
- •1. Вступ
- •1.1. Опис
- •1.2. Рівень
- •Тема 1. Основні поняття інтелектуальної власності
- •1.1. Основні поняття I визначення
- •1.2. Результат творчої діяльності як об'єкт власності
- •1.3. Правовий зміст інтелектуальної власності
- •1.4. Поняття об'єктів права інтелектуальної власності
- •Тема 2. Еволюція інтелектуальної власності
- •2.1. Еволюція промислової власності
- •2.2. Еволюція авторського права і суміжних прав
- •2.3. Еволюція інтелектуальної власності в Україні
- •Тема 3. Мiсце I роль інтелектуальної власностi в економiчному 1 соцiальному розвитку суспiльства
- •3.1. Соціально-економічні стратегії в країнах світу
- •3.2. Промислова власність і розвиток
- •3.3. Авторське право і розвиток культури
- •3.4. Соціологічні аспекти інтелектуальної власності
- •Тема 4. Обєкти і субєкти права iнтелектуальної власностi
- •4.1. Класифікація об'єктів права інтелектуальної власності
- •4.2. Об'єкти і суб'єкти авторського права і суміжних прав
- •4.3. Об'єкти і суб'єкти права промислової власності
- •4.4. Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності
- •Тема 5. Система охорони інтелектуальної власності в україні
- •5.1. Інститути права інтелектуальної власності
- •5.2. Джерела права інтелектуальної власності інтелектуальної власності
- •Тема 6. Міжнародна система охорони інтелектуальної власності
- •6.1. Міжнародні договори в сфері інтелектуальної власності
- •Договори, що встановлюють міжнародну систему охорони Паризька конвенція з охорони промислової власності
- •Мадридська угода про припинення неправдивих або таких, що вводять в оману, зазначень походження на товарах
- •Найробський договір про охорону олімпійського символу
- •Договір про закони по товарних знаках
- •Договори, що полегшують отримання охорони промислової власності в декількох країнах Договір про патентну кооперацію (рст)
- •Договір про патентне право
- •Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів для цілей патентної процедури
- •Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків
- •Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків (Мадридський протокол)
- •Лісабонська угода про охорону найменувань місць походження і їх міжнародній реєстрації
- •Гаазька угода про міжнародне депонування промислових зразків
- •Договори, що засновують міжнародні класифікаційні системи Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію
- •Ніцька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків
- •Віденська угода про заснування Міжнародної класифікації образотворчих елементів знаків
- •Локарнська угода про заснування Міжнародної класифікації промислових зразків
- •6.2. Всесвітня організація інтелектуальної власності (воів)
- •Адміністрування міжнародних договорів
- •6.3. Міжнародна співпраця в рамках регіональних договорів про інтелектуальну власність
- •Африканські угоди про створення організацій інтелектуальної власності
- •Угоди країн Латинської Америки по охороні інтелектуальної промислової власності
- •6.4. Участь України в міжнародних договорах про інтелектуальну власність
- •Тема 7. Правова охорона об'єктiв інтелектуальної власності
- •7.1. Охорона прав на винаходи, корисні моделі та промислові зразки
- •7.2. Охорона прав на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг
- •Тема 8. Міжнародна правова охорона інтелектуальної власності
- •8.1. Міжнародна охорона прав на об'єкти промислової власності
- •8.2. Міжнародна охорона об'єктів авторського права і суміжних прав
- •Тема 9. Захист прав на об'єкти інтелектуальної власності
- •9.1. Форми захисту прав інтелектуальної власності
- •9.2. Способи захисту прав інтелектуальної власності
- •9.3. Захист прав інтелектуальної власності в рамках угоди тrірs
- •3. Модульне планування
- •4. Організація самостійної роботи
- •4.1. Перелік тем для виконання самостійної роботи
- •4.2. Ситуаційні завдання
- •4.3. Список рекомендованої літератури для виконання самостійної роботи
- •4.4. Графік виконання і захисту самостійної роботи
- •5. Організація підсумкового контролю знань для студентів денної форми навчання
- •Система оцінювання академічних досягнень студента
- •Переклад з 100-бальної шкали в 5-бальну здійснюється в такий спосіб:
- •5.1. Перелік питань до складання заліку
- •5.2. Тести для підготовки до складання заліку
- •5.3. Приклад завдання при складанні заліку
- •5.4. Список рекомендованої літератури для підготовки до заліку
- •6. Організація контролю знань студентів заочної і прискореної форм навчання
- •6.1. Перелік тем для виконання самостійної роботи
- •7. Організація підсумкового контролю знань (для студентів заочної та прискореної форм навчання)
- •Система оцінювання академічних досягнень студента
- •Переклад з 100-бальної шкали в 5-бальну здійснюється в такий спосіб:
Договори, що полегшують отримання охорони промислової власності в декількох країнах Договір про патентну кооперацію (рст)
Традиційна патентна система вимагає подачі окремих патентних заявок в кожній країні, в якій проситься патентна охорона, за винятком цілих патентних систем, таких як система Африканской організації інтелектуальної власості, система Харарського протоколу, що створена в рамках Африканської регіональної організації промислової власності, і Європейська патентна система. Відповідно до традиційного способу, описаного в Паризькій конвенції, пріоритет по більш ранній заявці може проситися для подальших заявок, поданих до інших країн в межах 12 місяців з дати подачі більш ранньої заявки. Це вимушує заявника протягом одного року з моменту подачі першої заявки підготувати і подати патентні заявки до всіх країн, в яких він бажає отримати охорону свого винаходу.
Подача патентних заявок за традиційною системою означає, що кожному окремому патентному відомству, до якого подається заявка, доводиться проводити формальну експертизу кожної поданої заявки. Якщо патентні відомства проводять експертизу патентних заявок по суті, то кожному відомству для визначення технічного рівня винаходу доводиться проводити пошук, а також експертизу на патентоспроможність.
Для подолання вищезазначених складнощів Виконавчий комітет Міжнародного (Паризького) союзу по охороні промислової власності у вересні 1966 р. звернувся до БІРПІ (попереднику ВОІВ) з проханням провести дослідження рішень по скороченню дублювання зусиль як заявників, так і національних патентних відомств. В 1967 р. БІРПІ підготувало проект міжнародного договору і представило його Комітету експертів. В результаті на Дипломатичній конференції, що відбулася в червні 1970 р. у Вашингтоні був ухвалений Договір про патентну кооперацію, або РСТ (Раіепі Соорегаііоп Тгеаіу), який вступив в силу 24 січня 1978 р. і став діяти з 1 червня 1978 р. для перших вісімнадцяти договірних держав. За станом на 7 лютого 2001 р. до РСТ приєдналися ПО держав, що ясно, наочно і вичерпно демонструє інтерес країн до участі в Договорі.
Першими країнами, що підписали Договір про патентну кооперацію, були Бразилія, Габон, Німеччина, Данія, Камерун, Конго, Люксембург, Мадагаскар, Малаві, Російська Федерація, Сенегал, Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії, • Сполучені Штати Америки, Тцго, Франція, Центрально-африканська Республіка, Чад, Швеція, Швейцарія і Японія. СРСР приєднався до РСТ 29 березня 1978 р. В 2000-2001 гг. до РСТ приєдналися Алжір, Антігуа і Барбуда, Беліз, Колумбія, Мозамбік і Еквадор:
Договір є в основному договором про раціоналізацію і співпрацю відносно подачі патентних заявок, пошуку і проведенні експертизи, а також розповсюдження технічної інформації, що міститься в заявках, не передбачаючи видачі міжнародних патентів, оскільки така задача і відповідальність за видачу патентів залишається виключно в руках патентних відомств країн або діючих від імені країн, де проситься охорона. РСТ не конкурує, а фактично доповнює Паризьку конвенцію.
Дійсно, він є спеціальною угодою відповідно до Паризької конвенції, відкритою тільки для держав - учасників Паризької конвенції.
Головною метою РСТ є спрощення і підвищення ефективності і економічності раніше встановлених способів звернення в декілька країн про патентну охорону винаходів на користь користувачів патентної системи і відомств, які відповідають за її роботу.
З появою системи РСТ процедура видачі патенту була розділена на міжнародну фазу і національну фазу. Міжнародна фаза, введена безпосередньо РСТ, включає:
встановлення міжнародної системи, яка дозволяє подати єдину міжнародну заявку до одно-єдиного патентного відомства («одержуюче відомство») однією мовою;
проведення формальної експертизи міжнародної заявки лише одержуючим патентному відомством;
проведення міжнародного пошуку, результати якого приводяться в звіті, у якому проводиться порівняння з існуючим рівнем техніки. Цей звіт спочатку доводиться до відома заявника, а пізніше публікується;
централізовану міжнародну публікацію міжнародних заявок і міжнародних звітів, що відносяться до них, про пошук, а також їх відправку указаним в заявці відомствам;
деяких випадках міжнародну попередню експертизу (по суті) по міжнародній заявці.
Система РСТ дозволяє раціональніше використовувати персонал і національних патентних відомств, оскільки до часу надходження міжнародної заявки до національного відомства вона вже пройшла формальну експертизу одержуючого відомства, по ній був проведений пошук міжнародним пошуковим органом і, можливо, проведена експертиза міжнародним органом попередньої експертизи, що, таким чином, приносить національним відомствам велику користь, скорочуючи їх завантаження, оскільки вони користуються вигідністю цих централізованих процедур міжнародної фази і, отже, і їм не потрібно дублювати цю роботу.