Список використаної літератури:

1. Бюлетень Національного банку України: щомісячне аналітично-статистичне видання. – 2012. – № 10. – С. 107.

2. Офіційний веб-сайт Державного комітету статистики [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

3. Офіційний веб-сайт Національного банку України [Електронний ресурс].- Режим доступу:http://www.bank.gov.ua/Statist/elbul.htm

4. Пшик Б.І. Фінансові інвестиції банків : навч. посібн. / Б.І. Пшик, О.М. Сарахман, Н.П. Дребот / за ред. канд. екон. наук, доц. Б.І. Пшика. – К. : Вид-во УБС НБУ, 2010. – 194 с.

Бережна Марія

факультет банківського бізнесу

група БС-31

Науковий керівник:

к.е.н., викладач Метлушко О. В.

Засоби грошово-кредитного регулювання економіки

Грошово-кредитна політика є складовою загальнодержавної стратегії, орієнтири якої ґрунтуються на основних фактичних і прогнозних категоріях, а також макроекономічних показниках економічного та соціального стану країни.

Актуальність теми дослідження. Провідне місце в якісній трансформації української економіки займає використання грошово-кредитних засобів, спрямованих на підвищення ефективності формування та реалізації загальнодержавної економічної політики. Грошово-кредитна та фінансова підтримка, активізація економічної діяльності на основі удосконалення існуючих грошово-кредитних інструментів, методів і важелів, а також розробка ефективного механізму грошово-кредитного регулювання національної економіки повинні бути пріоритетами загальнодержавної стратегії економічного розвитку.

Грошово-кредитна політика – комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на забезпечення стабільності грошової одиниці України шляхом використання визначених Законом «Про Національний банк України» засобів і методів.

Основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через:

1) визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків;

2) процентну політику;

3) рефінансування комерційних банків;

4) управління золотовалютними резервами;

5) операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права), у тому числі з казначейськими зобов'язаннями, на відкритому ринку;

6) регулювання імпорту та експорту капіталу;

7) емісію власних боргових зобов'язань та операції з ними.

Зазначені вище заходи мають застосовуватися з метою забезпечення сталого економічного розвитку, зниження рівня безробіття, врівноваження платіжного балансу та уповільнення інфляційних процесів.

Відповідно до норми обов’язкових резервів розраховується грошова сума, яку комерційній банк не має права давати у борг і зобов'язаний тримати на своєму рахунку в НБУ для забезпечення ліквідності своїх боргових зобов'язань.

Норматив обов’язкового резервування змінювався досить часто. До того ж, часто змінювалися види залучених коштів, які підлягали обов’язковому резервуванню, що вкрай негативно позначилося на діяльності комерційних банків.

Ставка міжбанківського кредиту, облікова ставка застосовується для регулювання інфляційного процесу, сповільнення приросту обсягу грошової маси та для впливу на курс акцій і рівень інвестиційної та ділової активності за такою схемою: якщо прискорюється інфляційний процес, то НБУ зобов'язаний йому протидіяти, піднімаючи облікову ставку, що веде до скорочення попиту на гроші з боку фінансових активів і, таким чином, до більш повільного нарощування обсягів грошової маси [1,с. 53].

Операції з державними борговими зобов'язаннями, облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП), емітованими урядом в умовах дефіцитного фінансування держаних витрат - ще один регулятор грошової маси і рівня ділової активності. Купівля НБУ ОВДП є засобом збільшення обсягу грошей в обігу і пожвавлення інвестиційного попиту та ділової активності.

Таблиця 1