31. Стилістичні можливості ампліфікації

АМПЛІФІКАЦІЯ — стилістична фігура, утворена нагромадженням близьких за змістом виразів, що підсилюють названу ознаку, увиразнюють логічну та емоційну характеристику явища. А. рунтується на стилістичних можливостях лексичних, синтаксичних синонімів, порівнянь, на змістовій функції гіпербол, градації, на використанні однотипності мовної форми для підсилення аналогії чи контрасту у висловленій думці. А. лежить в основі розгорнутих художньо-словесних образів.

Наприклад: «Все пішло на других, на сильніших, на щасливіших».

Ампліфікація (лат. amplifiсatio – «поширення, збільшення») – «фігура, що полягає у нагромадженні синонімів і взагалі слів з близьким значенням, однотипних висловів і синтаксичних конструкцій, однорідних членів речення і т. п. або у висхідному повторенні слова, вислову, конструкції» [38, 22]. Ампліфікаційні ряди, в яких кожна одиниця має самостійне значення, служать для створення експресії. Мовні елементи, функціонуючи у взаємодії, емоційно посилюють висловлену думку. Наприклад: Красо моя! Вкраїночко моя!../ Тебе люблю я всесвітом і людством, / І соняхом у золотому сні, / І сивиною вченого-мислителя, / І на стерні горошком польовим (М. Вінграновський) [3, 118]. Здрібніло-пестлива оказіональна форма Вкраїночко моя несе на собі ознаку народнопісенності, ліричності. Цей оказіональний репрезентант виступає в наведеному тексті своєрідним інтенсифікатором зображеного (експліцитно й імпліцитно) глибокого почуття. Так Україну може назвати тільки той, хто плекає до неї щиру і віддану любов. Пор. ще: ,,Північний вітер, нещадний вітер зірвався, / Спокійний дощик, класичний дощик зім’яв./ Крутнувся вихор, сипнув краплини, / І раптом тихо, напрочуд тихо зів’яв (В. Мельник) [23, 11].

Використовуючи паронімічну атракцію, автор намагається зробити більш семантично глибоким і значеннєво-образним повтор близьких звукових комплексів зім’яв – зів’яв. Стилістичний ефект досягається саме завдяки мінімальному – в один приголосний розрізненню лексем

32. Текст. Властивості тексту. Напруга та напруженість тексту. Різновиди напруженості. Причини напруженості.

Текст — це змістова, структурно-граматична єдність речень, груп речень, параграфів, розділів та інших мовленнєвих одиниць, у яких ширше і повніше, ніж у реченні, розгортаються і конкретизуються думки, воля, почуття.

У мовленні тексти часто утворюються не лише з речень, а скоріше з їх сукупностей. Бо інформація реченнями не тільки повідомляється, але зміст повідомлення розгортається, тобто навколо змістового стрижня з'являються додаткові повідомлення-речення. Іноді такий змістовий стрижень розподілений між двома, трьома реченнями в тексті. Характерними ознаками тексту є синтаксична єдність, зв'язність складових одиниць, певна інтонаційно-змістова спільність.

З погляду змістовності текст сприймається як закінчене, об'єднане спільною темою змістове ціле. Текст також є продуктом цілеспрямованого мовленнєвого акту.

За прагматичною направленістю (знаряддя акту спілкування між адресатом і адресантом із певною метою) текст має свою інформативну наповненість, тобто висвітлює окремий фрагмент мовної картини світу з різним ступенем об'єктивності.

Текст — це єдність речень, розташованих у певній послідовності й пов'язаних між собою за змістом, інтонацією, стилем, спрямованістю за допомогою різних мовних можливостей. У мовленні — це висловлювання, що складається із сукупності речень, тим самим утворюючи змістову й структурну цілісність

Властивості тексту