Реакція преципітації (рп).

Преципітація – це осадження антигену (преципітиногену) під дією антитіла (преципітанта), який міститься у відомій імунній сироватці.

Реакцію використовують для дослідження органів, тканин, а також шкіряної сировини на сибірку.

Техніка виконання рп

В тоненьку пробірку наливають 0,3 мл сироватки і нашаровують на неї 0,3 мл антигену.

При позитивній реакції в перші 5 хвилин на межі зіткнення рідин утворюється сіро-біле кільце (преципітат).

Реакція зв`язування комплементу (рзк).

Це взаємодія між антитілами, антигеном і комплементом .У зв`язку з тим, що всі інгредієнти прозорі і їх взаємодію виявити важко, вводять індикатор – гемолітичну систему, що складається із суспензії еритроцитів барана і гемолітичної сироватки кроля.

Якщо в досліджуваній сироватці містяться антитіла до відомого антигену, то комплемент повністю зв`язується з комплексом антиген-антитіло. Додана як індикатор гемолітична система не змінюється, тому що для гемолізу не залишається комплементу, який весь витрачається в бактеріологічній системі. Отже, затримка гемолізу характеризує позитивну реакцію.

При негативній реакції комплемент не зв`язується з комплексом, антиген-антитіло тому що в досліджуваній сироватці немає антитіл. Він зв`язується з еритроцитами барана, що веде до гемолізу.

Контрольні питання:

1. Імунітет та його види.

2. Анатомо-фізіологічні фактори імунітету.

3. Сутність та призначення серологічних реакцій.

4. Які захворювання діагностуються за допомогою реакції аглютинації ?

5. Де використовується реакція преципітації ?

6. Компоненти для постановки РА, РП, РЗК.

7. Оцінка результатів реакції аглютинації, преципітації та реакції зв`язування комплементу.

Заняття - № 16 Тема: Дослідження збудників деяких інфекційних захворювань (сибірської виразки, туберкульозу, бруцельозу, паратифу, колібактеріозу, пастерельозу, сказу). Мета заняття:

Вивчити: 1. морфологічні ознаки і біологічні властивості збудників найбільш розповсюджених інфекційних захворювань сільськогосподарських тварин і птахів;

2. методи діагностики, специфічної профілактики і боротьби з зазначеними захворюваннями.

3. правила добору і відправлення проб патологічного матеріалу в лабораторію.

Література: І. 244 - 283, 302 - 307; ІІ. 214 - 262; VІ. 109 - 122.

Зміст заняття.

Викладач:

- проводить опитування студентів по пройденому і поточному матеріалу;

- дає коротку морфологічну і біологічну характеристику збудників деяких інфекційних захворювань тварин;

- знайомить студентів з специфічними методами діагностики, боротьби і профілактики інфекційних захворювань.

Самостійна робота студентів

Кожен студент вивчає морфологію збудників деяких інфекційних захворювань і замальовує в зошит.

Знайомиться з методами специфічної діагностики боротьби і профілактики захворювань і все це вносить у таблицю.

Назва захворювання	Сприйнятливі тварини	Збудники (лат.)	Коротка характеристика збудників	Відбір пат. матеріалу і методи діагностики	Засоби боротьби та профілактики	Морфологія збудника (малюнок)