12. Формування мережі пунктів контролю якості поверхневих вод

Першим етапом організації робіт зі спостереження і контролю якості поверхневих вод є вибір місцерозташування пункту контролю.

Під пунктом контролю якості поверхневих вод розуміють місце на воді або водотокові, в якому проводять комплекс робіт для отримання даних про якість води.

Пункти контролю організують, у першу чергу, на водоймах і водотоках, що мають велике господарське значення, а також таких, що піддаються значному забрудненню промисловими, господарсько-побутовими і сільськогосподарськими стічними водами. На водоймах і водотоках або їх ділянках, що не забруднюються стічними водами, створюються пункти для фонових спостережень.

Пункти контролю розташовують з урахуванням існуючого використання водойми або водотоку для потреб господарства і перспективних планів розвитку господарства на підставі попередніх досліджень, куди входять підбір і аналіз відомостей про водокористувачів, джерела забруднення вод, аварійні скиди забруднюючих речовин, дані про режимні (водні, льодові, термічні), фізико-хімічні ознаки водойми або водотоку і проведення обстежень водойм або водотоків чи їх ділянок.

Пункти контролю організовують на водоймах і водотоках у районах:

а) розташування міст і великих робочих селищ, стічні води яких скидаються у водойми і водотоки;

б) скиду стічних вод окремо розташованими великими промисловими підприємствами, територіально-промисловими комплексами, організованого скиду сільськогосподарських стічних вод;

в) місць нересту і зимівлі цінних та особливо цінних видів промислових

організмів;

г) передгреблевих діляног рік, важливих для рибного господарства;

д) перетинання ріками державного кордону України;

э) замикаючих створів великих і середніх рік;

е) устів забруднених приток великих водойм і водотоків.

На водоймах з інтенсивним водообміном (більше 5,0) розміщення створів аналогічне до їх розміщення на водотоках: один створ установлюють приблизно на 1 км више за джерело забруднення (поза впливом стічних вод), решту створів — нижче джерела забруднення (не менше двох, на відстані 0.5 км від скиду стічних вод і безпосередньо за межею зони забрудненості). Межу зони забрудненості (частини водойми, в якій порушено норми якості води по одному або декількох показниках) установлюють за розмірами максимальної зони забрудненості, визначеної шляхом розрахунку та уточненої при проведенні обстеження водойми.

На водоймах з помірним (0.1 ... 0.5) та уповільненим (до 0.1) водообміном один створ установлюють у частині водойми, яка не піддається забрудненню, другий - суміщують зі створом скиду стічних вод, решту створів розташовують паралельно йому по обидва боки (не менше двох, на відстані 0.5 км від місця скиду стічних вод і безпосередньо за межею зони забрудненості).

Кількість горизонів на вертикалі визначається глибиною водойми або водотоку у місці вимірювань: при глибині до 5 м встановлюється один горизонт (біля поверхні криги узимку), при глибині від 5 до 10 м - два (біля поверхні і у 0.5 м від дна), а при глибині, більшій за 10 м, - три (додатково проміжний, розташований на половині глибини).

На глибоких водоймах горизонти встановлюються біля поверхні, на глибині 10; 20; 50 і 100 м та біля дна (у водоймі з різною густиною призначається додатковий горизонт, який розташовується у шарі скачка густини).