Список використаної літератури:

1. Все про систему Portmone [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www. portmone.com.ua/r3/ua/about

2. «Кишеню не відтягнуть» / О.ГАЛИЦЬКА // «КОНТРАКТИ».- № 7-8.- лютий 2013 року.

3. Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії: webmoney [Електронний ресурс] . - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/

WebMoney

4. Он-лайн платежі та інновація ПриватБанку [Електронний ресурс]. Режим доступу: https:// liqpay.com/?do=pages&p=about

5. Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо функціонування платіжних систем та розвитку безготівкових розрахунків) №10656 від 21.06.2012

6. Текущие результаты голосования интернет-аудитории 2013 года в  номинации: Услуги / Система электронных платежей [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.favor.com.ua/ru/vote/services/internet-payment-system/?results=1

7. Узгодження платіжних систем [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=52047&cat_id=52046

Василина Павло

факультет банківського бізнесу

група БС-22

Науковий керівник:

викладач Матлага Л.О.

Особливості формування банківського капіталу в сучасних умовах розвитку вітчизняної економіки

Важливим показником, який характеризує фінансову стійкість окремого банку і банківської системи загалом, є власний капітал банку. Від того, наскільки банки приділятимуть увагу процесу формування власного капіталу, аналізу його структури, залежатиме їх спроможність ефективно здійснювати банківські операції та надавати послуги. Оскільки, діяльність банківських установ завжди певною мірою пов’язана з факторами ризику, що й зумовлює їхню потребу в достатньому обсязі власного капіталу як визначального чинника в забезпеченні надійності й безпечності банку для акціонерів, вкладників, органів регулювання, аудиторів та інших зацікавлених осіб. Достатній обсяг власного капіталу, з одного боку, забезпечує зниження витрат банку від непередбачуваних збитків та сприяє його стабільній діяльності на фінансовому ринку, стійкості, незалежності та плато­спроможності. З іншого боку, значний обсяг власного капіталу певним чином обмежує проведення банком ризикованих операцій, які приносять йому значні прибутки.

Про актуальність вище окреслених проблем свідчать численні дослідження провідних науковців, вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема, М. Алексеєнко, З. Васильченко, А. Вожжов, Г. Габбарт, О. Дзюблюк, Ж. Довгань, В. Кисєльов, О. Лаврушин, Л. Примостка, В. Рисін, Д. Сінкі, Т. Смовженко, А. Тавасієв, В. Шелудько та ін. Проте дискусійними і надалі залишаються питання регулювання та визначення оптимальних розмірів і структури власного капіталу для здійснення стабільної та прибуткової банківської діяльності.

В першу чергу слід звернути увагу, що власний капітал банку є грошовими коштами, внесеними акціонерами (засновниками банку), а також засобами, що утворюються в процесі подальшої діяльності банку. У порівнянні з зарубіжним досвідом вітчизняний власний капітал банків становить незначну частку в сукупному капіталі, лише 8-10%. Капітал комерційного банку слугує, передусім, для страхування інтересів вкладників і для фінансового забезпечення своєї оперативної діяльності. Розмір власного капіталу є важливим чинником забезпечення надійності функціонування банку і повинен контролюватися органами, які здійснюють нагляд за діяльністю банківських установ.

Відзначимо, що у вітчизняній практиці основним регулятором виступає Національний банк України. Однією з вимог, які він висуває до комерційних банків, є підвищення рівня капіталізації, що сприяє зростанню рівня фінансової стабільності і надійності банківської системи України в цілому [5].

Варто підкреслити, що роль та призначення банківського капіталу виражається в його функціях, серед яких:

— захисна – власний капітал слугує, передусім, для страхування інтересів вкладників і кредиторів банку, а також для покриття поточних збитків від банківської діяльності. На сьогодні це основна функція капіталу, оскільки в умовах, коли значна частина ресурсів вкладається в ризикові активи (кредити і цінні папери), навіть порівняно невеликі втрати можуть привести до банкрутства банку;

— забезпечення оперативної діяльності – це другорядна функція капіталу банку. Через фіксацію розміру власного капіталу регулюючі органи впливають на діяльність банку в цілому.

Доцільно також звернути увагу на структуру капіталу банківських установ. З урахуванням джерел і порядку формування капітал банку складається із статутного капіталу, резервного капіталу, нерозподіленого прибутку, субординованого боргу. Розмір власного капіталу визначається банком самостійно, але з урахуванням таких чинників:

1) вимоги НБУ відносно мінімального розміру статутного капіталу;

2) характер активних операцій. Наявність значного обсягу ризикованих операцій вимагає відносно більшого розміру власного капіталу;

3) специфіка клієнтури. За значної кількості невеликих вкладників власних засобів потрібно менше, ніж за наявності великих вкладників.

Українська методика визначення капіталу банку і розрахунку його достатності також виходить з міжнародних рекомендацій Базельського комітету, які були розроблені в грудні 1987 р. та доповнені у 2010 р. двома документами «Базель III: Загальні регуляторні підходи до підвищення стійкості банків і банківських систем» і «Базель III: Міжнародні підходи до вимірювання ризику ліквідності, стандартів i моніторингу». Згідно з міжнародними стандартами капітал банку ділиться на:

1) основний (капітал І рівня);

2) додатковий (капітал II рівня).

Основний капітал банку включає сплачений і зареєстрований статутний капітал і розкриті резерви, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій та додаткових внесків акціонерів у капітал, загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів.

До додаткового капіталу банку відносяться: нерозкриті резерви (такі резерви не відбиваються в опублікованому балансі банку); резерви переоцінки; гібридні (борг / капітал) капітальні інструменти; субординований борг. При цьому додатковий капітал не може перевищувати 100 % основного капіталу [3].

Таким чином, власні ресурси комерційних банків формуються за рахунок статутного капіталу банку, також фондів, які створюються банками для забезпечення фінансової стійкості, комерційної та господарської діяльності, а також прибутку поточного і минулого років.

Проаналізуємо структуру капіталу банків у розрізі груп банків за класифікацією НБУ в сучасних умовах (табл. 1). З проведеного дослідження можемо стверджувати, що зростання розмірів власного капіталу за 3 квартали 2012 року відбулось по всіх групах банків. Однак, при цьому лише серед банків першої та четвертої груп його розмір перевищував розмір статутного капіталу. По решті груп статутний капітал був більшим ніж обсяг власного капіталу.

Протягом ІІІ кварталу 2012 р. 17 банків збільшили статутний капітал на загальну суму 1,026 млрд. грн.: з першої групи – 3 банки на суму 421,4 млн. грн. (41,1% від загальної величини, на яку збільшили статутний капітал українські банки), з другої групи – 2 банки на 14,6 млн. грн. (1,4%), з третьої групи – 2 банки на 140,0 млн. грн. (13,6%) та з четвертої групи – 10 банків на 450,3 млн. грн. (43,9%). Проте нарощування статутного капіталу банків України забезпечувалось за рахунок інвестицій вітчизняних та зарубіжних інвесторів.

На позитивну оцінку заслуговує факт збереження у ІІІ кварталі 2012 р. тенденції до збільшення власного капіталу банків за рахунок коштів вітчизняних інвесторів (особливо це стосується малих банків, які належать до четвертої групи), адже в цьому випадку підвищення рівня капіталізації може посилити зацікавленість інвесторів у ефективному використанні ресурсів банківських установ, зміцненні їх фінансового стану і якості активів та дасть можливість розширити обсяги кредитування вітчизняної економіки.

Таблиця 1