Тема 3. Мiсце I роль інтелектуальної власностi в економiчному 1 соцiальному розвитку суспiльства

3.1. Соціально-економічні стратегії в країнах світу

3.2. Промислова власність і розвиток

3.3. Авторське право і розвиток культури

3.4. Соціологічні аспекти інтелектуальної власності

3.1. Соціально-економічні стратегії в країнах світу

В країнах з високорозвинутою ринковою економікою першочергову увагу приділяють трьом основним напрямкам інтелектуальної діяльності - освіті, науці і культурі. Країна, де занепадає хоча б один з напрямків інтелектуальної діяльності, переходить до групи "слаборозвинутих" і навпаки, країна, де глибоко усвідомлюють значення і роль цих трьох чинників і приділяють їм належну увагу, стає державою із високорозвинутою економікою. Прикладом цього можуть бути Південна Корея, Тайвань та інші країни Східної і Південної Азії, які не маючи ні своєї сировини, ні власних енергоносіїв, спрямували всі свої зусилля і кошти саме на розвиток освіти, науки і культури, що сприяло швидкому розвитку економіки, створенню і раціональному використанню досягнень науки і техніки, підйому мистецтва і виробництва, матеріально-технічного забезпечення побуту людей і розвитку виробничої інфраструктури.

Країни з високим рівнем виробництва і добробуту людей (США, Канада, Японія, Швеція, Великобританія, Франція, Німеччина та інші країни Західної Європи) приділяють багато уваги формуванню інтелектуальної еліти.

Ведуча країна світу - США, створивши могутніший потенціал, протягом XX століття зберігає лідерство в галузі науки, техніки і виробництва завдяки виділенню великих коштів на потреби освіти (6,5-7% сум валового національного продукту). Зокрема відомо, що за весь час існування Нобелівських премій, більше половини з них в галузі науки і техніки отримали американські вчені. За період з початку XIX століття по теперішній час в США було видано більше 5 млн. патентів, приблизно стільки, скільки у Великобританії, Франції і Німеччині разом взятих. Патентні служби США в середньому видають більше 80 тис. патентів на рік.

Творча діяльність людини і суспільства (духовна, науково-технічна, соціально-економічна), яка пов'язана із створенням і повсякденним використанням найрізноманітніших об'єктів інтелектуальної власності, привела до виникнення нового поняття - інтелектуальний капітал.

Сучасний ринок стимулює розвиток творчої інтелектуальної праці, впровадження у суспільне виробництво новітніх технологій, винаходів, корисних моделей, програмних продуктів тощо. Сьогодні, наприклад, світова промислова економіка поступається місцем інтелектуальній економіці, де найбільш міцною рухомою силою стає сила ідей. Світовий досвід показує, що в економіці, яка найбільш спирається на ідеї, а менше - на фізичний капітал, різко зростає вірогідність реалізації успішних проривів. Так, наприклад, у США частка капіталовкладень в інформаційні технології зросла в 3 рази порвняно з 1960 роком.

Сьогодні інтенсивно розвиваються наукомісткі галузі, такі як біотехнологія, генна інженерія, комп'ютерне програмування тощо.

Об'єкти інтелектуальної власності як товар дають значний прибуток, тому в динамічному ринковому середовищі стосовно результатів інтелектуальної праці використовують терміни «інтелектуальна власність», «інтелектуальна потенціал», «капітал», «комерціалізація інтелектуальної власності» тощо.

Інтелектуальний капітал - це ресурс, який характеризує знання, інтелектуальний потенціал організації та один з критеріїв визначення конкурентоздатності організації. Він є сумою трьох складових:

1. людський капітал - сукупність знань, навичок, творчих здібностей, а також спроможність власників та наукомістких працівників відповідати вимогам і задачам компанії;

2. структурний капітал - програмні засоби ЕОМ, програмне забезпечення, бази даних, організаційна структура, патенти, товарні знаки, а також всілякі організаційні механізми, які забезпечують продуктивність та функціонування компанії;

3. споживчий капітал - майбутні споживачі продукції компанії та її спроможність задовольнити їх запити.

Інтелектуальний капітал має надзвичайно складну сутність та багатовекторність прояву, що визначається механізмом його функціонування, і потребує різних методів його вартісної оцінки.

Світовий досвід свідчить, що прогресу досягають там, де цінують інтелектуальна власність і вміло використовують її як інтелектуальний капітал.

Україна має досить потужний інтелектуальний потенціал (багато досягнень світового рівня), але ці досягнення поки що раціонально не спрямовані на підвищення добробуту її народу.