Список використаної літератури:

1. Боровок Є. О. Перспективи розвитку сучасних форм реорганізації та реструктуризації банківських установ України [Електронний ресурс]/Є.О.Боровок// Соціально-економічні проблеми і держава. –2011. – Вип. 2 (5). Режим доступу: http://sepd.tntu.edu.ua/images/stories/pdf/2011.pdf

2. Деревенська О.Б. Тенденції та перспективи розвитку банківської системи України / О.Б. Деревенська // Вісник університету банківської справи Національного банку України. – 2012 – №15.

3. Радонова Н.П. Аналіз процесів реструктуризації банківських установ в Україні. [Електронний ресурс] / Н.П.Радонова // Економіка. – 2011. – Вип. 2(54) – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/Portal.pdf

4. Попередні підсумки діяльності банків за станом на 1 січня 2013 року. Національний банк України. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=190884

5. Офіційний сайт НБУ.[Електронний ресурс] Режим доступу: http.//bank.gov.ua

Рихлівська Олена

факультет банківського бізнесу

група ФБС-41

Науковий керівник:

викладач Прийдун Л.М.

Ключові аспекти вибору оптимального режиму монетарної політики в україні

На сучасному етапі досягнення та підтримка цінової стабільності є основною метою центральних банків багатьох країн. Тому при виборі нового монетарного режиму в Україні варто приділити увагу саме процесу забезпечення цінової стабільності.

Стабільність цін може бути досягнуто двома способами: шляхом впливу на рівень цін або таргетування інфляції на зазначеному рівні. Далі розглянемо ключові відмінності в даних монетарних режимах.

За останні два десятиліття для ефективного проведення грошово-кредитної політики багато центральних банків розвинених країн прийняли монетарний режим інфляційного таргетування, який являє собою комплекс заходів, що приймаються державними органами влади, з метою дотримання інфляції на визначеному рівні. Вперше такий підхід до забезпечення цінової стабільності був використаний центральним банком Нової Зеландії в 1989 році.

Оцінивши досвід окремих європейських країн (Великобританії, Польщі, Чехії, Угорщини та ін.) можна виділити ряд переваг режиму таргетування інфляції. Зокрема, спостерігалося зниження інфляційних очікувань та рівня інфляції, зміцнення незалежності центрального банку та зростання довіри до нього, усунення протиріч у цілях монетарної політики, зменшення чутливості до зовнішніх та внутрішніх шоків й загалом спостерігалось значне зростання економіки [2]. Також країни з режимом інфляційного таргетування виявились більш пристосованими до кризових явищ, ніж держави, в яких діяли інші режими монетарної політики.

Монетарний режим, що базується на ціновій стабільності був вперше впроваджений в 30-их роках минулого століття в Швеції. На сьогодні Швеція є єдиною країною, яка коли-небудь реалізовувала даний монетарний режим. Його суть полягає у встановленні заздалегідь визначеного цінового рівня, виміряного відповідно до індексу споживчих цін (ІСЦ). Реалізація даного режиму призводить до високої волатильності інфляції в короткостроковому періоді, але забезпечує вищу стабільність цін у довгостроковому.

Таким чином, при монетарному режимі, що базується на ціновій стабільності, економіка буде відчувати середній рівень інфляції. Проте навіть при такому її рівні споживачі і підприємства можуть бути впевнені в тому, що рівень цін у майбутньому буде сталим. Це, у свою чергу, впливатиме на зростання ділової активності та на збільшення інвестицій.

На відміну від монетарного режиму таргетування інфляції, навіть при низькому її показнику, залишатиметься значна невизначеність щодо майбутнього рівня цін. Коли інфляція відхиляється від зарегламентованого рівня, центральний банк вживатиме відповідних заходів щодо поступового зниження її показника, при цьому, не враховуючи впливу на рівень цін [1].

Останнім часом дедалі частіше постає питання переходу України до нового монетарного режиму, за допомогою якого вдалося б ефективно реалізовувати ключові завдання грошово-кредитної політики. Тому досить актуальним є розгляд питання щодо використання монетарного режиму, що базується на ціновій стабільності, оскільки він має ряд позитивних переваг для вітчизняної економіки.

Основні відмінності режиму, що базується на ціновій стабільності та інфляційного таргетування, зокрема, полягають у:

а) можливості монетарного впливу на цінову динаміку та ступені відповідальності центрального банку за досягнення інфляційних цілей –концепція інфляційного таргетування передбачає повну чи майже повну лібералізацію цін, в результаті чого монетарний чинник починає відігравати провідну роль у формуванні цінової динаміки. В Україні багато цін і тарифів, питома вага яких у споживчому кошику є суттєвою, на сьогодні не лібералізовані, що зумовлює значний вплив немонетарних чинників на інфляцію. За таких умов Національний банк України не може брати на себе цілковиту відповідальність за утримання інфляції у визначених межах і має тісно координувати свою діяльність з урядом;

б) виборі ключових інструментів та проміжних цілей грошово-кредитної політики. Концепція інфляційного таргетування передбачає використання як операційної цілі та головного інструменту грошово-кредитної політики відсоткової ставки. Однак, для ефективного впливу відсоткової ставки на перебіг макроекономічних процесів, необхідний дієвий механізм монетарної трансмісії, що передусім спирається на розвинутий фінансовий ринок. З огляду на це в Україні монетарна політика може орієнтуватися на переважне використання процентної ставки лише в міру розвитку фінансового ринку;

в) підходах до курсоутворення –концепція інфляційного таргетування в класичному розумінні передбачає використання повністю гнучкого режиму обмінного курсу. Проте в нинішніх умовах використання в Україні абсолютної гнучкості обмінного курсу є проблематичним [3].

Підсумовуючи вищезазначене варто відмітити, що обидва монетарні режими мають як багато спільного, так і відмінного. Проте, при злагодженому підході до їх реалізації, вони обидва будуть мати позитивний ефект на економіку.