6. Перелічіть переваги та недоліки поштового інтерв’ю.

49. Опитування по пошті: сутність, переваги та недоліки Опитування по пошті використовують при необхідності опитування широкого кола осіб по великій кількості питань. Передбачає розсилання анкет респондентам (попередньо обраним через відповідні довідники або корпоративні бази даних клієнтів) на домашню адресу. Переваги: відносно низькі витрати, можливість охоплення великої кількості респондентів, в тому числі в труднодоступних регіонах, забезпечення анонімності респондентів, відсутність впливу інтерв’юера . Недоліки: довго тривалість очікування відповідей, великий процент неповернених анкет, важко визначити достовірність інформації. 50. Опитування по електронній пошті: сутність, переваги та недоліки Опитування по електронній пошті використовують при необхідності опитування широкого кола осіб по великій кількості питань. Передбачає розсилання анкет респондентам (попередньо обраним через відповідні довідники або корпоративні бази даних клієнтів) на електронну пошту у вигляді прикріпленого файлу до основного листа із зверненням до респондента. Переваги: низькі витрати, зручність для обох сторін- усі питання та відповіді у електронному вигляді, можливість охоплення великої кількості респондентів, забезпечення анонімності респондентів, відсутність впливу інтерв’юера . Недоліки: великий процент листів без відповідей, важко визначити достовірність інформації, не вся генеральна сукупність має доступ до інтернету, обмежені розміри електронної поштової скриньки.

7. Назвіть та охарактеризуйте 3 рівні товару.

Кожний товар має певну споживчу цінність для покупця, адже саме для задоволення певних потреб він і створюється.

Основна вигода чи послуга — це серцевина товару, навколо якої виробники мають створити дві системи захисту. Від кого захист? Від конкурента. Що досконаліший, з погляду покупця, товар, то сильніші позиції фірми-виробника у конкурентній боротьбі.

При цьому йдеться про три рівні товару, або фактори, за якими споживач оцінює товар, обираючи його серед подібних, і які мають бути передбачені фірмою.

Перший рівень — товар за задумом виробника (потреба, задля задоволення якої він створюється). Це рівень, на якому конкурують товари-замінники, що задовольняють певну потребу.

Другий рівень — товар у реальному виконанні. Кожен товар має п’ять ознак: якість, властивості, дизайн, марочна назва, упаковка.

Упаковка, що також є складовою продукції, включає тару, етикетку та вкладки. Важливістю упаковки пояснюються суттєві витрати на неї — У середньому від 10 % від роздрібної ціни, а для й косметичних виробів — до 40 %. Крім того, упаковка сприяє створенню товарів, які задовольняють потреби не тільки кінцевих споживачів, а й учасників каналів збуту.

Третій рівень — товар із підсиленням передбачає надання споживачеві додаткових послуг або отримання додаткової вигоди від придбання товару і потребує: монтажу, гарантії, доставки, надання кредиту.

Перші три елементи товару із підсиленням є складовими сервісу.

Сервіс — це надання покупцям комплексу послуг для забезпечення ефективного використання купленого товару протягом усього періоду експлуатації. Він с одним із засобів, що дають можливість фірмі виділитися серед конкурентів. Виділяють такі види сервісу.

1. Передпродажний сервіс передбачає розробку каталогів і прейскурантів, переклад технічної документації та інструкцій іноземною мовою, надання готовій продукції товарного вигляду після транспортування, розпакування, розконсервації, зняття антикорозійного або іншого покриття, монтаж, заправку паливом, змащування, налагодження та регулювання, доведення показників до паспортного рівня, демонстрацію виробу в дії, навчання поводженню з виробом.

2. Післяпродажний сервіс розподіляється на:

— гарантійний сервіс — роботи, виконувані фірмою-в’иробником, від яких залежить стабільна робота устаткування, контроль за правильністю експлуатації, огляд проданої техніки працівниками служби сервісу, проведення профілактичних робіт, заміна зношених деталей.

—  післягарантійний сервіс передбачає проведення планового капітального ремонту, постачання запасних частин за додаткову оплату.

8. Розкрийте суть концепції загального маркетингу

9. Яку політику ціноутворення компанія може використовувати на кожному з етапів життєвого циклу товару?

10. Дайте визначення поняттю „вторинна інформація”.

11. Охарактеризуйте концепцію мотивацій З.Фрейда

Серед відомих учених XX ст. особливе місце належить Зигмунду Фрейду. Адже саме його роботи висвітлили засадові питання побудови внутрішнього світу особистості, її прагнень та переживань, конфліктів між її жаданнями і почуттям обов'язку, причин душевних надломів, ілюзорних уявлень людини про саму себе й оточення. Головна його праця "Тлумачення сновидінь" вийшла друком у 1899 р.

Відомо, що головним регулятором людської поведінки є свідомість. За Фрейдом, свідомість являє собою айсберг, і те, що ми можемо побачити, є лише незначною його частиною; за покровом свідомості прихований глибинний "пласт", не усвідомлюваних особистістю могутніх прагнень, потягів, ваблень, бажань. Фрейд зіткнувся з тим, що ці неусві-домлені переживання і мотиви можуть серйозно ускладнювати життя і

бути причиною нервово-психічних негараздів. Саме це спрямувало його до пошуків шляхів позбавлення від конфліктів між тим, що говорить свідомість людей, і таємничими, "сліпими", несвідомими прагненнями. Так народився фрейдівський метод зцілення душі, названий психоаналізом. Його методологія пізнання суспільних явищ вимагала розкриття несвідомих механізмів, що лежали в її основі.

Психодинамічна природа обумовлена постійними конфліктами різних рівнів свідомості людини (свідомого і несвідомого), її структурних компонентів психіки.

Свідомість людини, за Фрейдом, складається із трьох основних компонент.

1. Власне свідомість - тобто те, що людина усвідомлює на даний момент часу (що я зараз бачу, їм, читаю).

2. Передсвідомість - тобто те, що людина може згадати протягом деякого проміжку часу (що я колись бачив, хотів би з'їсти, читав подібне).

3. Підсвідомість.

Фрейд розглядав організацію психічного життя у вигляді моделі, що мала своїми компонентами психічні інстанції:

1. "Ід" (Воно) - найбільш примітивна інстанція, яка охоплює все природжене, генетично первинне, підпорядковане принципу задоволення, і таке, що нічого не знає ані про реальність, ані про суспільство. Вона від початку ірраціональна й аморальна; передбачена генетично; її вимогам має відповідати інстанція "его" (Я).

2. "Его" (Я) - відповідає принципу реальності, що виробляє низку механізмів, які дають змогу адаптуватися до середовища, справлятися з його вимогами. Я - поняття, що означає суб'єкт навмисних дій, в яких особистість віддає собі звіт і за які вона несе відповідальність. Я - продукт індивідуального досвіду.

"Его" - посередник між стимулами, які йдуть як із зовнішнього середовища, так і з глибин організму, з одного боку, а також відповідними рухомими реакціями - з іншого. До функцій "его" належать самозбереження організму, відбиття досвіду зовнішніх впливів у пам'яті, запобігання загрожуючим впливам, контроль над вимогами інстинктів (що виходять з "ід").

3. "Супер-его" (над-Я) - є джерелом моральних і релігійних почуттів, яке контролює і карає. "Супер-его" - продукт впливів, що виходять від інших людей. Воно виникає в ранньому дитинстві і залишається майже незмінним у наступні роки. Над-Я утворюється завдяки механізму ідентифікації дитини з батьком, який є для нього моделлю.

Якщо "его" прийме рішення чи зробить дію на користь "ід", але всупереч "супер-его", тоді "ід" відчує покарання у вигляді ефорів совісті, почуття провини. Оскільки над-Я бере енергію від "ід", над-Я часто діє жорстоко. Від напружень, які відчуває під впливом різних сил, его рятується за допомогою спеціальних "захисних механізмів" - витіснення, раціоналізації, регресії, сублімації тощо.

Витіснення - означає не довільне усунення зі свідомості почуттів, мислей і прагнень до дії. Переміщуючись у сферу несвідомого, вони продовжують мотивувати поведінку, чинять на нього тиск, переживаються у вигляді почуття тривожності.

Регресія - спуск на примітивніший рівень поведінки чи мислення.

Сублімація - єдиний позитивний захисний механізм, шляхом якого заборонена сексуальна енергія, переміщуючись на несексуальні об'єкти, розряджається у вигляді діяльності, прийнятної для індивіда і суспільства. Різновидом сублімації є творчість.

Учення Фрейда стало відомим завдяки тому, що проникло в таємниці безсвідомого. Він відкрив складні, конфліктні відносини між свідомістю і неусвідомлюваними психічними процесами, що відбуваються поза поверхнею свідомості, по якій ковзає погляд суб'єкта під час самоспостереження. Сама людина не має перед собою прозорої, ясної картини складного механізму власного внутрішнього світу з усіма його течіями, бурями, вибухами. Тут на допомогу покликаний прийти психоаналіз із його методом "вільних асоціацій". Відповідно до біологічного стилю мислення Фрейд виокремив два інстинкти, які рухають поведінку:

1. Інстинкт самозбереження.

2. Сексуальний інстинкт, який забезпечує зберігання не індивіда, а всього виду (лібідо).

Несвідоме трактується як сфера, насичена енергією сліпого інстинкту, лібідо, що не знає нічого, окрім принципу задоволення, яке людина відчуває, коли ця енергія розряджається. Досліджуючи свої власні сновидіння, 3. Фрейд дійшов висновку, що "сценарій" сновидінь, ніщо інше, як код таємних бажань, що задовольняється в образах-символах цієї форми нічного життя.

Ідея полягає у тому, що на наше повсякденне життя впливають не-усвідомлені мотиви ("Психопатологія повсякденного життя", 1901 р.). Різні помилкові дії, забування імен, описки за звичай прийнято вважати випадковостями. Фрейд визначив, що в них проявляються скриті мотиви, тому що нічого випадкового у психічних реакціях людини немає - все причино обумовлено. В іншій роботі ("Гостроум і ставлення до безсвідомого", 1905 р.) він інтерпретує жарти і каламбури як розрядку напруги, створеної обмеженнями, які накладають на свідомість індивіда різні соціальні норми.

Значну увагу Фрейд приділяв виявленню рухомих сил, які зсередини дають спрямованість людського розвитку. Такими рухомими силами у психоаналітичному вченні визнаються потяги, ваблення людини. На розкриття їхньої природи спрямовувались основні зусилля.

3. Фрейд вважав, що "потяги, а не зовнішні подразники є справжніми двигунами прогресу" і, що "подразнення потягів виходять не із зовнішнього світу, а зсередини організму" [89].

Незалежно від того, з чим має справу людина, чи із зовнішньою дійсністю, чи з якимись продуктами діяльності, наприклад мислення (фантазії, мрії, ілюзії), - все це може сприйматися нею як психічна реальність. Тому він висловлював думку про те, щоб "не робити відмінності між фантазією і дійсністю" [87].

Специфіка полягає у тому, що до уваги береться лише психологічне значення зовнішнього світу. Інша особливість - основним об'єктом досліджень у 3. Фрейда стає специфічна форма реальності. Вивчається не просто внутрішній світ людини, а та сфера психічного, в рамках якої відбуваються суттєві і значимі для людської життєдіяльності процеси і зміни, що спричинюють вплив на організацію всього людського буття.

3. Фрейд не лише розглядав взаємовідносини між двома сферами людської психіки, тобто свідомим і несвідомим, а й прагнув розкрити змістовні характеристики найнесвідомого психічного, виявити ті глибинні процеси, які відбуваються по той бік свідомості; привернути увагу свідомості до необхідного душевного руху, і тим самим вирішувати внутрішні конфлікти.