39. Стилістичні можливості метонімії та синекдохи

Метонімія (від грецького - перейменування) - це перенесення назви предмета з одного на інший на підставі суміжних зв'язків.

Типи перенесень:

1. заміна матеріалу на виріб (чеське скло - про скляні вироби з Чехії)

2. заміна твору на автора на ( "читати Шевченка" замість "читати твори Шевченка")

3. заміна вмісту на предмета ( з'їсти тарілку)

4. заміна мешканців на країни, міста, вулиці (гомоніла Україна)

5. заміна дії на знаряддя (перо письменника)

6. заміна предмета його атрибутами (рожеві щічки озирнулася)

Синекдоха (від грецького - співвіднесення) - різновид метонімії, заміна однини на множину і навпаки, заміна родового на видове і навпаки. Інколи синекдохою називають вживання замість назви цілого предмета його частину.

Наприклад, перенесення за кількісною ознакою (однина - множина) "бережи копійку" замість "бережи гроші", "сто разів уже казав" замість "кілька разів".

Перенесення з цілого на частину: Картата хустина спинилася і здивовано озирнулася.

1. заміна множини одниною: А на оновленій землі / Врага не буде, супостата

2. заміна однини множиною : Як ми себе почуваємо?

3. Заміна частини цілим : Стояла я і слухала весну

4. Заміна родового поняття видовим: Берегти копійку

5. Заміна видового поняття родовим: довгоногий ссавець

6. антономазія – вживання власних імен у значенні загальних: У нас драматургів багато, а Шекспірів мало.

39. Стилістичні можливості оксюморона

Оксю́морон або окси́морон (грец. οξύμωρον, букв. «дотепно-безглузде») — літературно-поетичний прийом, котрий полягає у поєднанні протилежних за змістом, контрастних понять, що спільно дають нове уявлення.

Із точки зору мовознавства оксюморон є різновидом тропу, найближчий за сутністю до метафори і гіперболи, тобто зміна значення або навмисне перебільшення. Особливість оксиморона полягає у сполученні різко контрастних, протилежних за значенням слів, внаслідок чого утворюється нова смислова якість, несподіваний експресивний ефект («холодне полум’я», «сухий дощ», «крижана посмішка», «депресивна веселість» тощо). Не рідко саме від такого поєднання непоєднуванного «народжуються» нові поняття, наприклад «кисло-солодкий», або й навіть оксюморон здатний вирішувати проблеми, розкривати питання з невідомого боку, «штовхати» науку тощо («квадратура круга»).

Вживають оксиморон як у розмовно-побутовій мові («ходячий труп»), так і в публіцистиці («запеклі друзі»).

39. Стилістичні можливості гіперболи та літоти

Гіпе́рбола (грец. hyperbole — перебільшення) — вид тропа. Стилістична фігура явного і навмисного перебільшення для посилення виразності і підкреслення сказаної думки. Наприклад: «я говорив це тисячу разів» або «височенний як дуб».

Гіпербола часто поєднується з іншими стилістичними прийомами, додаючи їм відповідне забарвлення: гіперболічні порівняння, метафори тощо («хвилі вставали горами»). Характер, що зображається, або ситуація також можуть бути гіперболічними. Гіпербола властива і риторичному, ораторському стилю, як засіб патетичного підйому, так само як і романтичному стилю, де пафос стикається з іронією. Протилежний гіперболі троп — літота.

Літ́ота (грец. litotes — простота, помірність) — троп, різновид метонімії (протилежний за значенням гіперболі), в якому міститься художнє зменшування величини, сили, значення зображуваного предмета чи явища.

Літота вживається в різних родах літератури, зокрема і в прозі (оповідання Марка Вовчка «Сестра»: бабуся «малесенька, ледве од землі видно»).

Літота притаманна народному світосприйманню, зафіксованому у фольклорі (казки «Котигорошко», «Яйце-райце» та ін.), мотивами якого живиться література.