
- •Практикум
- •«Безпека життєдіяльності»
- •Мета роботи: ознайомитися зі змістом і сутністю основних понять і термінів, якими оперує безпека життєдіяльності та засвоїти методику якісного аналізу небезпек.
- •1. Основні поняття, терміни та визначення.
- •3.Аналіз ризику виникнення небезпеки.
- •1.Виконати якісний аналіз небезпек для обраного варіанту технічної системи (табл.1.4).
- •2.Виконати якісний аналіз небезпек для обраного варіанту технічної системи (табл.1.4):
- •Основні поняття, терміни та визначення:
- •2.Поняття про погодно-метеорологічні фактори, показники та
- •Шкала патогенності погоди
- •3. Вплив погодно-метеорологічних факторів на стан і працездатність людини
- •2.Визначити рівень патогенності погоди та її подразнювальну дію, оцінити комплексний вплив погодно-метеорологічних факторів на організм людини :
- •Погодно-метеорологічні фактори
- •1.Основні поняття, терміни та визначення
- •1. Іонізаційні випромінювання у навколишньому середовищі
- •2. Методи реєстрації іонізаційних випромінювань
- •3. Класифікація дозиметричних приладів
- •3.1. Побудова та принцип роботи дозиметрів
- •3.1.1. Призначення дозиметра
- •3.1.2. Побудова дозиметра та принцип його роботи
- •3.1.3. Підготовка дозиметра до роботи:
- •3.2. Радіометр бета-гамма випромінювання «Прип'ять»
- •3.3. Радіометр-рентгенометр дп-5а
- •4. Радіаційна безпека та принципи радіаційного захисту.
- •5. Норми радіаційної безпеки населення
- •Характеристика хімічних речовин.
- •2. Нормування вмісту шкідливих речовин.
- •Граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин в атмосфері населених пунктів
- •Методи контролю та реєстрації шкідливих речовин.
- •2. Робота № 2 (б). Провести аналіз небезпек, які можуть з’явитися внаслідок витоку сдор :
- •1. Основні поняття, терміни та визначення теми.
- •2.Гострі отруєння, перша медична допомога.
- •2.1. Розпізнавання отрути.
- •2.2. Загальні принципи подання першої медичної допомоги.
- •2.Зробити аналіз ситуаційних задач, створити навчальні алгоритми
- •Мета роботи: навчитись визначати параметри зон радіоактивного та хімічного зараження з використанням довідникових таблиць.
- •1. Прогнозування радіаційної обстановки.
- •1.1. Основні поняття, терміни та визначення.
- •1.2.Визначення параметрів зон радіаційного забруднення.
- •Визначення ступеня вертикальної стійкості
- •Категорія стійкості атмосфери
- •Позначення: к – сильно нестійка – ковекція
- •Швидкість переносу переднього фронту хмари зараженого повітря в залежності від швидкості вітру (м/сек)
- •Час початку випадання радіоактивних опадів, (початку формування сліду - t ф ) після аварії на аес, годин.
- •Розміри зон забруднення місцевості (прогнозовані) на сліду хмари при аварії на рно (конвекція, швидкість переносу хмари 2 м/с.)
- •Розміри зон забруднення місцевості (прогнозовані) на сліду хмари при аварії на рно (ізотермія, швидкість переносу хмари 5 м/с.)
- •Розміри зон забруднення місцевості (прогнозовані) на сліду хмари при аварії на рно (ізотермія, швидкість переносу хмари 10м/с.)
- •Розміри зон забруднення місцевості (прогнозовані) на сліду хмари при аварії на рно (інверсія, швидкість переносу хмари 5 м/с.)
- •Розміри зон забруднення місцевості (прогнозовані) на сліду хмари при аварії на рно (інверсія, швидкість переносу хмари 10 м/с.)
- •2. Прогнозування хімічної обстановки.
- •2.1. Основні поняття, терміни та визначення.
- •2.2.Визначення параметрів зон хімічногозабруднення.
- •Ступень вертикальної стійкостьі атмосфери
- •Категорія стійкості атмосфери
- •Позначення: к – сильно нестійка – ковекція
- •Глибини розповсюдження хмар зараженого повітря з уражаючими концентраціями сдор на відкритій місцевості, км (ємності не обваловані, швидкість вітру 1 м/с)
- •Глибини поширення хмари зараженого повітря з уражаючими концентраціями сдор на закритій місцевості, км (ємності не обваловані, швидкість вітру 1 м/с)
- •2. За швидкості вітру понад 1 м/с застосовуються поправочні коефіцієнти (табл., які мають такі значення:
- •Основні параметри:
- •2.Загальні поняття про оцінку радіаційної обстановки.
- •1.Основні поняття, терміни та визначення:
- •2.Пожежі.
- •3.Термічні опіки, їх характеристика.
- •1. Основні поняття, терміни та визначення теми.
- •Види пошкоджень при транспортних аваріях.
- •3. Перша медична допомога при дорожньо-транспортних пригодах.
- •Алгоритм 3. Переломи, перша медична допомога. Іммобілізація пошкоджених частин тіла
- •Алгоритм 3.1. Транспортна іммобілізація
- •4. Перша медична допомога при закритих травмах.
- •Алгоритм 4.1. Діагностичний і лікувальний (перша медична допомога) пошук при забиттях і розтягненнях.
- •Алгоритм 4.2. Діагностичний і лікувальний (перша медична допомога) пошук при синдромі тривалого здавлювання.
- •Алгоритм 4.3. Діагностичний і лікувальний (перша медична допомога) пошук при струсі мозку.
- •Основні поняття, терміни та визначення.
- •Ризик як оцінка небезпеки.
- •2.1.Види ризиків.
- •2.2.Техногенний, екологічний, економічний ризики.
- •2.3.Методи визначення ризику:
- •2.4.Управління ризиком
- •Приклад виконання
- •1.Основні поняття, терміни та визначення.
- •2.Поняття про дезактивацію, дегазацію та дезінфекцію.
- •3.Спецобробка людей, техніки.
- •Пункт спеціальної обробки (ПуСо)
2.1. Розпізнавання отрути.
При отруєнні потерпілий потребує термінової допомоги, бо найменше зволікання може коштувати йому життя.
Тому, насамперед оглянути потерпілого (можна виявити характерне забарвлення шкіри і слизових оболонок, наприклад, при отруєння СО колір їх багрово-ціанотичний із сірим відтінком) і звернути увагу на запах видихуваного повітря, бо деякі отрути виділяються легенями(алкоголь, синильна кислота, оцтова кислота).
Іноді біля потерпілого можна знайти пляшечку із залишками отрути. Тому звичайно підраховують кількість речовини, що залишилось(таблеток, рідини або порожніх упаковок лікарських засобів).
2.2. Загальні принципи подання першої медичної допомоги.
Значну, якщо не головну, роль в успіху лікування при отруєннях грає час подання допомоги. Чим менше часу пройшло від моменту потрапляння отрути в організм до початку надання медичної допомоги, то більше надій на ефектність лікування.
Комплекс дій по наданню першої медичної допомоги можна штучно поділити на кілька взаємопов’язаних станів, які мають за мету:
попередити ускладнення з боку органів і систем
попередити подальше потрапляння отрути в організм
посилити процеси її знешкодження
протидіяти токсичній дії отрути, яка вже всмоктувалася в кров
підтримати функції організму життєзабезпечення.
Для успішного розв’язання задач проведення допомоги слід розглядати у наступній послідовності:
А).При потраплянні отрути через шкіру і слизові оболонки (при потраплянні бензину, фосфорорганічних сполук) необхідно роздягнути потерпілого, обмити шкіру водою (краще теплою з милом). Не можна інтенсивно обробляти шкіру механічним способом, тому що може виникнути гіперемія і посилене всмоктування отрути через шкіру. Особливо ретельно обробляється слизова оболонка очей при попаданні на неї токсичної речовини. Оптимальними розчинами для промивання слизової оболонки очей є теплий фізіологічний розчин (0,9% розчин NaCl) або молоко. Слизову оболонку промивати протягом 15-20 хвилин, часто змінюючи рідину. Б). При отруєнні через дихальні шляхи потерпілого треба помістити в теплу, добре провітрену кімнату, промити йому ніс, рот, глотку водою або 2% розчином гідрокарбонату натрію, зняти з нього одяг, який заважає диханню. В). При потраплянні отрути через рот. Головне завдання в цьому випадку – видалення отрути із шлунка шляхом викликання блювання або промивання шлунка. Блювання можна викликати шляхом натиснення на коріння язика або верхню частину живота і прийняттям розчинів: натрію хлориду (із рахунка 15 г на 100 мл теплої води – дві чайні ложки солі на склянку теплої води), сухої гірчиці (10 г на 200 мл теплої води).
Заходи по прискоренню видалення з організму отрути, що всмоктувалася в кров (загальна дезинтоксикація) - стимулюється введенням великої кількості рідини - для чого отруєному дають багато пити і призначають сечогінні засоби. Показано при отруєнні аніліном, антифризом, ртуттю, ФОС, отруйними грибами тощо.
2.3. Отруєння рослинами Серед рослин, які викликають гострі отруєння і є найбільш загрозливими для життя: блекота, дурман, бліда поганка і насіння кісточкових (слива, вишня та ін.). Блекота (“п’яна вишня”) - рослина, яка має атропін і гіосцин, речовини, що блокують парасимпатичні нерви.
Ознаки отруєння розвиваються на протязі від 10 хв. до 15 годин :
Якщо не буде явищ гострої серцевої недостатності наслідок для життя сприятливий.
Насіння кісточкових – містять глюкозид амігдалін, який у кишечнику перетворюється з виділенням синильної кислоти. При вживанні великої кількості насіння кісточкових або домашніх спиртних напоїв, у потерпілого виникає посилений видих з криком, виникають судороги, втрачається свідомість і через 20-30 хв. настає смерть від ядухи. Ознаки отруєння при потраплянні невеликої кількості:
ядухи
2.4.Отруєння грибами
Отруєння грибами умовно поділяють на 3 групи:
Найбільш загрозливі для життя є отруєння блідою поганкою. Отруєння розвивається в 2 стадії: За 8-48 год. після вживання грибів, раптово з’являються:
За 3-4 доби з’являються ознаки токсичного гепатиту:
Смерть при отруєннях блідою поганкою може стати від гострої серцевої слабкості в І стадії і від печінкової коми у другій.
2.5. Отруєння при укусах змій, комах.
Укуси змій. Серед великої кількості видів отруйних змій на Україні зустрічається частіше гадюка звичайна. Отрута гадюки має нейро- і кардіо-токсичну дію, а також викликає ураження крові (ушкоджує стінку кровоносних судин і еритроцитів, зсідання крові).
Отруєння має три фази: 1 – збудження, 2 – загальне пригнічення, 3 – сон з втратою чутливості.
При укусі людина відчуває укол і на шкірі бачить подвійний слід зубів. За 20 хв. після укусу з’являються:
За 1 годину з’являються:
Увага! Накладати джгути, припалювати, розрізати категорично заборонено, тому що посилюються явища некрозу.
2.6. Укуси комах (бджіл, ос). Для більшості людей укуси бджіл і ос не становлять небезпеки, для осіб сенсибілізованих до отрути бджіл і ос, смертельним може виявитись і одне ужалення. Особливу небезпеку становлять одиничні ужалення в ділянці голови, шиї, порожнини рота і глотки. Після ужалення характерні: гострий біль, паління, свербіж, почервоніння шкіри, набряк у місті ужалення, запаморочення, тахікардія, утруднене дихання, посилене потовиділення. Обсяг і послідовність першої медичної допомоги.
3. Утоплення, перша медична допомога.
Утоплення – це термінальний стан організму, при якому внаслідок потрапляння у бронхи та легені води зупиняється дихання, розвивається кисневе голодування, відбувається припинення серцевої діяльності. Аналіз загибелі людей на воді показує, що найбільше трагічних випадків стається на необладнаних для купання місцях (близько 90%). На організованих пляжах біля річок, озер, прибережних ділянок морів випадків утоплення людей значно менше (приблизно 1%). За причинами і ознаками утоплення розрізняють «сухим» (біле) і «вологим» (синє). "Синє" утоплення – зупинка дихання відбувається внаслідок потрапляння води у дихальні шляхи, легені і шлунок. "Біле" утоплення – це раптова зупинка дихання під водою рефлекторного характеру (напр., холодна вода, переляк) або патологічного стану (напр., зупинка серця). Вода при такому утопленні не потрапляє у дихальні шляхи і легені.
Головними ознаками "синього" утоплення є:
Головними ознаками "білого" утоплення є:
При утопленні у прісній воді серцева діяльність припиняється раніше, ніж зупинка дихання. При утопленні у морській воді внаслідок гіпертонічності вода не поступає з легенів у кров. Серце продовжує працювати і зупиняється пізніше, ніж дихання.
Увага! Практичний термін перебування під водою, після якого можливе оживлення, складає від 3 до 30 хвилин. Цей термін залежить від температури води, стану центральної нервової системи людини під час утоплення – збуджена або загальмована.
Починаючи надавати першу медичну допомогу врятованому необхідно встановити:
Алгоритм надання першої медичної допомоги при утопленні:
Якщо "синє" або вологе утоплення: а) покласти врятованого животом на своє коліно; б) надавлюючи на грудну клітку, видалити воду з легенів і шлунку; в) покласти на спину і провести реанімаційні заходи – штучну вентиляцію легень "рот до рота" і непрямий масаж серця. Якщо "біле" або сухе утоплення: покласти на спину і провести реанімаційні заходи: непрямий масаж серця і штучну вентиляцію легень.
|
Завдання для практичного заняття:
1.Опрацювати теоретичні відомості практичного заняття та рекомендовану літературу за темою.