Договори, що полегшують отримання охорони промислової власності в декількох країнах Договір про патентну кооперацію (рст)

Традиційна патентна система вимагає подачі окремих патентних заявок в кожній країні, в якій проситься патентна охорона, за винятком цілих патентних систем, таких як система Африканской організації інтелектуальної власості, система Харарського протоколу, що створена в рамках Африканської регіональної організації промислової власності, і Європейська патентна система. Відповідно до традиційного способу, описаного в Паризькій конвенції, пріоритет по більш ранній заявці може проситися для подальших заявок, поданих до інших країн в межах 12 місяців з дати подачі більш ранньої заявки. Це вимушує заявника протягом одного року з моменту подачі першої заявки підготувати і подати патентні заявки до всіх країн, в яких він бажає отримати охорону свого винаходу.

Подача патентних заявок за традиційною системою означає, що кожному окремому патентному відомству, до якого подається заявка, доводиться проводити формальну експертизу кожної поданої заявки. Якщо патентні відомства проводять експертизу патентних заявок по суті, то кожному відомству для визначення технічного рівня винаходу доводиться проводити пошук, а також експертизу на патентоспроможність.

Для подолання вищезазначених складнощів Виконавчий комітет Міжнародного (Паризького) союзу по охороні промислової власності у вересні 1966 р. звернувся до БІРПІ (попереднику ВОІВ) з проханням провести дослідження рішень по скороченню дублювання зусиль як заявників, так і національних патентних відомств. В 1967 р. БІРПІ підготувало проект міжнародного договору і представило його Комітету експертів. В результаті на Дипломатичній конференції, що відбулася в червні 1970 р. у Вашингтоні був ухвалений Договір про патентну кооперацію, або РСТ (Раіепі Соорегаііоп Тгеаіу), який вступив в силу 24 січня 1978 р. і став діяти з 1 червня 1978 р. для перших вісімнадцяти договірних держав. За станом на 7 лютого 2001 р. до РСТ приєдналися ПО держав, що ясно, наочно і вичерпно демонструє інтерес країн до участі в Договорі.

Першими країнами, що підписали Договір про патентну кооперацію, були Бразилія, Габон, Німеччина, Данія, Камерун, Конго, Люксембург, Мадагаскар, Малаві, Російська Федерація, Сенегал, Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії, • Сполучені Штати Америки, Тцго, Франція, Центрально-африканська Республіка, Чад, Швеція, Швейцарія і Японія. СРСР приєднався до РСТ 29 березня 1978 р. В 2000-2001 гг. до РСТ приєдналися Алжір, Антігуа і Барбуда, Беліз, Колумбія, Мозамбік і Еквадор:

Договір є в основному договором про раціоналізацію і співпрацю відносно подачі патентних заявок, пошуку і проведенні експертизи, а також розповсюдження технічної інформації, що міститься в заявках, не передбачаючи видачі міжнародних патентів, оскільки така задача і відповідальність за видачу патентів залишається виключно в руках патентних відомств країн або діючих від імені країн, де проситься охорона. РСТ не конкурує, а фактично доповнює Паризьку конвенцію.

Дійсно, він є спеціальною угодою відповідно до Паризької конвенції, відкритою тільки для держав - учасників Паризької конвенції.

Головною метою РСТ є спрощення і підвищення ефективності і економічності раніше встановлених способів звернення в декілька країн про патентну охорону винаходів на користь користувачів патентної системи і відомств, які відповідають за її роботу.

З появою системи РСТ процедура видачі патенту була розділена на міжнародну фазу і національну фазу. Міжнародна фаза, введена безпосередньо РСТ, включає:

1. встановлення міжнародної системи, яка дозволяє подати єдину міжнародну заявку до одно-єдиного патентного відомства («одержуюче відомство») однією мовою;

2. проведення формальної експертизи міжнародної заявки лише одержуючим патентному відомством;

3. проведення міжнародного пошуку, результати якого приводяться в звіті, у якому проводиться порівняння з існуючим рівнем техніки. Цей звіт спочатку доводиться до відома заявника, а пізніше публікується;

4. централізовану міжнародну публікацію міжнародних заявок і міжнародних звітів, що відносяться до них, про пошук, а також їх відправку указаним в заявці відомствам;

5. деяких випадках міжнародну попередню експертизу (по суті) по міжнародній заявці.

Система РСТ дозволяє раціональніше використовувати персонал і національних патентних відомств, оскільки до часу надходження міжнародної заявки до національного відомства вона вже пройшла формальну експертизу одержуючого відомства, по ній був проведений пошук міжнародним пошуковим органом і, можливо, проведена експертиза міжнародним органом попередньої експертизи, що, таким чином, приносить національним відомствам велику користь, скорочуючи їх завантаження, оскільки вони користуються вигідністю цих централізованих процедур міжнародної фази і, отже, і їм не потрібно дублювати цю роботу.