
- •Статичні та динамічні параметри інтегральних схем.
- •Принципи організації оперативної та кеш-пам’яті. Асоціативна пам'ять.
- •Основні поняття моделі взаємодії відкритих систем (osi).
- •Кодування від’ємних чисел, прямий, обернений та доповняльний коди.
- •Визначити поняття роздільної здатності сканера. Вибір сканера. Пояснити принцип роботи сканера.
- •Методи комутації, що використовуються в комп’ютерних мережах. Порівняльна характеристика.
- •Архітектура мікропроцесорної системи. Структура та функціонування мікропроцесорної системи.
- •Сторінкова організація оперативної пам’яті. Віртуальна пам'ять.
- •2. Синхронізація паралельних процесів за допомогою семафорів.
- •3. Поняття архітектури еом. Архітектура фон – Неймана, гарвардська архітектура.
- •Порівняльна характеристика risc та сisc архітектури.
- •Сучасні моделі опису комп’ютерних мереж (моделі osi та tcp/ip), їх порівняльний аналіз.
- •Постійні запам’ятовуючі пристрої. Flash – пам'ять.
- •Режими роботи мікропроцесорної системи.
- •Надати характеристику можливих форм – факторів шин agp, pci Express.
- •Емітерно - зв’язана логіка.
- •Відбивачі струму: призначення та види.
- •Матрична архітектура комп’ютерів.
- •Структура кадру технології Ethernet.
- •Загальна структура мікропроцесорної системи
- •Система команд мікропроцесорів
- •Диференційний підсилювач: види, основні принципові схеми.
- •Принцип роботи[ред.]
- •Застосування[ред.]
- •Принцип роботи[ред.]
- •Методи частотного та часового ущільнення даних для передавання через моноканал.
- •Програмуання операцій з файлами різними мовами Visual Basic та Visual c#
- •C#. Работа с файлами.
- •Функция InputBox (Visual Basic)
- •Відмінності реальних оп від ідеального
- •1.3.3.2. Проектування мереж wlan/WiMax на сучасному рівні
- •1.3.3.4. Використання процедур проектування бездротових мереж та ефекти, які моделюються
- •Базові понятття[ред.]
- •Призначення комунікаційних мереж[ред.]
- •Класифікація комунікаційних мереж[ред.] Класифікація за областю дії[ред.]
- •Класифікація за топологією[ред.]
- •Класифікація згідно з використаними протоколами[ред.]
- •Принципи комунікації[ред.]
- •Мережеві технології локальних мереж[ред.]
- •Технології[ред.]
- •Див. Також
- •Найпростіші підсилювачі на польових транзисторах
- •Лінійні стабілізатори напруги на транзисторах.
Диференційний підсилювач: види, основні принципові схеми.
Диференціальний підсилювач — електронний підсилювач з двома входами, вихідний сигнал якого пропорційний різниці вхідних напруг. Застосовується у випадках, коли необхідно підсилити різницю напруг на тлі значної синфазної складової.
Вихідний сигнал диференціального підсилювача може бути як однофазним, так і диференційним. Це визначається схемотехнікою вихідного каскаду.
Транзистори диференціального підсилювача можуть бути біполярними, польовими або балістичними. Найбільш високочастотними (ТГц діапазон) є диференціальні підсилювачі на інтегральній парі балістичних транзисторів[1][2].
Принцип роботи[ред.]
Покращена схема з стабілізатором струму
Резистор Re виконує роль стабілізатора струму (в більш складних схемах замість нього встановлюють електронний стабілізатор струму). Струм, який протікає через цей резистор, поділяється між двома гілками - на транзисторі Q1 та Q2 відповідно. Диференціальний вхідний сигнал на вході призводить до перерозподілу струму між транзисторами Q1 та Q2, в результаті на виході формується вихідний сигнал, пропорційний диференційному вхідному.
У випадку, якщо на обох входах діє синфазний (однонаправлений) сигнал, то струм через транзистори лишається сталим (внаслідок стабілізації) і вихідний сигнал не змінюється.
Застосування[ред.]
Диференціальний підсилювач використовують у випадках, коли інформацію несе не абсолютне значення напруги в деякій точці (щодонульового потенціалу), а різниця напруг між двома точками. Характерним прикладом є резистивний датчик струму, включений послідовно з досліджуваним ланцюгом.
Диференціальний підсилювач забезпечує значне придушення синфазних перешкод у сигналі (до 103 - 104 раз).
З 1960-х років диференційний підсилювач застосовується в цифрових мікросхемах з емітерно-зв'язаною логікою (ЕЗЛ) та інших електронних пристроях. На його основі також реалізовано операційний підсилювач.
Спрощена схема диференціального підсилювача з біполярними транзисторами
Диференціальний підсилювач — електронний підсилювач з двома входами, вихідний сигнал якого пропорційний різниці вхідних напруг. Застосовується у випадках, коли необхідно підсилити різницю напруг на тлі значної синфазної складової.
Вихідний сигнал диференціального підсилювача може бути як однофазним, так і диференційним. Це визначається схемотехнікою вихідного каскаду.
Транзистори диференціального підсилювача можуть бути біполярними, польовими або балістичними. Найбільш високочастотними (ТГц діапазон) є диференціальні підсилювачі на інтегральній парі балістичних транзисторів[1][2].
Принцип роботи[ред.]
Покращена схема з стабілізатором струму
Резистор Re виконує роль стабілізатора струму (в більш складних схемах замість нього встановлюють електронний стабілізатор струму). Струм, який протікає через цей резистор, поділяється між двома гілками - на транзисторі Q1 та Q2 відповідно. Диференціальний вхідний сигнал на вході призводить до перерозподілу струму між транзисторами Q1 та Q2, в результаті на виході формується вихідний сигнал, пропорційний диференційному вхідному.
У випадку, якщо на обох входах діє синфазний (однонаправлений) сигнал, то струм через транзистори лишається сталим (внаслідок стабілізації) і вихідний сигнал не змінюється.