1 Розчинення твердих речовин

Великі кристали перед розчиненням подрібнюють у ступці. Для цього використовують скляні, порцелянові, агатові й металічні ступки. При подрібненні їдких лугів і отруйних речовин обличчя захищають маскою з респіратором, а руки - резиновими рукавичками. Подрібнення отруйних речовин проводять у витяжній шафі. Об'єми розчинників відміряють вимірювальними циліндрами або мензурками.

Речовину і розчинник поміщають у склянку або колбу і перемішують скляною паличкою до повного розчинення. Щоб прискорити розчинення, у більшості випадків треба розчин підігрівати. Для приготування водних розчинів користуються дистильованою водою.

2 Фільтрування

Речовини, які не розчинилися, домішки відділяють від розчину фільтруванням.

У якості фільтрів можна використовувати різні пористі матеріали: фільтрувальний папір, вату, тканину, пористі платівки із скла або порце­ляни, подрібнене вугілля і азбест, скляну вату. У лабораторії найча­стіше використовують фільтрувальний папір, з якого виготовляють фільтри двох типів: прості та складчасті.

Для виготовлення простого фільтру потрібно квадратний лист фі­льтрувального паперу, скласти двічі навпіл, зовнішні кінці фільтра обрізати ножицями, щоб утворився кружечок, потім обережно розкрити фільтр у формі конуса. Край фільтра повинен бути на 3-5 мм нижче від краю лійки.

Виготовлений фільтр вставляють у лійку, тримаючи його паль­цем, змочують дистильованою водою і дають їй стекти. Швидкість філь­трування залежить від температури, тому, якщо можна, рідини слід фі­льтрувати гарячими.

Прості фільтри застосовують у тих випадках, коли для подальшої роботи потрібно зберегти осад, з такого фільтру його легше зняти. Навпаки, якщо у послідуючих операціях використовується тільки роз­чин, то застосовують складчастий фільтр. Швидкість фільтрування при цьому більша завдяки більшій фільтруючій поверхні.

Використовують два методи фільтрування: або рідину переносять на фільтр разом з осадом, або зливають рідину з осаду на фільтр /декантація/, у першому випадку рідину перемішують з осадом і зливають на фільтр по скляній паличці, наповнюючи його так, щоб рівень був на 2-3 мм нижче краю фільтра. У другому випадку обережно зливають рідину по паличці на фільтр. Після того, як уся рідина буде відфіль­трована, осад промивають, приливаючи до нього воду декілька разів і приєднують промивні води до відфільтрованої рідини.

Експериментальна частина.

Карбід кальцію легко реагує з водою:

СаС₂ + 2Н₂О = Са(ОН)₂ + С₂Н₂

А цетилен, який виділяється в результаті реакції, збирають над насиченим водним розчином NaCl (бо ацетилен розчиняється у воді) і вимірюють його об'єм. По об'єму ацетилену і по кількості карбіду кальцію легко визначити ступінь чистоти СаС₂. При роботі використо­вують прилад, який складається з довгогорлої колби, закритої корком з газовідвідною трубкою, мірного циліндра і кристалізатора, до половини заповненого насиченим розчином NaCl. (рис. 9)

Наповніть циліндр (повністю) насиченим розчином NaCl, закрийте скляною платівкою і переверніть у кристалізатор, перевірте прилад на герметичність.

Влийте в колбу 10 мл дистильованої води через лійку, щоб не змочити стінок горла. Одержіть у лаборанта зважений кальцій карбід і масу його запишіть. В горло колби в горизонтальному її положенні (рис.9) внесіть кальцій карбіду, швидко закрийте колбу корком, підведіть газовідвідну трубку під циліндр і зсипте кальцій карбід у воду. Ацетилен, що виділяється, збирається у циліндрі. Після закін­чення реакції вийміть газовідвідну трубку з кристалізатора. Виміряйте за допомогою лінійки відстань від рівня рідини в кристалізаторі до рівня її в циліндрі (висота h – див. рис.9). Визначте об'єм ацетиле­ну, заповнивши ту частину об'єму циліндру, де був газ, і переливши її у вимірювальний циліндр. Відмітьте температуру досліду і тиск.

Результати досліду запишіть в табл. 3

Таблиця 3

Маса СаС2, m, г	Об’єм С2Н2, V, мл	hв, мм	Рбар, мм.рт.ст.	Температура,°С	h, мм.рт.ст.