17. Апофонія у формотворенні та словотворенні

Апофонія — морфологічно обумовлене чергування голосних кореня слова в різних граматичних формах. Часом відіграє роль у словотворі і формотворенні.

Чергування голосних відбуваються у таких випадках:

1. Чергування звуків [о], [е] з [і] має історичну основу і є одним з найпоширеніших чергувань в українській мові. Голосні [о] [е], як правило, бувають у відкритому складі, тобто у тому, що закінчується на голосний, а [і] – в закритому складі (на приголосний) (дробу – дріб, збору – збір). Такі чергування спостерігаються як при словозміні, так і при словотворенні. Це може відбуватися не лише у різних формах одного слова, а й у споріднених словах: сокола - сокіл, сходу - схід - східний, Львова - Львів - львів’янин, слово - слів - багатослівний, мого - мій, трохи - трішки, попелу - попіл - попільничка, осені - осінь - осінній, Києва - Київ - київський (є – jе], ї = [jі]).

2. В процесі відмінювання, а також при створенні прикметників голосні [о], [е] можуть випадати чи з’являтися в коренях чи суфіксах (березень – березня, кисень – кисневий, вітер – вітру, сон - сну).

Чергування [о], [е] з нулем звука характерне також і для деяких давно запозичених (папка – папок, цукор – цукру), однак у більшості випадків воно не відбувається (текст – текcту, парта – парт).

3. Чергуваня [о] з [е] після шиплячих та й склалося історично: пшоно – пшениця, бойовий – боє[й+е]ць, чотири – четвертий, чернетка -- чорний.

4. Чергування [о] з [а], [е] з [и] у дієсловах (причому а, и вживаються перед складом з наголошеним а): допомогти – допомагати, стерти – стирати.

18. Оказіоналізми

Неологізми — це слова, які постійно збагачують словниковий запас мови. Такі слова називають нові реалії, що з’являються у виробничій практиці, науці, техніці, економіці, культурі. Спершу це слова, що утворились за наявними в мові моделями, але не використовуються у загальновживаному словнику. Найчастіше так творяться іменники та дієслова. З часом неологізми можуть ставати звичними для мовця і належати вже до основного словникового складу мови.

Оказіоналізми — це вид неологізмів, це індивідуально-авторські,а бо ж контекстуальні утворення, що виникають в художньо словесній практиці внаслідок пошуку нових засобів образності. Наприклад : садами ходить брунькоцвіт» мішечник, правдист, люденя, охмареність, наплюватизм, отсеверянити. Такі слова збагачують естетично-образне мислення, відкривають нові бачення рис і властивостей предметів, розширюють зображувальні засоби мови. Оказіоналізмами можуть бути іменники, прикметники, дієслова, прислівники (примісячно, призоряно).

Оказіоналізми рідко переходять у загальновживану лексику, і в цьому полягає їх основна відмінність від загальних неологізмів. Вони, як правило, надовго зберігають забарвлення образності та індивідуальності й доречні тільки в окремих творах, де виконують певну художню функцію – є експресемами - навмисно створені (оказіональні) виражальні засоби (друга суттєва відмінність оказіоналізмів від неологізмів). Хоча бувають й винятки (наприклад, до загальновживаного словника увійшли такі новотвори майстрів слова, як мрія, майбутнє, крок ( М. Старицький), поступ, чинник ( І.Франка), незграбний, бруд, окремий( В. Винниченка). Індивідуально-авторські новотвори повинні бути зрозумілими, образними, органічно поєднувати у собі загальномовні й індивідуальні, суб’єктивні ознаки.