27. Стилістичні фігури та їх види

Стилістичні фігури - це особливі побудови, що відхиляються від звичайного синтаксичного типу, мають оригінальну форму для образного вираження думок і переживань людини.

Стилістичні фігури— незвичні синтаксичні звороти, що порушують мовні норми, вживаються задля оздоби мовлення.

Стилістичні фігури досить поширені в поезії, покликані не лише індивідуалізувати мовлення автора, а й збагатити його емоційними нюансами, увиразнити художнє зображення. Стилістичну фігуру, яка ще називається фігурою поетичного мовлення, слід відрізняти від тропів, які будуються не за синтаксичним принципом.

Семантико-синтаксична двозначність, що залишається від попередніх слів у реченні знаходить вираження в різних синтаксичних зворотах однієї і тієї словоформи чи одного і того ж словосполучення.

З іншого боку, порядок слів нерідко виступає синтаксичним показником відношень словоформи у реченні, засобом актуального членування і сприяє омонімії. Водночас, прямий порядок слів порушується для досягнення ідейно-стилістичних і художніх цілей, дозволяє зробити акцент, активізує зміст в цілому, чи окрему його частину, його емоційно-експресивне забарвлення.

Алю́зія — використання в мові широко вживаного вислову, що натякає на який-небудь загальновідомий історичний, міфологічний, літературний або побутовий факт.

Напр.: «Прокрустове ложе», «Рубікон перейдено»; «Для нас у ріднім краю навіть дим солодкий та коханий» (Леся Українка).

Ана́фора — єдинопочаток; одна із стилістичних фігур; вживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор чи повторення протягом цілого твору або його частини синтаксичних, строфічних структур.

Антитеза (протиставлення) — * Стилістичний прийом, що полягає у зіставленні протилежних думок або образів для посилення враження.

«Наприклад: Так, тут це все було: і жага до вбивства і жага до любові. (Chr. Wolf, «Kasandra»). »

• 1) В логіці — судження, яке суперечить тезі. Антитеза є необхідною складовою частиною непрямого доведення.

• 2) У філософії Геґеля — один з ступенів визначення думки, заперечення тези.

• 3) Стилістична фігура, зіставлення контрастних явищ, образів і понять. В основі антитези часто лежать антоніми. Напр.: «Згинь старе із мріями — йди нове з героями»(П. Тичина). А. вживається в ліриці, художній публіцистиці, поширена як ораторський прийом.

Гіпе́рбола — вид тропа. Стилістична фігура явного і навмисного перебільшення для посилення виразності і підкреслення сказаної думки. Наприклад: «я говорив це тисячу разів» або «височенний як дуб».

Інве́рсія— одна із стилістичних фігур поетичного мовлення, яка полягає в незвичному розташуванні слів у реченні з очевидним порушенням синтаксичної конструкції задля емоційно-смислового увиразнення певного вислову: «Умовляють серця перебої» (В. Еллан) — тут додаток і підмет вжиті не на своїх місцях задля акцентного підкреслення слова «серця».

Інверсія вживається переважно в ліриці. Деякі поети виявляють посилену схильність до інверсованих сполучень, що певною мірою визначають їхній мовний стиль:

Наче весни усміх перший є вірш і дівчина перша;

спомин — роса весняна, щастя забутого сон (Б.-І. Антонич).

Почасти інверсія, зумовлена вимогами віршового розміру, впливає на ритмомелодику поетичного твору, витворює своєрідні ритмічні нюанси, неможливі за нормативного синтаксичного ладу.

Гіпербатон – перестановка слів у реченні, де одна частина потрапляє в іншу. П: нагріті води ніжними півднями.

Анафраза – поділяється на 2 групи: поліндромні (може й нет, не розберу, шо сама написала) або їх ще називають дзеркальними, перевертнями. П: важливі новимни про газету – газетні новини про важливе. і хіазми. – поєднання в одному вислові 2 частин. П:коли пишеш швидко, неможливо навчитися писати добре, коли пишеш добре, неможливо писати швидко. Кіптява свічка й ніж щербатий,

червінна королева з карт.

Еліпс – пропуск слова чи словоспорлучення, відтворює схвильовакність, або навпаки енергійність, коли не вистачає слів.

Повтор – порушення синтаксичного ланцюжка і спрямований на емоційне піднесення тексту. Інтенсивність, динамізм, підсилення емоцій.

Анепіфора – Анепіфорою, або просаподосісом (грец. προσαποδο-σιζ — буквально надлишок), абокіль¬цем, називається стилістична фігура, яка зв'язує повтором окремих слів чи словосполучень початок і кінець суміжних мовних одиниць (абзац, строфа) або й однієї одиниці (ре¬чення чи віршовий рядок). Пояснюючи назву цієї фігури, В. Домбровський, зокрема, писав: «Повторення початкового слова або фрази на кінці того самого речення, вірша, строфи або цілої п'єси, через що дана гадка або ж ряд гадок, що творять логічну цілість, отримує певного роду заокруглення; звідси й назва тієї фігури». Наприклад:

Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води...

Епанафора – наступний рядок синтаксичної одиниці починається тим, чим закінчується попередній.

Тавтологія понятно шо

Ампліфікація – нагромадження однотипних або синонімічних за змістом мовних одиниць.

Парцеляція (фр. parcelle — частина) — фігура мелодики мовлення, в якій частини єдиного речення інтонаційно розмежовуються як самостійні речення (на письмі — розділовими знаками):

Дві паралелі, два меридіани — І от квадрат. Живи. Твори. Вмирай.

Ізоколон – кількаразове повторення словосполучення чи слів для витворення синтаксичного паралелізму.

На горі гора,

а на тій горі

піч горить.

Піч горить —

хліб пече.

"На тобі, пече,

мою печаль,

хай хліб пече,

а не серце молоде".

Клімакс — стилістична фігура, різновид градації, протилежна за значенням антиклімаксу, розкривається у поетичному мовленні в напрямку наростання його інтонаційно-смислового напруження:

Як не крути,

на одне виходить,

слід би катюгам давно зазубрить:

можна прострелити мозок,

що думку народить,

думки ж не вбить!.