Тема 8. Міжнародна правова охорона інтелектуальної власності

8.1. Міжнародна охорона прав на об’єкти промислової власності

8.2. Міжнародна охорона об’єктів авторського права і суміжних прав

8.1. Міжнародна охорона прав на об'єкти промислової власності

Міжнародна охорона прав на об'єкти промислової власності здійснюється на підставі Паризької конвенції з охорони промислової власності, Мадридської угоди про недопущення неправдивих або таких, що вводять в оману, зазначень походження товарів, Найробського договору про охорону олімпійського символу, Вашинтонгського договору про інтелектуальну власність стосовно інтегральних мікросхем, Договору про закони щодо товарних знаків.

Паризька конвенція з охорони промислової власності прийнята і підписана в Парижі на Дипломатичній конференції в 1883 році. Це найуніверсальніша міжнародна угода в області охорони промислової власності, яка не містить єдиних правових норм стосовно охорони промислової власності в країнах-учасницях. її універсальність полягає в тому, що при збереженні територіальної обмеженості патенту, створюються найпільговіші умови для одержання охорони промислової власності іноземцями в будь-якій країні-учасниці.

Положення конвенції можна розбити на чотири основні категорії:

• норми матеріального права, які гарантують основне правило національного режиму в кожній із країн-членів;

• норми, які встановлюють право пріоритету;

-загальні норми матеріального права, які встановлюють права і обов'язки фізичних і юридичних осіб, а також норми, які зобов'язують або дозволяють країнам-членам передбачати в своєму законодавстві відповідні цим нормам положення;

- положення, які стосуються адміністративних рамок, встановлених з метою реалізації Конвенції.

Принцип національного режиму полягає в тому, що іноземні громадяни і фірми користуються тими ж правами, що й вітчизняні заявники. Виключенням є призначення патентного повіреного для ведення справ з патентування-за кордоном.

Конвенція надає країнам-учасницям право пріоритету (конвенційний пріоритет), -яке передбачає, що будь-який заявник або його правонаступник, який подав правильно оформлену заявку на одержання охоронного документу на будь-який об'єкт промислової власності, може протягом певного терміну попросити охорону в усіх інших країнах-учасницях зі збереженням пріоритету першої заявки. Для патенів і корисних моделей цей термін дорівнює 12 місяцям з дати подання первинної заявки, для промислових зразків і товарних знаків - 6 місяців. При цьому перша і наступні заявки можуть бути подані різними особами. Країни-учасниці надають тимчасову охорону винаходам, корисним моделям, промисловим зразкам і товарним знакам для виробів, що експонуються на офіційних міжнародних виставках, що організовані на території однієї з цих країн або по пріоритету (виставковий пріоритет), або по новизні.

Під патентами на винахід у Конвенції розуміють різні види патентів на об'єкти промислової власності, які визнаються законодавством країни-члена Союзу (ввізні патенти, патенти на вдосконалення, додаткові патенти). Патенти, які видаються на один і той же винахід в різних країнах-учасницях (патенти-аналоги) незалежні один від одного. Це означає, що якщо патент, виданий в одній країні потім буде визнаний в ній недійсним, то це не означає, що він може бути визнаний недійсним в інших країнах.

Паризька конвенція передбачає спеціальні обмеження, не допускаючи використання державних гербів, офіційних емблем і клейм міжнародних організацій в якості товарних знаків. Особливу охорону Конвенція надає загальновідомим товарним знакам. На відміну від звичайних знаків, правова охорона яких витікає із факту реєстрації, загальновідомі знаки охороняються в силу набуття ними високої репутації, що і робить їх широко відомими. Факт такої відомості встановлюється відомством країни реєстрації.

.Конвенція передбачає, щ всі країни Союзу повинні забезпечувати охорону фімового найменування без обов'язкового подання заявки на нього або реєстрації, незалежно від того, входить воно до складу товарного знаку чи ні.

Мадридська угода про недопущення неправдивих або таких, що вводять в оману, зазначень походження товарів. Згідно з цією угодою на всі товари, які містять неправдиві або такі, що вводять в оману зазначення походження товарів, які прямо або опосередковано вказують у якості країни або місця походження на одну з договірних держав або на місце, що знаходиться в такій державі, повинно бути накладено арешт або такий ввіз повинен бути заборонений.

Найробський договір про охорону олімпійського символу (підписаний 26 вересня 1981 року). Згідно з цим міжнародним договором будь-яка держава-учасниця зобов'язана відмовляти в реєстрації або визнавати недійсною реєстрацію як торговельної марки і забороняти шляхом відповідних заходів використання як торговельної марки або іншого позначення з комерційною метою загальновідомого олімпійського символу (п'ять переплетених кілець) без дозволу Міжнародного олімпійського комітету.

Вашинтонгський договір про інтелектуальну власність стосовно інтегральних мікросхем. Згідно з договором кожна договірна сторона зобов'язана забезпечити на своїй території охорону інтелектуальної власності стосовно оригіналів топологій інтегральних мікросхем, незалежно від факту включення інтегральної мікросхеми у виріб. Крім того, фізичним і юридичним особам інших договірних сторін повинен надаватись такий же режим охорони, який надається власним громадянам (принцип національного режиму).

Договір про закони щодо товарних знаків. Мета договору полягає в спрощенні і гармонізації адміністративних процедур стосовно національних заявок і охорони знаків. Договір розповсюджується на візуальні позначення, а стосовно країн, які приймають до реєстрації об'ємні знаки, - і на них.

Значна частина положень договору пов'язана процедурою реєстрації товарних знаків, яка може бути поділена на три основні фази:

• заявка на реєстрацію;

• зміни після реєстрації;

• продовження реєстрації.

Щодо заявки на реєстрацію договір чітко визначає, які вимоги може пред'явити до заявника або власника відомство з товарних знаків, а які не може. В договорі міститься вичерпний перелік відомостей, які можуть вимагатись відомством стосовно заявки на реєстрацію товарного знака: прізвище і адреса заявника і його повіреного (якщо такий є), заява про пріоритет (якщо проситься пріоритет за раніше поданою заявкою), одне або декілька зображень знака залежно від кольору і розмірів знака, назва товарів аб послуг, для яких заявляється реєстрація знака, згрупованих за класами Ніццької класифікації, або заява про наміри використати знак або про фактичне використання знака.

Одна заявка може стосуватись декількох товарів або послуг. Відомство зобов'язане прийняти заявку, навіть якщо товари або послуги, що вказані в ній, відносяться до декількох класів Ніццької класифікації. В такому випадку по одній заявці проводиться одна реєстрація.

Друга фаза стосується змін імен, адрес або власника реєстрації. В договорі детально перераховані всі формальні вимоги щодо інформації, яка повинна надаватись для внесення змін. Якщо зміни стосуються декількох заявок на реєстрацію і реєстрацій, достатньо однієї заяви на внесення змін.

Передбачений термін дії реєстрації товарного знака в десять років для первинної реєстрації з можливістю продовження на наступні десять років. Стосовно продовження реєстрації в договорі перерахований максимум вимог, які можуть бути встановлені відомством. Вони відповідають вимогам стосовно подання заявки. Зокрема, відомство не може проводити експертизу знака по суті з метою продовження реєстрації або вимагати надання зображення знака або надання доказів його використання.