Підготовка металу до зварювання
Підготовка
металу до зварювання складається з
правки, очистки, розмітки і збирання
підготовлених деталей для зварювання.
Правкою ліквід
ують
деформацію прокатаної сталі, з якої
головним чином і виготовляють зварні
конструкції. Очищення кромок від
іржі, забруднень проводять металевою
щіткою, роблять це, а також сушку вологих
місць, досить ретельно, щоб запобігти
утворенню в зварних швах пор, раковин,
різних включень та інших дефектів. Різку
при підготовці деталей застосовують
головним чином термічну (вогневу).
Механічне різання доцільно виконувати
при заготовці однотипних деталей,
підготовці кромок. Зібрані вузли і
деталі з'єднують прихватками, які являють
собою короткі шви з поперечним перерізом
1/3 поперечного перерізу повного шва.
Довжина прихватки 20
... 100 мм залежно
від товщини листів і довжини шва.
При зварюванні у стик листів товщиною до 6 мм кромки не скошують. Для досягнення необхідного провару листи розташовують з зазором 2 ... 4 мм. При товщині листів від 6 до 20 мм роблять \/ - подібний скіс кромок під кутом 60 ... 70о . Біля вершини кута залишають притуплення 3 ... 5 мм щоб запобігти пропалу і для зменшення кількості наплавленого металу. Між листами залишають зазор 2 ... 4 мм для покращання провару вершини шва. Для стикових швів в горизонтальному положенні звичайно роблять скіс кромки одного листа під кутом 45° . При зварюванні листів товщиною більше 20 мм роблять X- або К-подібну розробку. Для зварювання у стик більших товщин роблять чашоподібну підготовку кромок.
При
зварюванні кутовими швами з'єднань
внапусток (рис. 24, а)
кромки не скошують, а тільки очищають
від окалини, іржі та забруднень. Таврові
з'єднання часто зварюють без 
скосу
кромок (рис. 24, б).
В конструкціях таврових з'єднань, що
працюють при динамічних навантаженнях,
рекомендується робити підготовку кромок
стінки з V- або К-подібною розробкою
(рис. 24, в, г).
У всіх випадках кромки листів, що підлягають зварюванню, повинні бути очищені від іржі, окалини та інших забруднень. Підготовка кромок під зварювання виконується на стругальному або фрезерному верстаті, а також за допомогою газорізки з наступною очисткою від окалини.
Вибір режиму зварювання
Під режимом зварювання розуміють сукупність показників, які визначають характер протікання процесу зварювання. Ці показники впливають на кількість тепла, що вводиться у виріб при зварюванні. До основних показників режиму зварювання відносяться: діаметр електрода, сила зварювального струму, напруга на дузі і швидкість зварювання. Допоміжними показниками режиму зварювання вважаються вид і полярність струму, тип і марка покриття електрода, кут нахилу електрода, температура попереднього нагріву металу.
Вибір режиму ручного дугового зварювання часто обмежується визначенням діаметра електрода і сили зварювального струму. Швидкість зварювання і напруга на дузі встановлюються зварником залежно від виду зварного з'єднання, марки сталі, марки електрода, положення шва у просторі.
Діаметр електрода вибирається залежно від товщини зварюваного металу, виду зварного з'єднання, типу шва тощо. При стиковому зварюванні листів товщиною до 4 мм у нижньому положенні діаметр електрода береться рівним товщині листа. При зварюванні сталі більшої товщини беруть електроди діаметром 4 ... 6 мм за умови забезпечення повної можливості проварювання металу деталей, що з'єднуються, і правильного формування шва.
В багатошарових стикових і кутових швах перший шар чи прохід виконується електродом діаметром 2 ... 4 мм, наступні шари і проходи виконуються електродами більшого діаметра.
Зварювання у вертикальному положенні звичайно виконується електродами діаметром не більше 4 мм, електроди більшого (5 ... 6 мм) діаметра можуть застосовуватись тільки зварниками високої кваліфікації.
Стельові шви звичайно виконуються електродами діаметром не більше 4 мм.
Силу зварювального струму вибирають залежно від діаметра електродів за формулою
І = К × d , А,
де К - коефіцієнт, що дорівнює 35 .. .60 А/мм,
d - діаметр електрода, мм.
Відносно малий cтрум призводить до нестійкого горіння дуги, непровару і низької продуктивності. Надто великий – до сильного перегріву електрода при зварюванні, збільшення швидкості розплавлення електрода, підвищеного розбризкування електродного матеріалу і погіршення формування шва.
При зварюванні вертикальних і горизонтальних швів струм повинен бути меншим за прийнятий для зварювання у нижньому положенні приблизно на 5 ... 10%, а для стельових на 10 ... 15% для того, щоб рідкий метал не витікав із зварювальної ванни. Положення швів у просторі показане на рис. 25.
Рисунок 25 – Положення зварних швів у просторі:
1 – нижнє; 2 – вертикальне або горизонтальне; 3 – стельове
