилер банку не бажає здійснювати конверсійні угоди з певним контрагентом, але в силу ряду обставин не хоче відмовляти йому прямо, то він прокотирує широкий спред, завідомо прирікаючи контрагента на відмову від операції.Відкрита валютна позиція. Відкрита валютна позиція – це неспівпадання вимог (активів) і зобов’язань (пасивів) в іноземній валюті для учасника валютного ринку (банку, компанії).Позиція буває довгою і короткою. Довга позиція означає перевищення вимог в іноземній валюті над зобов’язаннями і позначається знаком «+».Коротка позиція – перевищення зобов’язань в іноземній валюті над вимогами, позначається знаком «–».

44.Відкрита валютна позиція і її оцінка. Відкрита валютна позиція-сума активів та позабалансових вимог у певній іноз валюті не збігається із сумою балансових і позабалансових зобов’язань у цій самій валюті. Відкрита валютна позиція містить додатковий ризик у разі зміни валютного курсу.

На розмір відкритої валютної позиції банку впливають:

*купівля та продаж готівкової та безготівкової іноз.валюти , усі строкові угоди-форварди, опціони, ф’ючерси та ін.

*одержання іноз.валюти у вигляді доходів або витрат та нарахування доходів і витрат, які обліковуються на відповідних рахунках.

*купівля (продажз) ОЗ та товарно-матер цінностей за іноз.валюту.

*надходження коштів в іноз.валюті до статутного фонду.

*погашення банком безнадійної заборгованості в іноз.валюті (списання якої здійснюється з відповідного рах витрат).

*формування резервів в іноз.валюті за рах витрат.

*ін обмінні операції з іноз.валюти.

45.Арбітражні та клієнтські конверсійні операції. Валютний арбітраж є операцією з купiвлi-продажу валюти з наступною оберненою угодою з метою отримання прибутку вiд рiзницi валютних курсів. Арбітраж може працювати на основі котирування двох видів – прямого і непрямого. Валютний арбiтраж буває часовим i просторовим, простим i складним. Простий валютний арбiтраж – це арбiтраж, який здiйснюється з двома валютами. Складний або непрямий арбітраж – це арбiтраж, що проводиться з великою кількістю валют на різних ринках. Маклер ніби піднімається східцями, обмінюючи куплену валюту на третю, четверту. Причому повернення до початкової валюти на завершальній стадії не обов’язкове. Наприклад: 10 фунт. стерл. – 15 дол. – 25 гульд. – 24 тис. лір – 28 марок – 11,2 фунт. стерл. При курсах 1 дол. = 1,6 марки і 1 фунт. стерл. = 2,5 марки прибуток від операції складе у фунтах 1,2, в доларах – 1,8.

Часовий валютний арбітраж – це операція, яка здійснюється з метою отримання прибутку від різниці валютних курсів у часі. Часовий арбітраж – отримання прибутку за рахунок відкриття спекулятивних позицій за одним курсом з наступним закриттям після закінчення певного часу (від декількох хвилин до декількох місяців) за курсом, який змінився. Цей найбільш розповсюджений сьогодні вид валютного арбітражу передбачає розрахунок дилера на позитивну зміну курсу і характеризується прийняттям ризику збитків при відкритті валютних позицій. Арбітражні конверсійні операції (валютний арбітраж) пов’язані з відкриттям валютним дилером спекулятивної валютної позиції за рахунок банку з метою отримання прибутку при зміні валютного курсу. Як правило, позиції відкриваються в круглих сумах базової ви. 

46.Крос-курси. Крос-курси валют-це вторинний показник. Вони розрахов через основні курси курси валют відносно долара.

Значного поширення при поведінці валютних операцій отримали крос-курси, що являють собою котирування двох іноземних валют, при цьому жодна з них не є національною валютою учасника операції, що встановлює курс. Визначення крос-курсу валют.

Крос-курс – це курс обміну між двома валютами, за винятком долара США. До числа найбільш активних ринків конверсійних операцій за крос-курсами належать: німецька марка до японської ієни DEM/JPY, фунт стерлінгів до німецької марки GBP/DEM, німецька марка до швейцарського франка DEM/CHF, німецька марка до французького франка DEM/FRF тощо. До крос-курсів належить також курс німецької марки до гривні. Крос-курс щодо валют, об’єм торгівлі в яких незначний, часто важко отримати у чистому вигляді, тому угоду здійснюють через долар США.Однією з особливостей крос-курсів є те, що курси між валютами можуть котируватися по-різному, залежно від того, який банк проводить котирування.Розглянемо три способи розрахунку крос-курсів з урахуванням того, чи є котировки валют до долара прямими або непрямими. Розрахунок крос-курсу для валют з прямими котировками до долара, (тобто долар є базою котировки для обох валют). Розрахунок крос-курсу для валют з прямою і непрямою котировкою до долару, де долар є базою котировки для однієї з валют. Розрахунок крос-курсу для валют з непрямими котировками до долара США, де долар є валютою котировки для обох валют.

У цьому випадку правило вказує: якщо долар є валютою котировки для обох валют, то для знаходження їх крос-курсу необхідно поділити доларові курси цих валют.Дані способи застосовуються для розрахунку середнього крос-курсу, однак у дійсності будь-які курси котируються банками у вигляді двосторонньої котировки bid i offer. Наприклад, клієнту банку, що має валютний рахунок у німецьких марках, потрібно купити 100 тис. фунтів стерлінгів для оплати контрактних поставок, і він хоче знати, яка сума буде списана з його рахунку в німецьких марках. У реальній міжнародній практиці для ліквідних ринків валютні дилери часто розраховують крос-курси більш простим способом: вони беруть середню з кожних котировок доларового курсу валют, шляхом множення або ділення отримують середній крос-курс цих валют і потім розсувають спред від середнього значення.

47.Форвардні операції. Валютні ф’ючерсні контракти. Форвардний контракт-це угода між банком та клієнтом про купівлю або продаж певної кількості іноз валюти в установлений термін (або протягом встановленого періоду) за курсом, який визначається в момент укладання угоди.

Ф'ючерсні операції - це теж різновид строкових операцій, в яких два контрагенти зобов'язуються купити або продати певну суму валюти в певний час за курсом, установленим у момент укладання угоди (купівлі-продажу ф'ючерсного контракту). Відмінності їх від форвардних операцій зводяться до такого: вони здійснюються тільки на біржах, під їх контролем, а форма і умови контрактів чітко уніфіковані (біржа строго визначає вид валюти, що продається, обсяг операції, строк оплати, курс). Розрахунки щодо купівлі-продажу ф'ючерсних контрактів здійснюються через розрахункову палату біржі, яка гарантує своєчасність і повноту платежів. До остаточної оплати ф'ючерсного контракту він може перепродаватися на біржі, тобто сам є об'єктом валютних операцій. З кожним наступним продажем ціна його буде уточнятися і наближатися до реальної ціни, за якою продаватиметься дана валюта в момент погашення ф'ючерсу. Завдяки цим особливостям ціна та інші умови ф'ючерсних контрактів є прозорими для всіх учасників ринку. Кожна біржа встановлює свій перелік валют, які продаються-купуються, і стандартні суми контрактів, які визначаються десятками і сотнями тисяч, а то й мільйонами одиниць відповідної валюти. Тому в торгівлі валютними ф'ючерсами звичайно беруть участь великі банки, інші потужні фінансові структури.

Ціна валютного ф'ючерсу визначається за тією ж схемою, що й ціна форвардного контракту, тобто з урахуванням різниці в процентних ставках двох валют, що обмінюються. Ф'ючерсні операції широко застосовуються з метою страхування від валютних ризиків, тобто для хеджування, а також з метою одержання додаткового прибутку, тобто для спекуляції. Купуючи валютний ф'ючерс, учасники попередньо сплачують комісійні брокеру та роблять у розрахунковій палаті біржі фіксований внесок на депозит за кожний контракт.