6. Стилістичні можливості синтаксису наукового стилю сучасної української літературної мови.

Для синтаксису наукового мовлення є характерним:

- сполучниковий зв'язок;

- складні конструкції;

- двоскладні речення з простим дієслівним присудком: Студент урахував зауваження наукового керівника...;

- простий дієслівний присудок, виражений дієсловом активного стану у формі 3-ї особи однини чи множини теперішнього,минулого чи майбутнього часу: Рада директорів розгляне це питання на засіданні...;

- безособові речення із присудком, вираженим дієслівною формою на -но, -то та об'єктом – прямим додатком у формі іменника у знахідному відмінку без прийменника (застосовано метод, прочитано дисертацію);

- складні речення з чітко вираженим складносурядним або складнопідрядним зв'язком (що, оскільки, в наслідок того, у зв'язку з тим, бо, тоді як тощо).

7. Стилістичні можливості синтаксису офіційно-ділового стилю сучасної української літературної мови.

Прямий порядок слів, тенденція до використання складних речень (логічне підпорядкування одних фактів іншими); пасивні конструкції (обговорюється питання). Майже немає індивідуалізації стилю.

Часто використовуються віддієслівні іменники: виконання, вирішення, утворення. Поширені дієприкметники та дієприслівникові звороти. Нормативні стереотипні конструкції: з метою, з огляду на те що, згідно з.

Специфічні підсумкові конструкції: коротко кажучи, у зв’язку з тим, що.

Текст членується на абзаци, максимальна стандартизація, трафаретизація документів. Рубрикація, переліки - відмінні риси багатьох документів.

8. Стилістичні можливості синтаксису публіцистичного стилю сучасної української літературної мови.

синтез складників наукового, офіційно-ділового, художнього й розмовного стилів,

насичення лексики суспільно-політичними й соціально-економічними термінами, закликами, гаслами,

використання багатозначної образної лексики, емоційно-оцінних слів, експресивних сталих словосполук, перифраз,

уживання в переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів,

використання чужомовних суфіксів -іст (-ист), -атор, -ація тощо, префіксів псевдо-, нео-, супер-, інтер- тощо,

різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу з повторюваними сполучниками та інше,

влучні афористичні, інтригуючі заголовки.

У публіцистичному стилі використовуються стилістичні фігури (інверсія, повтор, анафраза, гіпербатон, тавтологія тощо).

9. Стилістика головних членів речення.

До головних членів речення належать:

— підмет двоскладного речення: Сонце сяє; Народ — безсмертний;

— присудок двоскладного речення: Настало літо; Киів — столиця України; Я хочу відпочивати;

— головний член односкладного речення: Працюю; «Заповіт» Т. Шевченка знають і поза межами України; Смеркає; Ніч.

Найбільш формально й стилістично розлогим головним членом двоскладного речення є присудок. Він повніше, ніж підмет, поширюється другорядними членами, кожен з яких також завжди стилістично вагомий. Підметом виражається предмет думки, присудком — його ознака, тому за змістом обидва члени речення здебільшого становлять не тільки синтаксичний, а й логіко-семантичний центр висловлювання або ж усе висловлювання, якщо двоскладне речення синтаксично непоширене, тобто в ньому немає жодного другорядного члена речення.

Стилістично, певною мірою й семантично, інколи й синтаксично можуть розрізнятись двоскладні речення за способом вираження в них певного члена речення, зокрема підмета: Вчителі зі своїми учнями прийшли на вечір і Вчителі та учні прийшли на вечір. З першого речення випливає, що ініціаторами були вчителі (підмет), учнями (додаток), у другому реченні два однорідні підмети, більша чи менша активність їх у тій самій дії синтаксично не позначена (обидва двоскладні речення синонімічні, але стилістично не адекватні).

Особливо розгалужені стилістично форми присудка двоскладного речення: Книги, як і взагалі всі твори людського духу, неоднакову мають долю (П. Тичина). Простий присудок у цьому реченні виражено фразеологізмом, який становить одне образне поняття.