14. Прикметниковий словотвір: стилістичні можливості

Основні способи творення прикметників такі:

а) суфіксація,

б) префіксація,

в) суфіксація і префіксація,

г) основоскладання і словоскладання

д) ад'єктивація (перехід у прикметники дієприкметників).

Найбільш продуктивним способом творення прикметників у сучасній українській мові є суфіксація. Переважна більшість прикметників утворюється від основ різних частин мови за допомогою численних суфіксів, які передають найрізноманітніші, найтонші граматичні і семантичні відтінки ознак, наприклад: білий — білявий, біленький,білісінький, білесенький, білюсенький і т. ін. Чимала група прикметників утворюється за допомогою префіксів, наприклад: без краю — безкраїй.

Префікси, за допомогою яких творяться прикметники, взагалі малопродуктивні. Тому значна частина прикметників твориться за допомогою префіксів і суфіксів разом, наприклад: при березі — прибережний.

Продуктивний тип у сучасній українській мові становить творення прикметників від двох або більше основ шляхом їх сполучення або шляхом підпорядкування однієї основи іншій, наприклад: темно-синій, історико-філологічний, п'ятирічний, працездатний і т. ін. Утворені таким способом слова становлять групу так званих складних прикметників.

Перехід дієприкметників у прикметники (ад'єктивізація) являє собою досить активний процес поповнення прикметників новими словами, наприклад: лежачий, рухомий, нерухомий, стоячий, тріскучий і т. ін.

Різні способи утворення прикметників використовуються різними стилями для надання певних відтінків.

15. Дієслівний словотвір: стилістичні можливості

Дієслово характеризується найбагатшою серед інших частин мови словотвірною структурою, йому властива префіксація, суфіксація, використовуються інтерфікси, закінчення (флексії), у творення дієслівних форм втягується морфема (частка) -ся, практикується словоскладання, що виявляється або в повторі слова, або в структурному злитті слів — синонімів.

Дієслова творяться суфіксальним способом. До іменникових, прикметникових та прислівникових основ додаються безпосередньо такі дієслівні суфікси: -ува- (-юва-) (учителювати, гордувати, зимувати, жалкувати); -и-, -Ї-, (хвалити, мирити, клеїти, веселити, радіти, молодіти); -а- (-я-) (слухати, добрішати, ширшати, вечеряти); -аува-(-изува-) (екранізувати, вітамінізувати); -ну- (сліпнути, худнути).

Від основ вигуків, займенників і звуконаслідувальних слів дієслова творяться за допомоги суфіксів -ка-,-а: тикати, ойкати, кишкати, кукурікати, ехати. З боку стилістики такі групи дієслів виявляють найбільшу експресивність.

Префіксація найчастіше застосовується для творення дієслів, рідше іменників, прикметників, прислівників. Похідні дієслова префіксальним способом утворюються тільки від дієслів. У префіксальному дієслівному словотворенні беруть участь власне українські префікси: в- (у-, уві-) (встояти, увійти, удавати); ви- (винести); від-, од- (відламати, одрубати); до- (ді-) (долетіти, дійти); за- (засумувати, записати, засіяти); з- (зі-, із-, зо-, с-) (змести, зіскочити, сфотографувати, схилити); на- (наловити, накреслити); над- (надбудувати, надколоти); о- (об-, обі-) (обкопати, обікрасти); пере- (перекреслити, перепитати); під- (піді-) (підфарбовувати, підкинути, підійти); перед- (передбачати, передчути); по- (покликати, посіяти); при- (притрусити, приклеїти, прибігти); роз- (розі-) (розказати, розрубати, розібратися).

Дієслова творяться й за допомоги запозичених префіксів: де- (дез-) (демобілізувати, дезінфікувати, дезорієнтувати); дис- (дискваліфікувати, дисасоціювати); ре- (реорганізувати, ретранслювати).

Дієслова творяться префіксально-суфіксальним способом від іменних частин мови, тобто твірними основами служать іменникові, прикметникові, займенникові та числівникові основи. До цих основ можуть приєднуватися такі префіксально-суфіксальні пари: о-...-і-,-и-,-ува-(охижіти, осиротити, оподаткувати); у-..,-и-,-і- (узагальнити, усиновити, удвоїти); ви-...-и- (вивітрити, вивільнити, висловити); з-...-и-,-і- (зменшити, спорожнити, зволожніти); роз-...-и- (розрідити, розсекретити, розкуркулити); по-...-і-,-и-,-а- (покрасивіти, погіршити, побараніти, подужати); зне-...-и-,-і- (знецінити); збез-...-і- (збезводніти); про-...-и-( прояснити). Віддієслівні префіксально-суфіксальні дієслова утворюються за допомоги таких пар: під-...-ува-,-ва- (підсвистувати, підтакувати); npu-...-ува, -овува- (приговорювати); ви-...-и-,-овува- (виховувати); від-...-и- (відломити); пере-...-и- (перевісити).

Постфіксальним способом творяться дієслова - постфікс -ся вживається з дієслівними основами: витирати - витиратися, ласувати -ласуватися, любити-любитися.

Дієслова утворюються також префіксально-суфіксально-постфіксальним способом. Корені таких дієслів переважно прикметникового походження, суфікс основи — -и-: о-сміл-и-ти-ся, за-пізн-и-ти-ся, з-милосерд-и-ти-ся, у-самітн-и-ти-ся. Інтерфікси можна виявити у складних дієсловах між двома кореневими морфемами: вільн-о-думствувати, сам-о-регулюватися.

Засоби емоційності. Суфікс -оньк- позначає певну пестливість: їстоньки, спатоньки, житоньки.

Повтори дієслів вказують на більшу тривалість дії або даремну трату часу: «Давай вона його будити: будила-будила — ніяк не добудиться», «Молодший брат їде-їде, і захопила його ніч» (укр. казка);

Можливе також злиття в єдину лексичну одиницю слів — синонімів (словоскладання): «Все йде — минає...; «І вже ридають — плачуть Андромахи по селах і містах».

Інтенсивність дії, виконуваної з великою напругою, передає протиставлення дієсловам недоконаного виду без заперечної частки спільнокореневих дієслів доконаного виду із заперечною часткою: «Дід бив — не розбив, баба била — не розбила»