19. Стилістичні функції оказіоналізмів — розкрито у попередньому питанні.

20. Оказіональні іменники та дієслова

Твірною основою для оказіоналізму може виступати будь-яка частина мови. Словотвірними формантами виступають всі афікси: префікси, суфікси та інші. Наприклад:

дієслово + префікс з/ пере/ роз/ від/ до/ про/ під: переснідав = віднотовували, підстосовувалися, зроджувалися, проринали.

дієслово + префікс пере/ об/ від/ у/ по/ роз і суфікс и = пересміювати, поскромити, розокремити, обінтілегентити .

іменник + суфікс івк/ств/ ович/ц/ анн/ енн/ ізм/ ість = кислівка, сметанівка, бабусівство, вискакович, репатріація, комбанування, омедлення, подонкізм, криводушність.

іменник + преф. анти/ не/ без/ суб/ ви/ екстра = антиголос, безрозум, немова, антипапа, субмісія, виученик, екстраноги.

Найбільшу групу оказіональних слів становлять іменники, які виникають на базі власне українських основ та афіксів. Значна кількість цих іменників (близько 60 %) утворена суфіксальним способом. Найбільш поширені утворення із суфіксами -ість: інакшість погляду (І.Драч) та -ств(о): жайворінство (І.Драч). Є значна кількість оказіональних іменників із суфіксами -анн(я), -енн(я), -инн(я), які акцентують увагу на певному процесі: безупиння ; твоє спогадування.

Велику групу становлять оказіональні іменники середнього роду з подвоєнням кінцевого приголосного, які використовуються в поезії як засіб створення матеріалізованих узагальнених або абстрактних понять із різними відтінками (залежно від контексту і значення твірної основи): моторошшя сну, безнадійне байдужжя.

Для характеристики описуваного, інтимізації розповіді поети утворюють іменники із суфіксами суб’єктивної оцінки -ищ(е): ганьбище, ляковище, пузища; -иськ(о): дощисько, кожушисько, -ечк(о): крилечечко; -инк(а): житинка, блакитнинка. Менш поширені новотвори із суфіксами -інь: голубінь, дивінь; -ич: білявич, чорнявич.

Префіксальні іменникові новотвори відзначаються меншою продуктивністю (їх близько 30 %): паніготь, пажиття; пра-: пракоріння, поніч, погора, пере хвилі, перемрії, Прикраїна, оцвітіння, окрилля, антидіри, антисебе.

Безафіксних іменникових новоутворень порівняно небагато (10 %). Безафіксні оказіональні іменники утворюються від дієслів: огин вітру; немає витерпу; іменників: підлота роздоріж та прикметників: небесна твердь.

Творення оказіональних дієслів побудоване в основному на таких словотвірних засобах, як префіксація (близько 70 %) та суфіксація (20 %). Серед оказіональних дієслів переважають деривати, в яких твірною основою виступають іменники та прикметники. Для їх творення активно використовуються префікси за-: завідьмлюють; зазорила зоря, забджолили бджолята; з-: звіхолити; ззимували; до-: долітувати; докрилити; від-: віддідуганити; на-: наборщитися.

Оригінальними утвореннями в сучасній поезії є дієслова з подвійними префіксами, яким, на відміну від однопрефіксних утворень, притаманна більша структурно-семантична ускладненість. Основне змістове навантаження має перший префікс, а другий вносить у значення дієслова додатковий відтінок. Найактивніше з іншими префіксами комбінуються форманти з-: з- + не-: знекозачити; зневогнює; знебуло; з- + без- : збезлестіти; збезумніти; по- + від-: повідвеслив, повідгули, повідтуманіли; роз-: роз- + про- : розпрокляв.

У межах індивідуального дієслівного словотворення суфіксація поширена менше, ніж префіксація. Оказіональність таких утворень забезпечується приєднанням дієслівних суфіксів -и(ти), -і(ти), -ува(ти), -а(ти) до іменникових та прикметникових основ: басаманити; польщити, московщити, окулярити, фільмувати.