
- •1.1. Структурні елементи процесу виховання та основні його етапи.
- •1.2. Психолого-педагогічне вивчення дітей у процесі виховної роботи
- •1.3. Принципи виховання особистості учнів з вадами слуху
- •1.4. Методи виховної роботи та їх реалізація
- •1.5. Види позакласних занять в школі- інтернаті для дітей з вадами слуху
- •1.6. Мова в системі позакласної виховної роботи спеціальної школи-інтернату
- •1.7. Законодавче забезпечення спеціальної освіти для двс
- •1.9. Трудове виховання учнів з вадами слуху
- •1.10. Моральне виховання учнів з вадами слуху
- •1.11. Естетичне виховання дітей з вадами слуху в школі-інтернаті
- •1.12. Фізичне виховання двс
- •1.15. Режим дня та розвиток мовлення учнів з вс
- •1.16. Методика організації та проведення ігор в школі-інтернаті для дітей з вадами слуху
- •1.17. Методика організації та проведення свят в школі-інтернаті для дітей з вадами слуху
- •1.18. Організація та методика проведення самопідготовки в школі-інтернаті для дітей з вадами слуху
- •1.19. Організація та методика проведення позакласного чтання в школі-інтернаті для дітей з вадами слуху
- •1.20. Організація та методика проведення бесіди в школі-інтераті для дітей з вадами слуху
- •1.21. Методика організації та проведення екскурсій в школі-інернаті для дітей з вадами слуху
- •1.23. Профорієнтаційна робота в школах для дітей з вадами слуху
- •1.24. Гурткова робота в спеціальній школі-інтернаті
- •1.25. Фізкультурно-оздоровча робота в школі-інтернаті для дітей з вадами слуху
- •1.26. Прогулянка та вимоги до неї
- •1.27. Види праці та вимоги до їх реалізації у виховному процесі
- •1.28. Планування роботи вихователя школи-інтернату для глухих та слабочуючих
- •1.29. Форми роботи вихователя з сім*єю та громадськістю
- •1.34. Спеціальні принципи навчання дітей з вадами слуху
- •2.1. Предмет, завдання, методи дошкільної сурдопедагогіки
- •2.2. Історія розвитку дошкільної сурдопедагогіки
- •2.4. Загальні принципи педагогіки, специфіка їх застосування у дошкільній сурдопедагогіці
- •2.5. Принципы воспитания и обучения
- •2.6. Анамнез, його значення для навчання і виховання дошкільників з вадами слуху
- •2.7. Форми організації навчання дітей дошкільного віку
- •2.8. Зміст навчання та виховання дошкільників з вадами слуху
- •2.9. Классификации нарушений слуха
- •2.10. Причины нарушений слуха
- •2.11. Типи дітей з вадами слуху дошкільного віку
- •2.12. Теоретичні основи диференційованого навчання дошкільників з вадами слуху
- •2.13. Корекція і компенсація як проблема дошкільної сурдопедагогіки
- •2.14. Цели и задачи интегрированного обучения
- •2.15. Розвиток мови і мовлення дошкільників з вадами слуху
- •2.17. Понятие «готовность к школьному обучению»
- •2.18 Наступність у роботі дошкільного закладу на спеціальної школи
- •2.19. Сенсорне виховання дітей дошкільного віку з вадами слуху
- •2.20. Трудове виховання дошкільників з вадами слуху
- •2.21. Моральне виховання дошкільників з вадами слуху
- •2.22. Фізичне виховання дошкільників з вадами слуху
- •2.23. Естетичне виховання дошкільників з вадами слуху
- •2.25. Сімейне виховання дошкільників з вадами слуху
- •2.26. Гра як провідний вид діяльності дошкільників з вадами слуху
- •2.27 Обучение изобразительной деятельности
- •2.28. Ознайомлення з оточуючим дошкільників з вадами слуху
- •2.29. Режим дня та вимоги до нього в спеціальному дошкільному закладі
- •2.30. Класифікація ігор дошкільників з вадами слуху
- •2.31. Типологія занять в дошкільному закладі для дітей з вадами слуху
- •2.32. Планування в спеціальному дошкільному закладі для дітей з вадами слуху
- •2.33. Форми роботи з батьками дошкільників з вадами слуху
- •2.34. Програма навчання та виховання глухих дошкільників нді дефектології
- •2.35. Інтеріоризація та екстеріоризація в корекційній роботі спеціального дошкільного закладу
- •2.36. Методи дошкільної сурдопедагогіки
- •2.37. Дидактика дошкільних закладів для дітей з вадами слуху
- •2.38. Заняття, види занять, структура аналізу заняття в дошкільному закладі для дітей з вадами слуху
1.10. Моральне виховання учнів з вадами слуху
Нравственное воспитание — процесс формирования у школьников нравственного поведения, чувств, сознания. Оно осуществляется в ходе постоянного общения воспитуемых и воспитателей. Уровень нравственного развития человека определяет его жизненные цели, духовные ценности, потребности личности.
Проблемы в нравственном формировании личности людей г нарушениями слуха сурдопедагоги (В.И. Флери, Н.М. Лаговский) связывали с недостатками обучения и воспитания и с оптимизмом смотрели на возможности работы в этом направлении.
Основным фактором нравственного воспитания является деятельность. Любой деятельности присущ нравственный смысл, так как в этом случае человек неизбежно вступает в определенные отношения с окружающим миром (людьми, общественными и природными явлениями, объектами), и нравственность данных отношений проявляется в его поведении.
В силу ограниченности контактов с окружающими в период становления личности, кроме семьи особую роль в нравственном воспитании играет школа. Поэтому перед ней, как учреждением, осуществляющим целенаправленное и систематическое воспитательное воздействие, встают задачи формирования у детей нравственных привычек, поведения, чувств и сознания.
На начальном этапе обучения и воспитания педагоги формируют и развивают у детей элементарные нравственные привычки. К ним относятся гигиенические навыки (ежедневный уход за телом; гимнастика; соблюдение правильной осанки, походки, позы во время работы; соблюдение гигиенических условий пространства; пользование предметами гигиенической помощи; уход за одеждой и обувью и их подбор соответственно погодным условиям и виду деятельности); нормы взаимоотношения с окружающими доброжелательность и внимание к окружающим, этикет, в том числе и речевой); привычка к труду (уход за своим рабочим местом; уборка учебной комнаты, школьных помещений, двора школы; соблюдение порядка; помощь взрослым в труде). Соблюдение требований режима формирует у детей дисциплинированность, умение планировать и контролировать свои действия. Самообслуживание совершенствует гигиенические и трудовые навыки. Совместная деятельность воспитывает умение вести себя в коллективе, выстраивать свои отношения с окружающими.
Воспитание нравственного сознания тесно связано с уровнем речевого развития детей, с их мышлением. По мере овладения речью ребенок знакомится с нравственными понятиями, которые закрепляются в практической деятельности (начиная с элементарных оценочных понятий «хорошо», «красиво» и т. д., ученик постепенно овладевает понятиями на конкретной основе: «вежливость», «дружба» и т. п., а затем понятиями отвлеченного характера: «ответственность», «патриотизм» и т. п.). Ряд понятий формируется в процессе чтения и разбора содержания литературных произведений, в ходе различной деятельности, когда поступки самих учащихся оцениваются окружающими. Суть понятия может уточняться: в этических беседах с воспитуемыми.
Выделяют несколько этапов формирования нравственного сознания учащихся:
• практическое овладение нормами поведения (на основе подражания, выполнения требования);
• изучение нравственных понятий (в процессе анализа поведения литературных героев, а также собственного опыта и поведения окружающих);
• применение знаний в деятельности (в поведении, общении).
Содержание нравственного воспитания можно представить в виде воспитания отношения к природе, человеку, обществу, труду.