Адміністрування міжнародних договорів

Союзи, адміністративні функції яких виконує ВОІВ, ґрунтуються на договорах. Кожний союз складається із держав, які приєднались до даного конкретного договору. Договори діляться на три категорії.

1. До першої категорії належать договори, які створюють міжнародну систему охорони, тобто договори, які є джерелом юридичної охорони, узгодженої між країнами на міждержавному рівні.

- До другої категорії належать договори, метою яких є практичне забезпечення міжнародної охорони. Ця група забезпечує, щоб кожна міжнародна реєстрація або подача заявки діяли в будь-якій державі, що підписала договір. Послуги, що надаються ВОІВ відповідно до цих договорів, спрощують і скорочують вартість підготовки або подачі окремих заявок у всіх країнах, в яких запитується охорона відносно даного права інтелектуальної власності.

2. Третя категорія включає договори, які створюють класифікаційні системи, а також процедури для їх удосконалення і постійного оновлення.

6.3. Міжнародна співпраця в рамках регіональних договорів про інтелектуальну власність

Європейська Патентна Конвенція

Економічна інтеграція країн Західної Європи зажадала створення патентно-правового регулювання для сприяння розвиткові цих процесів і усунення перешкод при одержанні охоронних грамот на об'єкти інтелектуальної промислової власності за кордоном.

Ідея створення європейської патентної системи реалізована

підписанням 5 жовтня 1973 р. у Мюнхені Конвенції про видачу Європейського патенту (Європейська патентна конвенція), що вступила в дію 7 жовтня 1977 р.

Для здійснення процедури видачі Європейського патенту створена Європейська патентна організація, що має адміністративну і фінансову самостійність. її органи: Адміністративна рада і Європейське патентне відомство (ЄПВ). Видачу Європейського патенту здійснює Європейське патентне відомство, а контролює його діяльність Адміністративна рада, що знаходиться в Мюнхені. ЄПВ має філію в Гаазі.

Євразійська патентна конвенція

В зв'язку із припиненням існування СРСР з 1 грудня 1991 р. Державне патентне відомство СРСР (Держпатент СРСР) припинив виконувати свої функції, у зв'язку з чим створилася невизначена ситуація в області охорони промислової власності як в Російській Федерації, так і інших державах - колишніх республіках Союзу РСР. Цим був порушений єдиний патентний простір.

Для виходу з положення, що створилося в області охорони промислової власності, було необхідно створювати міждержавну систему по охороні промислової власності і національні патентні системи в країнах СНД і інших державах-суб'єктах колишнього СРСР з утворенням патентних відомств і ухваленням своїх законів в цій області.

Тому робоча група підготувала проект патентної конвенції, який був загалом схвалений на Другому засіданні Міждержавної ради з питань охорони промислової власності в Ужгороді (Україна) у вересні 1993 р. На цьому засіданні було ухвалено, по аналогії з Європейською патентною конвенцією, нову її назву «Євразійська патентна конвенція», покликану підкреслити територіальний (регіональний) характер угоди про Співпрацю у сфері правової охорони промислової власності.

Офіційне підписання Євразійської патентної конвенції відбулося 9 вересня 1994 р. в Москві на засіданні Ради Глав Урядів країн СНД. Конвенція була підписана главами урядів Республіки Азербайджану, Республіки Вірменія, Республіки

Білорусь, Грузії, Республіки Казахстан, Киргизськой Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан і України.

Для того щоб Євразійська патентна конвенція вступила в силу, потрібна її ратифікація, принаймні, трьома державами, що підписали Конвенцію, або до неї повинні були приєднатися не менше 3-х держав.

Першою державою, яка приєдналася до Конвенції, став Туркменістан, що здав акт про приєднання депозитарію 1 березня 1995 р., потім 8 травня 1995 р. документ про ратифікацію Конвенції представила Республіка Білорусь і 12 травня 1995 р. подібний документ представила Республіка Таджикистан.

Євразійська патентна конвенція відповідно до статті 26 (4) вступила в силу 12 серпня 1995 р.

Євразійська патентна конвенція (ЕАПК) ухвалена в Москві і набрала чинності 12 серпня 1995 р. На початок 1998 р. вона діє для наступних держав: Азербайджану, Вірменії, Білорусі, Казахстану, Киргизії, Республіки Молдова, Росії, Таджикистану і Туркменії. Конвенція важливий інструмент часткового відновлення єдиного патентно-правового простору на територіях зацікавлених держав. її механізм використовується для отримання правової охорони винаходів на територіях учасників в рамках зарубіжного патентування іноземними заявниками. Всі учасники Євразійської конвенції є учасниками Міжнародної патентної кооперації. Тому євразійський патент може проситися через процедуру РСТ з тією ж відстрочкою регіональної процедури. Замінюючи національні процедури патентування, конвенція дозволяє отримати патент, діючий у всіх державах-учасниках.

Заявка на євразійський патент подається російською мовою через національне патентне відомство держави-учасника, яке пересилає її до розташованого в Москві Євразійського патентного відомства (ЄАПВ), провівши попередню перевірку матеріалів заявки на наявність відомостей, складових державну таємницю, і перевіривши дотримання формальних вимог до заявки. Датою подачі євразійської заявки буде дата її отримання національним відомством. Заявка відноситься до всіх держав, що підписали конвенцію на момент її подачі, і вказівка окремих держав неможлива.

З 1 січня 1996 р. Євразійське патентне відомство стало приймати євразійські заявки на винаходи. В 1996 році поступило 118 заявок, з них 41 заявка - з держав-учасників Конвенції. В 1997 році з 458 поданих євразійських заявок 47 поступило від заявників з держав-учасників Конвенції. При цьому більше половини (58 %) всіх заявок поступило від заявників США, Німеччини, Франції і Росії.

З 1996 р. публікується офіційне видання Євразійського патентного відомства Бюлетеня Євразійського патентного відомства «Винаходи (євразійські заявки і патенти)».