13. Взаємопроникнення стилів

найзакритіший – офіційно-діловий. В нього найважче використовувати елементи інших стилів, оскільки він передбачає сталий набір певних висловів, кліше.

найвідкритіший – художній стиль, оскільки в ньому використовуються елементи усіх можливих стилів, для відтворення певних подій, емоцій, переживань тощо.

Більшість стилів «співпрацюють» одне з одним, тобто в різних стилях використовуються елементи різних стилів. Також варто зазначити, що існує певний масив лексики, який притаманний усім стилям одночасно.

14. Мовний знак (визначення, класифікації) та його особливості

Мовний знак – це будь-який матеріальний об’єкт, якому приписане певне значення і який виконує роль засобу спілкування

Бувають:

- одиночні;

- системні;

Мовний знак — це одиниця мови, тобто букви, які складаються як із звукових знаків (фонем), так і з відповідних їм друкарських, графічних знаків. З мовних знаків будуються слова, які об'єднуються в речення.

Основні соціальні функції мовних знаків:

- позначення предметів, вираження людського духу, думок, почуттів, настрою, бажань, потреб людини; пізнавальна;

- інформаційна, тобто за допомогою мовних знаків передаються відомості, знання від людини до людини;

- комунікативна, тобто функція спілкування;

- культурологічна (мовні знаки, знакові системи є засобом засвоєння національної та загальнолюдської культури окремою людиною або соціальною групою, засобом передачі культурних традицій, певного досвіду, навичок, умінь).

15. Словесний знак. Етапи становлення словесно-мовного знаку. Схема словесно-мовного знаку Зарицького

Словесно-мовний знак – одиниця будь-якого рівня мови: від фонеми до тексту, яка є носієм значення і використовується як матеріал для побудови висловлювання.

Етапи становлення:

1. різьблення і кольорові зображення

2. клинописний рівень (шумери, вавилоняни, перси)

3. ієрогліфи

4. алфавітні знаки, найдавніші алфавіти без голосних

Зарицький використовує для зображення слова, як мовного знака геометричну форму куба. Бічні площини – a – денотативне значення (відображення у мові певного об’єкта позамовної дійсності), b – сигніфікативне значення – ставлення до одиниці мовлення, c – граматичне (структурне) значення, d – стилістичне. Верхня площина – k – фонетична зовнішність, нижня площина – l – морфологічна зовнішність.

Таким чином, бічні площини abcd в сумі є змістом слова, тоді як kl – форма слова, або план вираження.

16. Парадигматичні та синтагматичні властивості мовного знака. Ас. Дуалізм Карцевського

Асиметричний дуалізм мовного знака – форма мовного знака намагається набути нового значення, а нове значення прагне втілитися в нову форму. Намагання форми набути нових значень призводить до полісемії. Прагнення значення втілитися в нову форму викликає синонімію. Отже, є два основних наслідки асиметричного дуалізму – синонімія, полісемія.

Синтагматичні властивості – міжзнакові відношення. Проявляються у сполучованості слів. Допомагає зрозуміти як цей знак діє, як поводить себе у співвідношенні з іншими знаками.

Парадигматичні – внутрішні властивості мовного знака. Дозволяють дізнатися принципи побудови мовного знака

17. Мови за типами знаків (вербальні та невербальні):

• вербальні (словесні)

• невербальні

Невербальні мови:

• Кінетично-зорова ( тілесні рухи, міміка, поза тощо)

• Звуково-слухова (сигнали – звуки тривоги у військових, дверний дзвінок тощо)

• Графічно-зображувальна(дорожні знаки, живопис, графіка)

18. Вербальна мова, класифікаційні ознаки

Вербальна мова — це словесна мова, відмінна від названих у 17 питанні невербальних мов. Це знаки, слова і словосполучення,а також сукупність правил поєднання слів. Функції вербальної мови у питанні 19.

19. Визначення поняття «словесна мова», її групи одиниць, функції

Словесна мова — сукупність знаків і правил вживання цих знаків для побудови слів.

Функції:

• комунікативна;

• ідентифікаційна;

• гносеологічна;

• експресивна;

• естетична;

• культурологічна;

• номінативна;

• магічно-містична тощо.

Одиниці словесної мови: - номінативні (слова і словосполучення), - релятивні (сукупність правил поєднання слів).

20. Мова і мовлення. Мовленнєва діяльність та мовленнєві уміння. Форми мовлення та види мовлення.

Мова – сукупність елементів, які виконують функцію засобів спілкування

Мовлення – результат процесу вираження думки засобами мови (процес висловлювання)

Мовленнєва діяльність – сукупність психофізичних дій людського організму, що полягає у використанні мовних засобів для вираження або сприйняття думки.

Форми мовлення:

• звуково-слухове;

• графічно-зорове.

Види мовлення:

• рецептивний;

• продуктивний.

Мовленнєві уміння:

• говоріння;

• слухання;

• аудіювання;

• письмо;

• читання.