1. Основні функції, ознаки педагогічної діяльності

На всіх етапах розвитку суспільства учитель, наставник, вихователь виконував роль керуючого, тобто здійснював управління педагогічним процесом. І до тепер вчитель виконує дану функцію. Відіграє важливу роль у суспільстві. Адже дитина в школі продовжує соціалізуватися, а допомагає їй в даному процесі вчитель, виконуючи свої соціальні функції.

Місія педагога – це не лише його власні інтереси та потреби. Він є посередником між учнями та системою ідей, традиціями, культурою свого народу і людства. Його обов’язок – виховувати гідних людей, здатних примножувати здобутки людської цивілізації.

З моменту виникнення педагогічної професії за вчителем закріпилася передусім виховна функція.

Учитель – це вихователь, наставник.

У цьому його громадянське, людське призначення (адже ми говоримо про соціальні функції). А саме розв’язання завдань усебічного гармонійного розвитку особистості. Адже у Державному стандарті початкової загальної освіти вказано, що учневі необхідно оволодіти компетентностями. Компетентнісну особистість може сформувати тільки компетентнісний педагог. Зазначено саме в Держстандарті про громадянську компетентність — здатність учня активно, відповідально та ефективно реалізовувати права та обов’язки з метою розвитку демократичного суспільства. Даною компетентністю повинен володіти насамперед вчитель.

Бурхливе зростання наукових знань в суспільстві та розвиток способів пізнання спричинили потребу у спеціальній передачі знань, умінь та навичок (ЗУН) і обов’язково досвіду.

Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, яка схвалена Указом Президента України від 25 червня 2013 року зазначає, що сучасний ринок праці вимагає від вчителя не лише глибоких теоретичних знань, а і здатності самостійно застосовувати їх у нестандартних, постійно змінюваних життєвих ситуаціях, переходу від суспільства знань до суспільства життєво компетентних громадян.

У зв’язку з цим виділилась функція навчальна (дидактична). Тому вчитель повинен знати все і ще трохи – це жарт, в якому є істина. З часом головним стало не передача знань, а формування вмінь здобувати їх самостійно(уміння вчитися).

Дані функції не просто так стоять разом, адже вони воєдино злиті у навчальному процесі: «навчання, що виховує», і «виховання, що навчає» (А.Дістервег).

Розвивальна функція, її сутність – у створенні сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу дитини.

Організаторська функція – уміння бути організатором процесу засвоєння знань. Вчитель повинен вміти керувати діяльністю учнів, спрямовувати її у правильне русло.

Інформуюча (презентаційна) функція, що полягає у наданні учням адекватно представленого навчального матеріалу, необхідного для їх соціалізації у соціумі.

Соціалізаційна(оберігаюча) функція – подання необхідної допомоги учням у процесі їх соціалізації, їх становлення, розвитку. Зазначено в Держстандарті про здоров’язбережувальну компетентність – здатність учня застосовувати в умовах конкретної ситуації сукупність здоров’язбережувальних компетенцій, дбайливо ставитися до власного здоров’я та здоров’я інших людей.

(наприклад: фізкультпауза)

Отже, вчитель ведуча постать у процесі формування та розвитку особистості учня тому, що він виконує роль керуючого, тобто здійснює управління педагогічним процесом.