4.1. Класифікація об'єктів права інтелектуальної власності

В кожній державі Своя власна історія розвитку інтелектуальної власності, і, як наслідок, застосовуються різні підходи до класифікації її об'єктів. Різниться у зв'язку з цим і правова регламентація, що сильно ускладнює міжнародний захист. Навіть в багатьох окремо взятих державах немає єдиних підходів до цього питання, єдиних систем класифікації.

В Україні об'єкти права інтелектуальної власності визначені Цивільним кодексом України. Залежно від сфери застосування їх можна умовно розділити на три групи (рис. 2.):

1) об'єкти авторського права і суміжних прав (літературні та художні твори, комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення);

1. об'єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування, географічні зазначення);

2. нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності (сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, наукові відкриття, раціоналізаторські пропозиції).

Рис. 2. Класифікація об'єктів права інтелектуальної власності

Така класифікація прийнята в більшості країн. В той же час необхідно відзначити ряд об'єктів, щодо яких немає такої одностайності. До них можна віднести переклади і адаптації, збірки творів і бази даних, твори прикладного мистецтва, комп'ютерні програми, біотехнологічні винаходи, топології інтегральних мікросхем, ноу-хау. Існує низка проблем з правовою регламентацією репрографії, домашніх аудіо- і відеозаписів, доменних імен.

4.2. Об'єкти і суб'єкти авторського права і суміжних прав

Об'єкти авторського права. Сферою авторського права є охорона літературних і художніх творів (письмових творів, музики, творів образотворчого мистецтва, зокрема, живопису і скульптури), а також творів, що ґрунтуються на використанні технологій, наприклад, програм для ЕОМ і електронних баз даних.

У Статті 2 Бернської конвенції з охорони літературних і художніх творів , яка врегульовує питання авторського права, вказано: «Термін «літературні і художні твори» охоплює всі твори в області літератури, науки і мистецтва, незалежно від способу їх вираження, включаючи книги, брошури та інші письмові твори; лекції, звернення, проповіді, та інші подібні твори; драматичні і музично-драматичні твори; хореографічні твори і пантоміми; музичні твори з текстом і без тексту; кінематографічні твори, до яких прирівнюються твори, що виражені способом, аналогічним кінематографії; рисунки, твори живопису, архітектури, скульптури, гравірування і літографії; фотографічні твори, до яких прирівнюються твори, що виражені способом, аналогічним фотографії; твори прикладного мистецтва; ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або наук.

Особливістю статті 2 Бернської конвенції є те, що вона передбачає охорону так званих «похідних творів». Це твори, які одержані із інших, уже існуючих джерел. До них належать:

• переклади творів на іншу мову;

• адаптації творів, зокрема, створення на основі оповідання сценарію для фільму;

• музичні аранжування, наприклад, оркестрові версії музичних творів, спочатку написаних для фортепіано;

• інші перероблення творів, наприклад, скорочення роману;

• компіляції літературних і художніх творів, такі як енциклопедії і антології У цьому випадку оригінальність полягає в підборі і розміщенні матеріалів.

За визначенням Закону України «Про авторське правро і суміжні права» «Похідний твір - це твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору) чи його творчим перекладом на іншу мову (до похідних творів не належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування українською чи іншими мовами інших аудіовізуальних творів)».

Якщо твір не є результатом творчої праці, то така робота не може бути визнана твором і, отже, об'єктом авторського права. Згідно зі статтею 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права» не є об'єктом авторського права:

1. повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;

2. твори народної творчості (фольклор);

3. видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;

4. державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій;

5. грошові знаки;

6. розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право (своєрідне право, право особливого роду).

Авторське право на твір (як матеріальний об'єкт авторського права) не завжди збігається з правом власності на матеріальний носій, в який втілено твір, наприклад літературний твір, зміст якого втілено в книгу. На матеріальний носій, в який втілено твір, може існувати окремо право власності, право користування (оренди) тощо, але не авторське право. Проте продаж своєї книги, картини, культури не позбавляє автора його авторського права.

Об'єкти суміжних прав. Суміжні права - це права, які в деяких відношеннях подібні до авторських прав, вони тісно пов'язані з авторськими правами, ґрунтуються на використанні, як правило, авторських прав, охороняються одним законом з авторськими правами.

Метою суміжних прав є охорона юридичних інтересів конкретних фізичних і юридичних осіб, які сприяють створенню творів, доступних до широкої публіки. Прикладом є співак або музикант, який виконує твір композитора для широкої публіки. Загальною метою суміжних прав є охорона юридичних інтересів тих осіб або організацій, які вносять суттєву творчу, технічну або організаційну майстерність у процес доведення твору до широкої публіки.

Об'єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є:

1. виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;

2. фонограми, відеограми;

3. передачі (програми) організацій мовлення.

Отже під суміжними правами закон розуміє права виконавців, виробників фонограм, відеограм і програм організацій мовлення. Цим поняттям охоплюються чотири групи прав:

1. права виконавців;

2. права виробників відеограм;

3. права виробників фонограм;

4. права організацій мовлення на свої програми (передачі).

Правова охорона виконавцю надається за фактом здійснення виконання твору на території України, яке зафіксоване на фонограмі (відеограмі) або включено в передачу організації мовлення.

Фонограма (відеограма) стає об'єктом правової охорони за таких умов: виробник є громадянином України або юридичною особою з офіційним місцем знаходження на території України; фонограму (відеограму) вперше опубліковано на території України протягом ЗО днів від дня її першої публікації в іншій країні.

Об'єктом прав організації мовлення є її програма (передача). Поняття «програма» включає в себе будь-які передачі організації мовлення за таких умов: організація мовлення має офіційне місцезнаходження на території України.

Суб'єктами авторського права є автори творів у галузі науки, літератури і мистецтва, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Суб'єктами суміжних прав є:

1. виконавці творів (актори, співаки, музиканти, танцюристи або інші особи, які виконують роль, співають, читають, декламують, грають на музичних інструментах, танцюють чи будь-яким іншим способом виконують твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, а також диригенти музичних і музично-драматичних творів), їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань;

2. виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм;

3. виробники відеограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм;

4. організації мовлення та їх правонаступники.