2. Основні положення п(с)бо 26 «Виплати працівникам».

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій та негрошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності визначені в П(С)БО 26 "Виплати працівникам".

Загальна схема структури П(С)БО 26 наведена на рисунку 11.3.

Норми П(С)БО 26 застосовуються всіма підприємствами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

3. Облік використання робочого часу. Облік виробітку.

Загальна тривалість робочого часу працівників не повинна перевищувати 40 годин на тиждень.

Скорочену тривалість робочого часу встановлено:

• для працівників у віці від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, для осіб у віці від 15 до 16 років (учнів у віці від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) - 24 години на тиждень;

• для робітників та службовців зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці - не більше ніж 36 годин на тиждень.

Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів тощо).

Облік використання робочого часу здійснюється в табелі, який відкривається щомісячно на робітників цехів, дільниць, відділів тощо. З цією метою кожному працівнику присвоюється табельний номер, який зазначається в усіх документах з обліку праці та її оплати. У випадку звільнення (або переведення) працівника його попередній табельний номер не може бути привласнений іншому робітнику та повинен залишатися вільним протягом трьох років. Для працівників з погодинною оплатою праці дані табеля є основою для нарахування їм заробітної плати. Підприємствами застосовуються типові форми табелів використання робочого часу, затверджені наказом Міністерства статистики

України (колишня назва — Держкомстату).

Крім зазначених табелів, при понаднормовій роботі відпрацьований час враховується у Списку осіб, які працювали в надурочний час (ф. П-15). Облік часу простоїв здійснюється на підставі Листка обліку простоїв (ф. П-16).

Форми, що застосовуються для обліку виробітку працівників-відрядників, залежать

від технологічного процесу виробництва, системи організації та оплати праці. До таких форм належать: рапорт про виробіток, маршрутні листи, відомості обліку виробітку, наряди та інші документи, прийняті на підприємстві. Найбільш поширеною формою обліку виробітку є наряд-завдання, який оформлюється на кожний вид робіт

Погодинна система оплати праці

Заробітна плата працівника має пряму залежність від установленого для відповідного виду праці розміру тарифної ставки та кількості відпрацьованого робочого часу

Оплата праці здійснюється за звичайними розцінками за кількість виготовленої продукції або виконаних робіт у межах установленого завдання

Відрядна система оплати праці

Залежно від обсягу виконаних робіт або кількості отриманої продукції понад установлену норму можуть застосовуватися прогресивно зростаючі розцінки

Відрядно-преміальна система оплати праці

Крім оплати праці за звичайними розцінками здійснюється преміювання працівників за перевиконання завдання, поліпшення якості продукції, збільшення обсягу виконаних робіт.

Заробіток визначається, виходячи із загального обсягу виконуваних робіт, єдиних норм часу і відповідних погодинних ставок, а також умов терміновості завершення робіт.

Відрядно-прогресивна система оплати праці

Акордна система оплати праці

Погодинно-преміальна система оплати праці.

Передбачає отримання працівником, крім тарифного заробітку, премії за досягнення кращих результатів

Рис. 11.2. Форми і системи оплати праці