1. Основна тематика творчості Уласа Самчука.

Дослідники поділяють творчість Самчука на два періоди:

I. Воєнний — 1938-1944 pp. (репортерська, редакційна діяльність);

II. Повоєнний, який ділиться на два часові відтинки:

— 1945-1948 pp. (МУРівський період);

— осінь 1948 р.— до кінця життя ( «канадський» період).

«Ось моя власна історія, — писав він 1 серпня 1945 р. Маю сорок років життя. Народився під час війни, виріс під час війни, зрів під час війни. Одинадцять років війни і революції, п'ятнадцять років вигнання, чотирнадцять миру. Польська, німецька, мадярська в'язниці. Тричі нелегальний перехід кордонів. Свідок повстання України, Польщі, Чехословаччини, Карпатської України, Протекторату, Генерального Губернаторства, Райхскомісаріяту України, Другого Райху, Третього Райху. Свідок їх упадку. Свідок двох найбільших воєн в історії світу. Царі, королі, імператори, президенти, диктатори. Муссоліні, Гітлер, Сталін. Голод 1932-1933 pp., концентраційні табори...» Своє перше оповідання «На старих стежках» Улас Самчук опублікував у 1926 р. у варшавському журналі «Наша бесіда», аз 1929 р. став постійно співпрацювати з «Літературно-науковим вісником», «Дзвонами» (журнали виходили у Львові), « Самостійною думкою» (Чернівці), «Розбудовою нації» (Берлін), «Сурмою» (без сталого місця перебування редакції).

У літературній творчості Самчук був літописцем змагань українського народу протягом сучасного йому півстоліття.. Найвидатнішим твором Самчука вважається трилогія «Волинь» (1932-1937 pp.), де виведений збірний образ української молодої людини кінця 20-х — початку 30 pp., яка прагне знайти місце України у світі та шляхи її національно-культурного і державного становлення. Робота над першою і другою частинами тривала з 1929 по 1935 pp., над третьою — з 1935 по 1937 pp.. Саме роман «Волинь» приніс 32-річному письменнику світову славу. За трилогію «Волинь» Уласа Самчука висували на Нобелівську премію, як і Володимира Винниченка за «Сонячну машину». Але, на жаль, їхніх імен немає серед Нобелівських лауреатів: твори письменників погромленого і пригнобленого народу виявились неконкурентоздатними не за мірою таланту, а через відсутність перекладів., У цьому творі Самчук відтворив психологію українського господаря, його сімейний уклад, гуманні принципи взаємовідносин та життєствердний оптимізм селянської вдачі.”

Відтворює епізоди перебування капели бандуристів ім.Т.Шевченка у період німецької окупації в Рівному, Луцьку, Клевані, Ківерцях, Ковелі. Саме з цієї книжки довідуємося, наскільки небезпечні були бандуристи для фашистської ідеології. Після виступів ансамблю на Волині бандуристів назавжди виселили за межі України, відправили до німецьких таборів… Звідти простягнувся їх шлях до американського континенту.”

Ідейним продовженням “Волині” є повість “Кулак” (1932).

У “Марії” (1934) відтворена трагедія голодомору 1932-33 рр.

1945 рік. Улас Самчук входить до ініціативної групи зі створення МУРу(Мистетський Укр. Рух), стає першим його головою. Це було об'єднання українських письменників за кордоном, які займали антикомуністичну позицію. МУР відіграв значну роль у згуртуванні творчих сил та активізації інтересу до української літератури в Європі.

У повоєнний період творчості Самчука сюжетним продовженням “Волині” є його роман-хроніка “Юність Василя Шеремети”. У незакінченій трилогії “Ост”: “Морозів хутір” (1948) і “Темнота” (1957), зображена українська людина і її роль в незвичайних і трагічних умовах міжвоєнної і сучасної дійсності.

Темами останніх книг Самчука є боротьба УПА на Волині і життя українських емігрантів у Канаді. Переживанням Другої світової війни присвячені спогади У.Самчука “П’ять по дванацятій” (1954) і “На білому коні” (1956)”.

Уласу Самчуку “доручили створити монографію про кобзарство України, до 50-річчя капели бандуристів ім.Т.Г.Шевченка укласти літопис цього мистецького колективу, який утверджував і пропагує кобзарство у всьому світі. 1976 р. у Детройті була видана унікальна монографія “Живі струни. Бандура і бандуристи”.

Темами останніх книг Самчука є боротьба УПА на Волині (роман «Чого не гоїть вогонь», 1959) і життя українських емігрантів у Канаді («На твердій землі», 1967). Переживанням другої світової війни присвячені спогади «П'ять по дванадцятій» (1954) і «На білому коні» (1956). Останній роман «Слідами піонерів» написано 1980 р. У 1986 р. письменник дописав до трилогії «Волинь» сторінки про Чорнобиль.

Др. Статья :

У найвидатнішому творі Самчука — трилогії «Волинь» (І—III, 1932–1937) виведений збірний образ української молодої людини кінця 1920-х — початку 1930-х pp., що прагне знайти місце України у світі й шляхи її національно-культурного і державного становлення.

Ідейним продовження «Волині» є повість «Кулак» (1932). У романі «Марія» (1934) відтворена голодова трагедія українського народу на центральних і східноукраїнських землях 1932–1933, у романі «Гори говорять» (1934) — боротьба гуцулів з угорцями на Закарпатті.

У повоєнний період творчості Самчука сюжетним продовженням «Волині» є його роман-хроніка «Юність Василя Шеремети» (І-ІІ, 1946-47).

В 1947 закінчив драму «Шумлять жорна».

У незакінченій трилогії «Ост»: «Морозів хутір» (1948) і «Темнота» (1957), зображена українська людина і її роль у незвичайних і трагічних умовах міжвоєнної і сучасної підсовєтської дійсності.

Темами останніх книг Самчука є боротьба УПА на Волині (роман «Чого не гоїть вогонь», 1959) і життя українських емігрантів у Канаді («На твердій землі», 1967). Переживанням другої світової війни присвячені спогади «П'ять по дванадцятій» (1954) і «На білому коні» (1956).

Письменник помер у Торонто 9 липня 1987 р.