Розділ 3 Обряд та інвентар у контексті поховального ритуалу

Ми виходимо з того, що поховальний інвентар постає як індикатор соціальної позиції суспільних груп (Чиндина,1981), або соціальної ролі померлого у суспільстві (Ковалева, 1989). Неоднозначно вирішується питання щодо того, яким чином та на якому рівні прижиттєвий статус відбивається у ритуалі та інвентарі. У багатьох випадках ми можемо лише констатувати соціальну відокремленість осіб, позначених тією чи іншою ознакою. А проте, незалежно від семантики кожного конкретного знаку (категорії поховального інвентарю чи особливостей поховального ритуалу), його присутність у контексті обряду позначає певний стан небіжчика. Рівень же трудових витрат більшою мірою вказує на співвідносну позицію похованого у порівнянні з тими, хто його оточував.

Для реконструкції соціальної структури ямного суспільства першим кроком є виявлення тих соціальних груп, які можуть поставати як структуротворчі, визначення їх позицій у системі суспільних відносин. Ці групи виділяються при розгляді компактних серій поховань, об’єднаних певними типологічними ознаками. Зокрема, ми розглянули поховання з інсігніями влади, зброєю, виробничим, ритуально-виробничим, ритуальним інвентарем, прикрасами, а також відмінними рисами у поховальному обряді.

До інсігній влади ми віднесли вози і кам’яні шліфовані сокири. Зброю репрезентують вістря стріл з кременю та кістки, крем’яні дротики, сокири з кременю, залишки луку. Деякі артефакти, на нашу думку, використовувались як у виробничій, так і у ритуальній сферах (металеві ножі, шила, кістяні рурки, частина кам’яних розтирачів, кремневі ножі-кинджали). До ритуальної сфери віднесено молоточкоподібні шпильки, підвіски із зубів тварин, астрагали, прикраси із кісток та черепашок, набір з металевих ножа та шила, розтирачи з фрагментів сокир, деякі поодинокі артефакти (палички для ворожіння, сопілка з людської кістки тощо). Серед прикрас наявні золоті, срібні, мідні спіралевидні скроневі підвіски, мідні скроневі підвіски у вигляді пронизок та обоймочок, набірні браслети з них же, суцільні браслети, персні, намистини.

Для нашого дослідження суттєвою є оцінка та співставлення рівня трудових витрат у виділених групах поховань. Вони проводилися за трьома ознаками, які найповніше характеризують кількість праці, вкладеної у поховальний ритуал: 1) насип або досипка над похованням; 2) наявність виступу; 3) параметри могильної споруди, які перевищують середньостатистичні. Об’єктивним критерієм, який дозволяє порівняти ці показники у групах, що різняться між собою як за якісними ознаками, так і за обсягом, може служити тенденція сукупностей. Її застосовують дослідники при статистичній обробці матеріалу. У змістовному плані вона демонструє, якою мірою та чи інша ознака є характерною для даної збірки. Так, підвищену тенденцію за ознакою “основні поховання” мають групи комплексів, які містять кам’яні шліфовані сокири, фрагменти сокир, підвіски із зубів тварин. За ознакою “наявність виступу” виділяються поховання з фрагментами сокир, наборами “ніж-шило”, із срібними та золотими прикрасами, з ямками на дні, возами та ровами. Розміри, які перевищують середньостатистичні, домінують у групах поховань з металевими ножами, сполученням "ніж-шило", з срібними та золотими прикрасами, з ямками на дні, возами та оточені ровами.

Знахідки однотипних речей у одному кургані або курганній групі зафіксовано неодноразово. Картографування курганів та могильників із підвищеною концентрацією комплексів, неординарних за інвентарем чи особливими рисами ритуалу, продемонструвало наявність трьох територіальних груп. Ймовірно, це відбиває існування певних територіальних центрів у ареалі ямних пам’яток Північно-Західного Причорномор’я. Північний центр локалізується по правому та лівому берегах Дністра від гирла р. Реут (на півночі) до гирла р. Турунчук (на півдні). Східний центр міститься у пониззі Дністра, по р. Турунчук та берегах Дністровського лиману. Південний розміщується у приморській частині Буджаку між р. Алкалія (на сході) та оз. Китай (на заході). Сподіватися, що усі знахідки артефактів будуть походити виключно з територій центрів, є надто прямолінійним: пам’ятки ямної культури, як і інвентарні поховання, розповсюджені на усій території. А втім “престижні” кургани концентруються досить чітко. До них тяжіють поховання з різноманітним інвентарем, який і обумовлює своєрідність кожного центру. При цьому в кожному центрі спостерігаються поховання всіх обрядових груп.