Тема 8. Правопис відмінкових закінчень іменників

8.1. Відміни й групи іменників

До І відміни належать іменники чоловічого, жіночого й спільного роду із закінченнями -а, -я в називному відмінку однини: парта, земля, площа, Микола, сирота.

До II відміни належать іменники чоловічого роду на приголосний і й та із закінченням -о: робітник, хрущ, край, Дніпро, дядько, степ; іменники середнього роду із закінченнями -о, -є, -я (крім тих, що при відмінюванні мають суфікси -ат-, -ят-, -єн-: море, плече, перо, небо, речення, насіння, життя.

До III відміни належать іменники жіночого роду на приголосний: ніч, любов, радість, вість, тінь, мідь, а та­кож іменник мати.

Іменники середнього роду на -а, -я, які при відмінюванні мають суфікси -ат-, -ят-, -єн-, належать до IV відміни: коліща, лоша, орля, каченя, ім’я, плем’я.

Іменники І відміни із закінченням -а, крім тих, що мають основу на шиплячий (ж, ч, ш, щ), належать до твердої групи: рука, фабрика, лампа; іменники м’якої групи закінчуються на -я: воля, станція, буря; а мішаної – на -а з основою на шиплячий приголосний: площа, круча, межа, груша.

До твердої групи іменників II відміни належать іменники чоловічого роду на твердий приголосний в основі (крім шиплячих) та з закінченням -о: пастух, воїн, письменник, батько, Карпо, а також іменники середнього роду на -о: місто, село, вікно. До м’якої групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим м’яким приголосним та -й: місяць, кінь, велетень, серпень, гай, край; іменники середнього роду на -я, -є: поле, сонце, знання, весілля, полум'я, море. До мішаної групи належать іменники чоловічого й середнього роду з основою на шиплячий: товариш, сторож, ніж, плече, селище, явище.

Іменники II відміни на р поділяються за групами так: до мішаної групи належать іменники з наголошеним суфіксом -яр: школяр, каменяр, пісняр, тесляр, але столяр, муляр (тверда група); до м’якої групи належать іменники з м’яким кінцевим р в основі (у російській мові пишеться ь): лікар, токар, цар, календар, буквар, пухир, а також слова із суфіксами -ар-, -ир-: вівчар, проводир; до твердої групи належать безсуфіксні іменники на р, іменники іншомовного походження, а також ті, що не ввійшли до мішаної та м’якої груп: навар, жир, сир, муляр, майстер, папір, інженер, абажур, базар, футляр.

Примітка. Іменники звір, комар, снігур у називному відмінку мно­жини мають закінчення м’якої групи: звірі, комарі, снігурі.

8.2. Правопис відмінкових закінчень іменників і відміни

Іменники І відміни мають закінчення:

1) -и в родовому відмінку однини та називному множини у твердій групі, -і – у м’якій та мішаній групах та -ї після голосного й при роздільній вимові (м’яка група), наприклад: руки, фабрики, Миколи, лампи, сироти, парти; землі, бурі, долі, кухні; груші, вежі, кручі, тещі, площі; мрії, станції, ескадрильї, сім'ї, мантильї;

2) -ою в орудному відмінку однини у твердій групі, -ею, -єю – у м’якій та -ею – у мішаній: рукою, фабрикою, сиротою; землею, бурею; станцією, ескадрильєю, сім’єю; площею, грушею, вежею;

3) -і в давальному та місцевому відмінках однини у всіх групах, -ї –після голосного та при роздільній вимові (м’яка група): лампі, парті, сироті, землі, бурі, кухні, груші, кручі, площі, сім’ї, ескадрильї.

Примітка. Кінцеві приголосні г, к, х перед закінченням -і в цих від­мінках чергуються із з, ц, с: змога – змозі, рука – руці, муха – мусі.

4) -о в кличному відмінку у твердій групі (Миколо, фабрико, лампо); -е, -є в м’якій групі (пісне, доле, мріє); -є (душе, круче), рідше -о (Машо, Мишо) в мішаній групі.

Жіночі імена з відтінком пестливості в кличному відмінку закінчуються на -ю: доню, Галю, матусю, бабусю, няню.

Примітка. У множині іменники І, II, III відмін за закінченнями давального, орудного та місцевого відмінків не розрізняються, вони мають однакове закінчення: -ам(-ям), -ами(-ями), -ах(-ях). Наприклад: партам, землям, дощам, полям, но­чам; партами, землями, дощами, полями, ночами; на партах, землях, дощах, полях, ночах.