7. Інформаційні технології в сучасному світі. Закон України «Про Національну програму інформатизації».

Інформаці́йні техноло́гії, ІТ, інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) — сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, опрацювання, зберігання, розповсюдження, показу і використання інформації в інтересах її користувачів.^{[Джерело?]}

Технології, що забезпечують та підтримують інформаційні процеси, тобто процеси пошуку, збору, передачі,збереження, накопичення, тиражування інформації та процедури доступу до неї.

Інформаційна технологія — цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високушвидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування.^{[Джерело?]}

Інформаційна технологія — це сукупність методів, виробничих процесів та програмно-технічних засобів, об'єднаних у технологічний ланцюжок, що забезпечує виконання інформаційних процесів з метою підвищення їхньої надійності та оперативності і зниження трудомісткості ходу використання інформаційного ресурсу.^{[Джерело?]}

Інформаційні технології — сукупність методів, виробничих і програмно-технологічних засобів, об'єднаних у технологічний ланцюжок, що забезпечує збирання, зберігання, обробку, висновок і поширення інформації. Інформаційні технології призначені для зниження трудомісткості процесів використання інформаційних ресурсів.

Технологія при перекладі з грецького (techne) означає мистецтво, майстерність, уміння, а це не що інше, як процеси. Підпроцесом варто розуміти визначену сукупність дій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Процес повиненвизначатися обраною людиною стратегією і реалізуватися за допомогою сукупності різних засобів і методів.

Під технологією матеріального виробництва розуміють процес, обумовлений сукупністю засобів і методів обробки, виготовлення, зміни стану, властивостей, форми сировини чи матеріалу. Технологія змінює якість чи початковий стан матерії з метою одержання матеріального продукту.

Інформація є одним з найцінніших ресурсів суспільства поряд із такими традиційними матеріальними видами ресурсів, як нафта, газ, корисні копалини й ін., а виходить, процес її переробки за аналогією з процесами переробки матеріальних ресурсів можна сприймати як технологію. Тоді справедливо наступне визначення.

Інформаційна технологія - процес, що використовує сукупність засобів і методів збору, обробки й передачі даних (первинної інформації) для одержання інформації нової якості про стан об'єкта, процесу чи явища (інформаційного продукту).

Ціль технології матеріального виробництва - випуск продукції, що задовольняє потреби людини чи системи.

Ціль інформаційної технології - виробництво інформації для її аналізу людиною й прийняття на його основі рішення щодо виконання якоїсь дії.

Відомо, що застосовуючи різні технології до того ж матеріального ресурсу, можна одержати різні вироби, продукти. Те ж саме буде справедливо і для технології переробки інформації.

Інформаційні технології є найбільш важливою складовою процесу використання інформаційних ресурсів суспільства. До сьогодні вони пройшли кілька еволюційних етапів, зміна яких визначалася головним чином розвитком науково-технічного прогресу, появою нових технічних засобів переробки інформації. У сучасному суспільстві основним технічним засобом технології переробки інформації служить комп'ютер, що істотно вплинув як на концепцію побудови й використання технологічних процесів, так і на якість результуючої інформації. Впровадження персонального комп'ютера в інформаційну сферу й застосування телекомунікаційних засобів зв'язку визначили новий етап розвитку інформаційної технології і, як наслідок, зміну її назви за рахунок приєднання одного із синонімів: "нова", "комп'ютерна" чи "сучасна".

З метою інтеграції України в світову спільноту як рівно­правного партнера, необхідно враховувати, що в даний час роз­винені країни переходять до інформаційного суспільства, в якому інформація, засоби і методи роботи з нею є найваж­ливішими ресурсами держави. У зв'язку з цим, питання інфор­матизації суспільства вимагають невідкладного вирішення.

У 1998 році в Україні біла прийнята Національна програ­ма інформатизації та відповідний закон5. Цей Закон визна­чає загальні засади формування, виконання та корегування Національної програми інформатизації.

Національна програма інформатизації визначає стратегію вирішення проблеми забезпечення інформаційної підтримки соціально-економічної, екологічної, науково-культурної та іншої діяльності у сферах загально-державного значення. Згідно Закону про Національну програму інформатизації, за­вданням є створення правових, організаційних, науково-технічних, економічних, фінансових, методичних і гуманітар­них засад регулювання процесу формування та виконання цієї Програми та окремих її завдань (проектів).

До суб'єктів, які беруть участь у відносинах, що регулю­ються цим Законом, належать:

1)      замовники робіт з інформатизації;

2)      виконавці окремих завдань (проектів) інформатизації;

3)      організації, що здійснюють експертизу окремих за­ вдань та проектів інформатизації;

4) користувачі автоматизованих та інших інформаційних         систем і засобів інформатизації.

Головною метою Програми, згідно Закону, є створення необхідних умов для забезпечення громадян і суспільства своєчасною, достовірною та повною інформацією шляхом широкого використання інформаційних технологій, забезпе­чення інформаційної безпеки держави. Органи державної влади, в межах їх компетенції, здійснюють такі функції:

-    захист авторського права на бази даних і програм, які створені для потреб інформатизації;

-    встановлення стандартів, норм і правил використання засобів інформатизації;

-    забезпечення доступу громадян та їх об'єднань до інфор­мації органів державної влади та органів місцевого са­моврядування, а також до інших джерел інформації;

-    визначення пріоритетних напрямів інформатизації з метою подальшої її підтримки шляхом державного фінансування та пільгового оподаткування;

-інформатизацію науки, освіти, культури, охорони довкілля та здоров'я людини, державного управління, національної безпеки та оборони держави, пріоритет­них галузей економки;

-    підтримку вітчизняного виробництва програмних і технічних засобів інформатизації;

-    підтримку фундаментальних наукових досліджень для розроблення швидкісних математичних і технічних за­ собів обробки інформації;

-    забезпечення підготовки спеціалістів з питань інформа­тизації та інформаційних технологій;

-    організацію сертифікації програмних і технічних за­собів інформатизації;

-    державне регулювання цін і тарифів на використання телекомунікаційних та комп'ютерних мереж для по­треб інформатизації у бюджетній сфері;

-    забезпечення інформаційної безпеки країни.

Взаємозв'язок основних завдань Національної програми інформатизації та системи планування економічного і соціального розвитку України здійснюється шляхом внесен­ня їх до відповідного розділу загальнодержавної програми економічного та соціального розвитку України.

Національна програма інформатизації України, яка роз­роблена на 2001-2005 pp.6, так само як і перша програма інформатизації на 1998-2000 pp., схвалена Верховною Ра­дою України, не передбачає комплексних заходів захисту інформаційних ресурсів та інформаційної інфраструктури. Це створює передумови для порушення: інформаційного суве­ренітету України, несанкціонованого доступу до інформації^ її пошкодження й знищення, блокування інформаційно-те­лекомунікаційних систем та інших негативних інфор­маційних впливів на особу, суспільство, державу. За відсутністю вітчизняних конкурентоспроможних інфор­маційних технологій, в Україні надається перевага програм­но-технічним засобам обробки інформації та засобам зв'язку іноземного виробництва. Переважає тенденція створення інформаційно-телекомунікаційних систем відкритого типу.

На жаль, сьогодні виконання Національної програми інформатизації втратило інтелектуальну складову і звелося переважно до впровадження систем транспортування інфор­мації, тобто систем зв'язку і телефонії. Рішення даного питан­ня дуже важливе, але, якщо звести все тільки до цього, людині залишається роль звичайних, певним чином — залежних ко­ристувачів, а не ідеологів і розробників інформаційних сис­тем. Тим паче, що Національною програмою «Освіта^ Україна XXI вік7» передбачено розвиток освіти на основі нових прогре­сивних концепцій, впровадження в навчальний процес новіт­ніх педагогічних і інформаційних технологій, створення нової системи інформаційного забезпечення освіти.