Договори, що засновують міжнародні класифікаційні системи Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію

Вперше національна класифікаційна система була ухвалена в 1831 р. в патентному відомстві США, потім в 1877 р. - в патентному відомстві Німеччини і в 1880 р. - у відомстві Великобританії. Початкова система простої реєстрації патентних заявок була поступово замінена системою експертизи патентних заявок, в ході якої заявки порівнювалися з існуючими національними патентними документами.

Наступним кроком стало включення до процесу експертизи патентних заявок розгляду так званого загального стану техніки в даній області, тобто включення документів, опублікованих іншими країнами. Для цілей експертизи цього типу відомства з промислової власності були зобов'язані проводити пошук серед величезного числа документів, присвячених конкретній тематиці. Однак довгий час класифікаційні системи різних країн суттєво різнилися між собою.

Потреба в єдиній міжнародній класифікаційній системі для вирішення цих питань ставала все більш і більш очевидною. Багато років міжнародної співпраці, починаючи з 1956 р., під егідою Ради Європи і Всесвітньої організації інтелектуальної власності привели до того, що в 1971 р. була укладена Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію (МПК). До неї були внесені поправки в 1979 р. Угода зазвичай іменується скорочено Угодою про МПК.

Угода відкрита для держав - учасниць Паризької конвенції. Ратифікаційні грамоти або акти про приєднання повинні здаватися на зберігання генеральному директору ВОІВ.

Угодою засновується Міжнародна патентна класифікація (МПК), яка підрозділяє всю область техніки на вісім основних розділів, 20 підрозділів, 118 класів, 624 підкласи і понад 67 тисяч груп (з яких приблизно 10% - основні групи, а інші - підгрупи). Кожній рубриці привласнений символ, що складається з арабських цифр букв латинського алфавіту.

Класифікація необхідна для пошуку патентних документів з метою визначення попереднього рівня техніки. Такий пошук необхідний як органам, що видають патенти, так і потенційним винахідникам, науково-дослідним установам і всім, хто має справу із застосуванням або розвитком техніки.

Відповідно до статті 4 Угоди класифікація носить виключно адміністративний характер. Кожна країна - учасниця Спеціального союзу має право використовувати класифікацію або як основну, або як додаткову систему.

Хоча учасниками Страсбурзької угоди є лише 47 держав, фактично МПК використовують патентні відомства більше 100 держав, чотири регіональні відомства і Міжнародне бюро ВОІВ відповідно до Договору про патентну кооперацію (РСТ).

Для підтримки МПК на рівні сучасних вимог вона постійно переглядається, і раз в п'ять років публікується нова редакція. Перегляд здійснює Комітет експертів, встановлений Угодою. Всі держави-учасники є членами Комітету експертів.

В рамках Угоди про МПК започаткований Союз, у якого є Асамблея. Всі країни - члени Союзу є членами Асамблеї. Одною з найважливіших задач Асамблеї є ухвалення двохрічної програми і бюджету Союзу.

За станом на 15 січня 2001 р. учасниками цієї Угоди були 47 держав.