14. Стилістичні можливості парцелярії та градації.

ПАРЦЕЛЯЦІЯ — це процес поділу складного речення на частини, а парцельоване речення — це відокремлена частина складного речення, яка вийшла за його межі внаслідок поділу: «Отже, треба бути напоготові. Щоб на першу ж телеграму зміг негайно виїхати до Києва». Синтаксичні структури, в яких об’єднується кілька однорідних парцельованих речень, виконують функцію нагнітання, можуть виконувати роль уточнення змісту основного» речення, виконувати функцію підтвердження думки структурно основного речення. Відокремлюючи синтаксичні одиниці, членуючи мовлення, автор створює «рубаний» ритм, досягає інтонаційно-змістового нагнітання за рахунок однорідних підрядних частин.

ГРАДАЦІЯ (лат. gradatio — поступове підвищення, посилення) стилiстична фiгуpа певної будови, в якій кожна наступна частина посилює (або послаблює), нагнітає смислове чи емоційно-експресивне значення. В результаті зpостає стилістичний ефект висловлення і враження від нього. Градація буває висхідна, при ній стилістичний ефект збільшується, наростає і посилюється значення з додаванням кожного наступного компонента фігури: Прийшов, побачив, переміг (Юлій Цезар). Градація нисхідна, навпаки, характеризується з кожною наступною частиною зменшенням значення, спаданням стилістичного ефекту і враження від нього: Hа майданi пил спадає. Замовкає piч. Вечip. Hiч.

15. Стилістичні властивості відокремлених членів речення

Відокремлення — це виділення одного із членів речення у вимові за допомогою інтонації, а на письмі з обох боків за допомогою ком (найчастіше), рідше — тире. Відокремлюються тільки другорядні члени речення.

Відокремлені члени речення відповідають на питання: а який саме? а як саме? де саме? а коли саме? а що саме? Вони уточнюють, конкретизують попередні члени речення або виділяються для посилення їхнього змісту і значення. Відокремленими бувають другорядні члени, яким властивий відтінок додаткового повідомлення, що доповнює основний зміст речення, виражений головними членами: Відвага наша — меч, политий кров’ю. Нікого тут нема, крім мене й господині.

Відокремлені означення

Відокремлення означень залежить від способу їх вираження, місця в реченні, а також від способу вираження того члена речення, до якого означення належить.

Відокремлена прикладка — це іменниковий зворот, який виступає в реченні як різновид означення.

Навкруги чорне страшне море, безодня води і гніву.

 Далеко за синім морем на чужій чужині гинули вони, безталанні шукачі щастя.

Як сестра, схилилась над тобою невтомна подруга, сувора творчість.

Відокремлені додатки

Відокремлюються: додатки зі значенням включення, виключення або заміщення, що починаються словами крім, окрім, опріч, замість, за винятком, щодо, що ж до, часто, часом, завжди, особливо, навіть, хоч і: Ви здійснюєте волю Батьківщини. Все відкиньте, все забудьте, крім неї, крім обов’язку.

Зверніть увагу! Деякі додатки з прийменником замість не відокремлюються:

- замість можна замістити прийменником за: Шматочки мармуру на вулицях Помпеї колись служили замість ліхтарів (порівняйте: служили за ліхтарі);

- якщо додаток можна замінити іншим: Замість квіток шаблі, списи виблискують у долині (порівняйте: не квіти, а шаблі, списи виблискують у долині).

Відокремлені обставини

Сторож, несучи сніданок, стукнув дверима.

Повечерявши, полягали спати.

- мають прийменники незважаючи на, починаючи з, кінчаючи: Сікач, незважаючи на свою чималу вагу й короткі ноги, дуже прудко бігає.

Я був молодий, здоровий і міг працювати не втомлюючись.

 Хвилюючись і все ще не отямившись, солдат розповідав про себе.

Уточнюючі члени речення — такі, які доповнюють, характеризують інші члени речення, звужуючи, обмежуючи їх значення, уточнюючи кількість предметів або виділення із загальної маси. Відповідають на питання: а де саме? а коли саме? а як саме? а який саме? а що саме?: Уранці, ще до схід сонця, Надійку збудив батько.

Уточнюючі члени речення в усному мовленні відокремлюються паузами, а на письмі — комами, рідше — тире: Дніпро несе Тарасові здаля — з усіх усюд — поклони і привіти.

 Людям хотілося жити, тобто творити. Людині власно звикати до всього, в тім числі й до творів мистецтва.