
- •1. Фразеологія як наука. Поняття «фразеологічна одиниці». Властивості фразеологічних одиниць. Формальні та лексико-семантичні ознаки фразеологізмів.
- •2. Класифікація фразеологізмів за ступенем мотивації, за походженням, за функціонуванням.
- •3. Логіко-понятійні, образні, предикативні та непредикативні мовні одиниці
- •4. Афористика. Групи афоризмів: фольклорні та книжково-літературні
- •5. Стилістичні функції афоризмів
- •6. Індивідуально-авторські фразеологізми
- •7. Трансформація фразеологізмів
- •8. Сфера функціонування трансформованих фразеологізмів
- •9. Способи трансформації
- •10. Узагальнення стилістичних засобів фразеології. Аналіз між стильових та функціонально закріплених фразеологізмів
- •11. Класифікаційні ознаки префіксів та суфіксів. Властива їм синонімія та омонімія. Стилістична забарвленість.
- •12. Суфікси позитивної та негативної оцінки
- •13. Іменниковий словотвір: стилістичні можливості
- •14. Прикметниковий словотвір: стилістичні можливості
- •15. Дієслівний словотвір: стилістичні можливості
- •16. Прислівниковий словотвір: стилістичні можливості
- •17. Апофонія у формотворенні та словотворенні
- •18. Оказіоналізми
- •19. Стилістичні функції оказіоналізмів — розкрито у попередньому питанні.
- •20. Оказіональні іменники та дієслова
- •21. Морфологія як наука. Стилістичні можливості морфологічних засобів стилістики
- •22. Структурно-функціональна модель іменника. Категорії числа, роду, відмінку іменника з точки зору стилістики
- •23. Короткі та повні форми прикметника, стягнені та нестягнені форми, ступеневі порівняння: стилістичні настанови
- •24. Стилістичні можливості займенників та числівників
- •25. Омонімічне функціонування займенників
- •26. Стилістичні можливості дієслівних категорій (часу, способу, особи). Транспозиція категорій
- •27. Стилістичні можливості службових частин мови
- •1.Визначення поняття «стиль». Думки діячів минулого про стиль.
- •3.Функціональні стилі української літературної мови (кількість, історія їх становлення, складові, що унормовують кожний із них).
- •4.Стилістичні фактори (чинники).
- •5.Характеристика наукового стилю (визначення, підстилі, жанри, сфера використання, загальні особливості, особливості на мовних рівнях).
- •6.Характеристика офіційно-ділового стилю (визначення, підстилі, жанри, сфера використання, загальні особливості, особливості на мовних рівнях).
- •8.Характеристика розмовного стилю (визначення, сфера використання, загальні особливості, особливості на мовних рівнях).
- •9.Характеристика художнього стилю (визначення, підстилі, жанри, функції, сфера використання, загальні особливості, особливості на мовних рівнях).
- •10,11.Характеристика епістолярного стилю (визначення, жанри, сфера використання, загальні особливості, особливості на мовних рівнях, історія ставлення, форми,функції).
- •12.Літературні стилі: становлення, теорія трьох стилів. Розрізнення понять літературний стиль, напрям, течія. Аналіз одного (на вибір) літературного напряму.
- •13. Взаємопроникнення стилів
- •14. Мовний знак (визначення, класифікації) та його особливості
- •15. Словесний знак. Етапи становлення словесно-мовного знаку. Схема словесно-мовного знаку Зарицького
- •16. Парадигматичні та синтагматичні властивості мовного знака. Ас. Дуалізм Карцевського
- •21. Стилістика як вчення про культуру мови та мовні прикраси.
- •22. Загальнолітературна (загальнонаціональна) та літературна мови. Позалітературні компоненти.
- •23. Визначення поняття «суржик». Механізми творення. Функціонування в різних стилях. Стилістичні функції
- •24. Стилістичні можливості фонетики
- •25. Характеристика походження слів. Запозичені слова. Шляхи запозичення. Умови запозичення. Наукові підходи до процесів запозичення іншомовних слів
- •26. Засвоєння іншомовних слів зі стилістичного погляду
- •27. Стилістичні можливості слів старослов’янського походження
- •28. Стилістчині можливості екзотизмів, варваризмів, інтернаціоналізмів
- •29. Лексика за сферою вживання
- •30. Стилістичні можливості термінів
- •31. Стилістичні можливості поетизмів
- •32. Стилістичні можливості розмовної та просторічної лексики
- •33. Стилістичні можливості жаргону
- •34. Стилістичні можливості термінів діалектизмів
- •35. Змінність лексичного складу (архаїзми, історизми, неологізми)
- •36. Функціоунування конкретних і абстрактних слів
- •37. Функціонування власних назв
- •38. Моносемічні та полісемічні слова
- •Художні засоби мови. Типи тропів. Функціонування художніх засобів письма у стилях української мови
- •Стилістичні можливості порівняння та епітетів
- •Стилістичні можливості метафори і персоніфікації
- •Стилістичні можливості метонімії та синекдохи
- •Стилістичні можливості оксюморона
- •Стилістичні можливості гіперболи та літоти
- •Синонімія. Види лексичних синонімів (ідеографічні, стилістичні, контекстуальні). Стилістичні функції синонімів у різних стилях
- •Визначення «Евфемізм» та «Дисфемізм» Соціальні та мовні умови виникнення, стилістичні можливості
- •Визначення стилістичних прийомів: перифраз, ампліфікація, тавтологія. Їх стилістичні можливості
- •Явище антонімії. Класифікація антонімічних пар (семантичні, структурні, контекстуальні). Стилістичні прийоми : антитеза та енантіосимія. Стилістичні функції антонімії.
- •Омонімія. Класифікаційні ознаки омонімів. Питання розмежування полісемії та омонімії. Стилістичні функції. Міжмовна омонімія та її стилістичні можливості.
- •Визначення поняття «паронімія». Класифікаційні ознаки паронімів. Стилістичні функції.
- •2. Стилістичні ресурси і можливості синтаксису
- •3. Синтаксичні засоби книжково-письмові та усно-розмовні
- •4. Синтаксичні можливості художнього стилю укр. Мови
- •5. Синтаксичні особливості розмовного стилю:
- •6. Стилістичні можливості синтаксису наукового стилю сучасної української літературної мови.
- •7. Стилістичні можливості синтаксису офіційно-ділового стилю сучасної української літературної мови.
- •8. Стилістичні можливості синтаксису публіцистичного стилю сучасної української літературної мови.
- •9. Стилістика головних членів речення.
- •10. Стилістичні можливості речень за метою висловлювання та емоційним викладом.
- •11. Односкладні речення: стилістичний аналіз.
- •12. Стилістичні можливості другорядних членів речення.
- •13. СТилістичні фунції повних й неповних речень. Слова-речення.
- •14. Стилістичні можливості парцелярії та градації.
- •15. Стилістичні властивості відокремлених членів речення
- •16. Стилістичні властивості однорідних членів речення
- •17. Стилістичні можливості вставних членів речення
- •18. Стилістичні можливості звертань та вигуків
- •22. Стилістичні можливості періоду тексту
- •27. Стилістичні фігури та їх види
- •28. Стилістичні можливості інверсії
- •29. Стилістичні можливості повтору (витлумачення інших стилістичних фігур. Заснованих на повторі: анафора, епіфора, рефрен тощо)
- •30. Тавтологія. Причини її появу. Неминуча тавтологія, стійкі вислови тавтологічного характеру. Стилістичні можливості тавтології.
- •31. Стилістичні можливості ампліфікації
- •32. Текст. Властивості тексту. Напруга та напруженість тексту. Різновиди напруженості. Причини напруженості.
- •1 Класифікація
- •2 Класифікація
- •3 Класифікація
- •33. Виклад та способи викладу.
- •2. Опосередкований, коли зміст викладається іншою особою.
- •34. Безпосередній спосіб викладу та його різновиди. Функціонування різновидів у стилях сучасної укр. Літ-ної мови.
- •35. Опосередкований спосіб викладу: пряма мова, вільна пряма мова, напівпряма мова, внутрішня мова, внутрішній монолог. Функціонування у стилях сучасної укр. Літ-ної мови.
- •36. Модальність. Різновиди модальності
- •37. Стилізація
- •38. Розрізнення стилізації від інших дотичних до неї термінів.
14. Прикметниковий словотвір: стилістичні можливості
Основні способи творення прикметників такі:
а) суфіксація,
б) префіксація,
в) суфіксація і префіксація,
г) основоскладання і словоскладання
д) ад'єктивація (перехід у прикметники дієприкметників).
Найбільш продуктивним способом творення прикметників у сучасній українській мові є суфіксація. Переважна більшість прикметників утворюється від основ різних частин мови за допомогою численних суфіксів, які передають найрізноманітніші, найтонші граматичні і семантичні відтінки ознак, наприклад: білий — білявий, біленький,білісінький, білесенький, білюсенький і т. ін. Чимала група прикметників утворюється за допомогою префіксів, наприклад: без краю — безкраїй.
Префікси, за допомогою яких творяться прикметники, взагалі малопродуктивні. Тому значна частина прикметників твориться за допомогою префіксів і суфіксів разом, наприклад: при березі — прибережний.
Продуктивний тип у сучасній українській мові становить творення прикметників від двох або більше основ шляхом їх сполучення або шляхом підпорядкування однієї основи іншій, наприклад: темно-синій, історико-філологічний, п'ятирічний, працездатний і т. ін. Утворені таким способом слова становлять групу так званих складних прикметників.
Перехід дієприкметників у прикметники (ад'єктивізація) являє собою досить активний процес поповнення прикметників новими словами, наприклад: лежачий, рухомий, нерухомий, стоячий, тріскучий і т. ін.
Різні способи утворення прикметників використовуються різними стилями для надання певних відтінків.
15. Дієслівний словотвір: стилістичні можливості
Дієслово характеризується найбагатшою серед інших частин мови словотвірною структурою, йому властива префіксація, суфіксація, використовуються інтерфікси, закінчення (флексії), у творення дієслівних форм втягується морфема (частка) -ся, практикується словоскладання, що виявляється або в повторі слова, або в структурному злитті слів — синонімів.
Дієслова творяться суфіксальним способом. До іменникових, прикметникових та прислівникових основ додаються безпосередньо такі дієслівні суфікси: -ува- (-юва-) (учителювати, гордувати, зимувати, жалкувати); -и-, -Ї-, (хвалити, мирити, клеїти, веселити, радіти, молодіти); -а- (-я-) (слухати, добрішати, ширшати, вечеряти); -аува-(-изува-) (екранізувати, вітамінізувати); -ну- (сліпнути, худнути).
Від основ вигуків, займенників і звуконаслідувальних слів дієслова творяться за допомоги суфіксів -ка-,-а: тикати, ойкати, кишкати, кукурікати, ехати. З боку стилістики такі групи дієслів виявляють найбільшу експресивність.
Префіксація найчастіше застосовується для творення дієслів, рідше іменників, прикметників, прислівників. Похідні дієслова префіксальним способом утворюються тільки від дієслів. У префіксальному дієслівному словотворенні беруть участь власне українські префікси: в- (у-, уві-) (встояти, увійти, удавати); ви- (винести); від-, од- (відламати, одрубати); до- (ді-) (долетіти, дійти); за- (засумувати, записати, засіяти); з- (зі-, із-, зо-, с-) (змести, зіскочити, сфотографувати, схилити); на- (наловити, накреслити); над- (надбудувати, надколоти); о- (об-, обі-) (обкопати, обікрасти); пере- (перекреслити, перепитати); під- (піді-) (підфарбовувати, підкинути, підійти); перед- (передбачати, передчути); по- (покликати, посіяти); при- (притрусити, приклеїти, прибігти); роз- (розі-) (розказати, розрубати, розібратися).
Дієслова творяться й за допомоги запозичених префіксів: де- (дез-) (демобілізувати, дезінфікувати, дезорієнтувати); дис- (дискваліфікувати, дисасоціювати); ре- (реорганізувати, ретранслювати).
Дієслова творяться префіксально-суфіксальним способом від іменних частин мови, тобто твірними основами служать іменникові, прикметникові, займенникові та числівникові основи. До цих основ можуть приєднуватися такі префіксально-суфіксальні пари: о-...-і-,-и-,-ува-(охижіти, осиротити, оподаткувати); у-..,-и-,-і- (узагальнити, усиновити, удвоїти); ви-...-и- (вивітрити, вивільнити, висловити); з-...-и-,-і- (зменшити, спорожнити, зволожніти); роз-...-и- (розрідити, розсекретити, розкуркулити); по-...-і-,-и-,-а- (покрасивіти, погіршити, побараніти, подужати); зне-...-и-,-і- (знецінити); збез-...-і- (збезводніти); про-...-и-( прояснити). Віддієслівні префіксально-суфіксальні дієслова утворюються за допомоги таких пар: під-...-ува-,-ва- (підсвистувати, підтакувати); npu-...-ува, -овува- (приговорювати); ви-...-и-,-овува- (виховувати); від-...-и- (відломити); пере-...-и- (перевісити).
Постфіксальним способом творяться дієслова - постфікс -ся вживається з дієслівними основами: витирати - витиратися, ласувати -ласуватися, любити-любитися.
Дієслова утворюються також префіксально-суфіксально-постфіксальним способом. Корені таких дієслів переважно прикметникового походження, суфікс основи — -и-: о-сміл-и-ти-ся, за-пізн-и-ти-ся, з-милосерд-и-ти-ся, у-самітн-и-ти-ся. Інтерфікси можна виявити у складних дієсловах між двома кореневими морфемами: вільн-о-думствувати, сам-о-регулюватися.
Засоби емоційності. Суфікс -оньк- позначає певну пестливість: їстоньки, спатоньки, житоньки.
Повтори дієслів вказують на більшу тривалість дії або даремну трату часу: «Давай вона його будити: будила-будила — ніяк не добудиться», «Молодший брат їде-їде, і захопила його ніч» (укр. казка);
Можливе також злиття в єдину лексичну одиницю слів — синонімів (словоскладання): «Все йде — минає...; «І вже ридають — плачуть Андромахи по селах і містах».
Інтенсивність дії, виконуваної з великою напругою, передає протиставлення дієсловам недоконаного виду без заперечної частки спільнокореневих дієслів доконаного виду із заперечною часткою: «Дід бив — не розбив, баба била — не розбила»