- •1. Фразеологія як наука. Поняття «фразеологічна одиниці». Властивості фразеологічних одиниць. Формальні та лексико-семантичні ознаки фразеологізмів.
 - •2. Класифікація фразеологізмів за ступенем мотивації, за походженням, за функціонуванням.
 - •3. Логіко-понятійні, образні, предикативні та непредикативні мовні одиниці
 - •4. Афористика. Групи афоризмів: фольклорні та книжково-літературні
 - •5. Стилістичні функції афоризмів
 - •6. Індивідуально-авторські фразеологізми
 - •7. Трансформація фразеологізмів
 - •8. Сфера функціонування трансформованих фразеологізмів
 - •9. Способи трансформації
 - •10. Узагальнення стилістичних засобів фразеології. Аналіз між стильових та функціонально закріплених фразеологізмів
 - •11. Класифікаційні ознаки префіксів та суфіксів. Властива їм синонімія та омонімія. Стилістична забарвленість.
 - •12. Суфікси позитивної та негативної оцінки
 - •13. Іменниковий словотвір: стилістичні можливості
 - •14. Прикметниковий словотвір: стилістичні можливості
 - •15. Дієслівний словотвір: стилістичні можливості
 - •16. Прислівниковий словотвір: стилістичні можливості
 - •17. Апофонія у формотворенні та словотворенні
 - •18. Оказіоналізми
 - •19. Стилістичні функції оказіоналізмів — розкрито у попередньому питанні.
 - •20. Оказіональні іменники та дієслова
 - •21. Морфологія як наука. Стилістичні можливості морфологічних засобів стилістики
 - •22. Структурно-функціональна модель іменника. Категорії числа, роду, відмінку іменника з точки зору стилістики
 - •23. Короткі та повні форми прикметника, стягнені та нестягнені форми, ступеневі порівняння: стилістичні настанови
 - •24. Стилістичні можливості займенників та числівників
 - •25. Омонімічне функціонування займенників
 - •26. Стилістичні можливості дієслівних категорій (часу, способу, особи). Транспозиція категорій
 - •27. Стилістичні можливості службових частин мови
 - •1.Визначення поняття «стиль». Думки діячів минулого про стиль.
 - •3.Функціональні стилі української літературної мови (кількість, історія їх становлення, складові, що унормовують кожний із них).
 - •4.Стилістичні фактори (чинники).
 - •5.Характеристика наукового стилю (визначення, підстилі, жанри, сфера використання, загальні особливості, особливості на мовних рівнях).
 - •6.Характеристика офіційно-ділового стилю (визначення, підстилі, жанри, сфера використання, загальні особливості, особливості на мовних рівнях).
 - •8.Характеристика розмовного стилю (визначення, сфера використання, загальні особливості, особливості на мовних рівнях).
 - •9.Характеристика художнього стилю (визначення, підстилі, жанри, функції, сфера використання, загальні особливості, особливості на мовних рівнях).
 - •10,11.Характеристика епістолярного стилю (визначення, жанри, сфера використання, загальні особливості, особливості на мовних рівнях, історія ставлення, форми,функції).
 - •12.Літературні стилі: становлення, теорія трьох стилів. Розрізнення понять літературний стиль, напрям, течія. Аналіз одного (на вибір) літературного напряму.
 - •13. Взаємопроникнення стилів
 - •14. Мовний знак (визначення, класифікації) та його особливості
 - •15. Словесний знак. Етапи становлення словесно-мовного знаку. Схема словесно-мовного знаку Зарицького
 - •16. Парадигматичні та синтагматичні властивості мовного знака. Ас. Дуалізм Карцевського
 - •21. Стилістика як вчення про культуру мови та мовні прикраси.
 - •22. Загальнолітературна (загальнонаціональна) та літературна мови. Позалітературні компоненти.
 - •23. Визначення поняття «суржик». Механізми творення. Функціонування в різних стилях. Стилістичні функції
 - •24. Стилістичні можливості фонетики
 - •25. Характеристика походження слів. Запозичені слова. Шляхи запозичення. Умови запозичення. Наукові підходи до процесів запозичення іншомовних слів
 - •26. Засвоєння іншомовних слів зі стилістичного погляду
 - •27. Стилістичні можливості слів старослов’янського походження
 - •28. Стилістчині можливості екзотизмів, варваризмів, інтернаціоналізмів
 - •29. Лексика за сферою вживання
 - •30. Стилістичні можливості термінів
 - •31. Стилістичні можливості поетизмів
 - •32. Стилістичні можливості розмовної та просторічної лексики
 - •33. Стилістичні можливості жаргону
 - •34. Стилістичні можливості термінів діалектизмів
 - •35. Змінність лексичного складу (архаїзми, історизми, неологізми)
 - •36. Функціоунування конкретних і абстрактних слів
 - •37. Функціонування власних назв
 - •38. Моносемічні та полісемічні слова
 - •Художні засоби мови. Типи тропів. Функціонування художніх засобів письма у стилях української мови
 - •Стилістичні можливості порівняння та епітетів
 - •Стилістичні можливості метафори і персоніфікації
 - •Стилістичні можливості метонімії та синекдохи
 - •Стилістичні можливості оксюморона
 - •Стилістичні можливості гіперболи та літоти
 - •Синонімія. Види лексичних синонімів (ідеографічні, стилістичні, контекстуальні). Стилістичні функції синонімів у різних стилях
 - •Визначення «Евфемізм» та «Дисфемізм» Соціальні та мовні умови виникнення, стилістичні можливості
 - •Визначення стилістичних прийомів: перифраз, ампліфікація, тавтологія. Їх стилістичні можливості
 - •Явище антонімії. Класифікація антонімічних пар (семантичні, структурні, контекстуальні). Стилістичні прийоми : антитеза та енантіосимія. Стилістичні функції антонімії.
 - •Омонімія. Класифікаційні ознаки омонімів. Питання розмежування полісемії та омонімії. Стилістичні функції. Міжмовна омонімія та її стилістичні можливості.
 - •Визначення поняття «паронімія». Класифікаційні ознаки паронімів. Стилістичні функції.
 - •2. Стилістичні ресурси і можливості синтаксису
 - •3. Синтаксичні засоби книжково-письмові та усно-розмовні
 - •4. Синтаксичні можливості художнього стилю укр. Мови
 - •5. Синтаксичні особливості розмовного стилю:
 - •6. Стилістичні можливості синтаксису наукового стилю сучасної української літературної мови.
 - •7. Стилістичні можливості синтаксису офіційно-ділового стилю сучасної української літературної мови.
 - •8. Стилістичні можливості синтаксису публіцистичного стилю сучасної української літературної мови.
 - •9. Стилістика головних членів речення.
 - •10. Стилістичні можливості речень за метою висловлювання та емоційним викладом.
 - •11. Односкладні речення: стилістичний аналіз.
 - •12. Стилістичні можливості другорядних членів речення.
 - •13. СТилістичні фунції повних й неповних речень. Слова-речення.
 - •14. Стилістичні можливості парцелярії та градації.
 - •15. Стилістичні властивості відокремлених членів речення
 - •16. Стилістичні властивості однорідних членів речення
 - •17. Стилістичні можливості вставних членів речення
 - •18. Стилістичні можливості звертань та вигуків
 - •22. Стилістичні можливості періоду тексту
 - •27. Стилістичні фігури та їх види
 - •28. Стилістичні можливості інверсії
 - •29. Стилістичні можливості повтору (витлумачення інших стилістичних фігур. Заснованих на повторі: анафора, епіфора, рефрен тощо)
 - •30. Тавтологія. Причини її появу. Неминуча тавтологія, стійкі вислови тавтологічного характеру. Стилістичні можливості тавтології.
 - •31. Стилістичні можливості ампліфікації
 - •32. Текст. Властивості тексту. Напруга та напруженість тексту. Різновиди напруженості. Причини напруженості.
 - •1 Класифікація
 - •2 Класифікація
 - •3 Класифікація
 - •33. Виклад та способи викладу.
 - •2. Опосередкований, коли зміст викладається іншою особою.
 - •34. Безпосередній спосіб викладу та його різновиди. Функціонування різновидів у стилях сучасної укр. Літ-ної мови.
 - •35. Опосередкований спосіб викладу: пряма мова, вільна пряма мова, напівпряма мова, внутрішня мова, внутрішній монолог. Функціонування у стилях сучасної укр. Літ-ної мови.
 - •36. Модальність. Різновиди модальності
 - •37. Стилізація
 - •38. Розрізнення стилізації від інших дотичних до неї термінів.
 
30. Тавтологія. Причини її появу. Неминуча тавтологія, стійкі вислови тавтологічного характеру. Стилістичні можливості тавтології.
Тавтологія (гр. tauto «те саме», logos «слово») – повторення одного з коренів, що передбачає своєрідний акцент автора на певному явищі, яке має позитивний стилістичний ефект [19, 183]; неусвідомлюваний, мимивільний або, навпаки, навмисний повтор у межах словосполучення, речення, спільнокореневих або різнокореневих слів з тотожним чи подібним значенням [38, 677]. Такі лексичні одиниці переважно функціонують у народній творчості, а під її впливом – і в поетичних текстах. Завдання тавтології – затримати увагу на сказаному, увиразнитийого, посилити емоційність і ритмічність мови: «Із глибин-праглибин нам оця сонцевіть – / І пекуча яса, і ясна сонцезлоть...» (А. Мойсієнко) [24, 323]; «Тоді дідо рано-раненько пробудиться, / браму відчинить, ходить і нудиться...» (О. Слоньовська) [34, 31]. Аналізовані тексти засвідчують, що повторюватися можуть різні форми того самого слова, об’єднані однаковим коренем, або може відбуватися варіювання різних частин мови, пов’язаних спільністю кореневої морфеми. Наприклад, тавтологічна форма рано-раненько передусім властива українській народній творчості, наявна вона і в текстах окресленого періоду. Таке вживання закріпилося як нормативне у лексичній одиниці, «смислова надлишковість її нейтралізована поетичною експресивністю» [28, 11]. Різні за семантико-синтаксичною структурою тавтологічні сполуки можуть виконувати ті самі стилістичні функції: по-перше, вони впливають на ритміко-інтонаційну будову вірша, на мелодійність поетичної мови; по-друге, повтор спільнокореневих слів сприяє експресивності художнього мовлення, підкресленню його високого звучання порівняно з нейтральним розмовним мовленням
Тавтологія легко виявляється при читанні тексту вголос. До непомірно часто вживаним словами зазвичай ставляться який, щоб і можна. Взагалі, для появи одного й того ж слова двічі в одному абзаці повинні бути дуже серйозні причини. Наочний приклад тавтології:
 Невірно: Поряд з цими ознаками є і ряд інших …
 Вірно: Поряд з цими ознаками є й інші …
Тавтологічний характер мають стійкі вислови, уживані в розмовній мові: поїдом їсти, сидьма сидіти, горе горювати, усяка всячина, книжний фразеологізм святая святих. У художньому і публіцистичному стилях тавтологія може використовуватися як стилістичний засіб, котрий посилює виразність та експресивність мови, надає висловлюванню афористичності. “Карналь мав би вже давно переконатися, що належить до людей, яким щастить і в найтяжчих нещастях” (Павло Загребельний); “Немає нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини” (Василь Симоненко); “Чи людством бути люди ще спроможні?” (Ліна Костенко); “Я знову мушу йти до Чоломбитька і... бити йому чолом” (Василь Шкляр). Отож треба розрізняти тавтологію, спричинену неувагою автора до вибору слова, і тавтологію, якої не можна уникнути або яку використовують з певною стилістичною метою.
Причина появу тавтології (невмотивований повтор) - Недостатнє володіння синонімікою мови
