13. Умови входження на міжнародний ринок. Міжнародне регулювання ринку послуг.

Система регулювання міжнародної торгівлі послугами охоп­лює двосторонні галузеві та торговельно-економічні угоди, бага­тосторонні угоди всередині інтеграційних об'єднань (наприклад ЄС), угоди спеціальних міжурядових організацій — Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО), Міжнародної морської органі­зації (ІМО), Всесвітньої організації з туризму (ВОТ) та ін., міжна­родних торговельноекспортних організацій COT, ЮНКТАД — Конференції ООН торгівлі та розвитку, ОЕСР. Особливе місце по­сідає міжнародне регулювання торгівлі послугами на основі Гене­ральної угоди про торгівлю послугами (ГАТС) у рамках COT

Ступінь обмеження та спрямування дискримінації може бути різний. Дискримінуватися або регулюватися за допомогою різних заходів можуть однакові послуги або постачальники, що походять із різних країн. Є група країн, постачальники послуг із яких користуються так званим режимом найбільшого сприяння (РНС), за яким країною-імпортером за зобов'язаннями надають­ся рівні умови доступу на свій ринок на основі найкращого ре­жиму.

Іноземним послугам та постачальникам може надаватися на­ціональний режим (HP) — поширення на них національного за­конодавства у сфері послуг, але з відповідними винятками, які, як правило, мають обмежувальний характер — більш жорсткий ре­жим.

Способи застосування обмежень у доступі послуг і поста­чальників послуг на ринок є різними за формою. В прямий спо­сіб забороняються дії, пов'язані із заснуванням та розширенням комерційної присутності на території іншої країни. До норм ре­гулювання діяльності постачальників послуг з іноземною учас­тю дискримінаційного характеру, які підвищують витрати їх ді­яльності порівняно з вітчизняними постачальниками, відносять більш високі та жорсткі нормативи, додаткові вимоги до про­цедури звітності тощо. Іноземні постачальники послуг позбав­ляються конкретних переваг за нормами регулювання дискри­мінаційного характеру внаслідок того, що умови діяльності в іншій країні значно жорсткіші, ніж ті, у яких вони діють у себе в країні.

14. Національний ринок послуг. Види послуг.

У Державному класифікаторі продукції та послуг України (ДККП) — ДК 016-97 — послуги

згруповано за такими одинадцятьма секціями з розподілом на розділи та подальшим поглибленим розділенням їх до конкретного виду послуги.

1. Послуги з оптової та роздрібної торгівлі; послуги з ремонту автомобілів,

мотоциклів, особистих і побутових товарів:

2. Послуги готелів та ресторанів:

3. Послуги транспорту, складського господарства і зв'язку:

4. Послуги з фінансового посередництва:

5. Послуги з нерухомості, здавання в найм та послуги юридичним особам:

6. Послуги у сфері державного управління й оборони і послуги обов'язкового

соціального страхування:

7. Послуги у сфері освіти:

8. Послуги у сфері охорони здоров'я та з надання соціальної допомоги:

9. Послуги комунальні, громадські та індивідуальні:

10. Послуги домашньої прислуги

11. Послуги екстериторіальних організацій та органів:

Послуги за угрупованими видами економічної діяльності (11 секцій) розподілено за

класифікаційними ознаками: форма оплати споживання та споживачі відповідно до форми оплати.

За ознакою «форма оплати споживання» послуги поділяють на ринкові та неринкові. Ринкові послуги надаються за госпрозрахунковою та змішаною формами фінансування, неринкові послуги — за рахунок державного та місцевого бюджетів.

Споживачами можуть бути підприємства, суспільний сектор і домогосподарства (населення) за різними формами оплати послуг.