
- •1. Фразеологія як наука. Поняття «фразеологічна одиниці». Властивості фразеологічних одиниць. Формальні та лексико-семантичні ознаки фразеологізмів.
- •2. Класифікація фразеологізмів за ступенем мотивації, за походженням, за функціонуванням.
- •3. Логіко-понятійні, образні, предикативні та непредикативні мовні одиниці
- •4. Афористика. Групи афоризмів: фольклорні та книжково-літературні
- •5. Стилістичні функції афоризмів
- •6. Індивідуально-авторські фразеологізми
- •7. Трансформація фразеологізмів
- •8. Сфера функціонування трансформованих фразеологізмів
- •9. Способи трансформації
- •10. Узагальнення стилістичних засобів фразеології. Аналіз між стильових та функціонально закріплених фразеологізмів
- •11. Класифікаційні ознаки префіксів та суфіксів. Властива їм синонімія та омонімія. Стилістична забарвленість.
- •12. Суфікси позитивної та негативної оцінки
- •13. Іменниковий словотвір: стилістичні можливості
- •14. Прикметниковий словотвір: стилістичні можливості
- •15. Дієслівний словотвір: стилістичні можливості
- •16. Прислівниковий словотвір: стилістичні можливості
- •17. Апофонія у формотворенні та словотворенні
- •18. Оказіоналізми
- •19. Стилістичні функції оказіоналізмів — розкрито у попередньому питанні.
- •20. Оказіональні іменники та дієслова
- •21. Морфологія як наука. Стилістичні можливості морфологічних засобів стилістики
- •22. Структурно-функціональна модель іменника. Категорії числа, роду, відмінку іменника з точки зору стилістики
- •23. Короткі та повні форми прикметника, стягнені та нестягнені форми, ступеневі порівняння: стилістичні настанови
- •24. Стилістичні можливості займенників та числівників
- •25. Омонімічне функціонування займенників
- •26. Стилістичні можливості дієслівних категорій (часу, способу, особи). Транспозиція категорій
- •27. Стилістичні можливості службових частин мови
- •1.Визначення поняття «стиль». Думки діячів минулого про стиль.
- •3.Функціональні стилі української літературної мови (кількість, історія їх становлення, складові, що унормовують кожний із них).
- •4.Стилістичні фактори (чинники).
- •5.Характеристика наукового стилю (визначення, підстилі, жанри, сфера використання, загальні особливості, особливості на мовних рівнях).
- •6.Характеристика офіційно-ділового стилю (визначення, підстилі, жанри, сфера використання, загальні особливості, особливості на мовних рівнях).
- •8.Характеристика розмовного стилю (визначення, сфера використання, загальні особливості, особливості на мовних рівнях).
- •9.Характеристика художнього стилю (визначення, підстилі, жанри, функції, сфера використання, загальні особливості, особливості на мовних рівнях).
- •10,11.Характеристика епістолярного стилю (визначення, жанри, сфера використання, загальні особливості, особливості на мовних рівнях, історія ставлення, форми,функції).
- •12.Літературні стилі: становлення, теорія трьох стилів. Розрізнення понять літературний стиль, напрям, течія. Аналіз одного (на вибір) літературного напряму.
- •13. Взаємопроникнення стилів
- •14. Мовний знак (визначення, класифікації) та його особливості
- •15. Словесний знак. Етапи становлення словесно-мовного знаку. Схема словесно-мовного знаку Зарицького
- •16. Парадигматичні та синтагматичні властивості мовного знака. Ас. Дуалізм Карцевського
- •21. Стилістика як вчення про культуру мови та мовні прикраси.
- •22. Загальнолітературна (загальнонаціональна) та літературна мови. Позалітературні компоненти.
- •23. Визначення поняття «суржик». Механізми творення. Функціонування в різних стилях. Стилістичні функції
- •24. Стилістичні можливості фонетики
- •25. Характеристика походження слів. Запозичені слова. Шляхи запозичення. Умови запозичення. Наукові підходи до процесів запозичення іншомовних слів
- •26. Засвоєння іншомовних слів зі стилістичного погляду
- •27. Стилістичні можливості слів старослов’янського походження
- •28. Стилістчині можливості екзотизмів, варваризмів, інтернаціоналізмів
- •29. Лексика за сферою вживання
- •30. Стилістичні можливості термінів
- •31. Стилістичні можливості поетизмів
- •32. Стилістичні можливості розмовної та просторічної лексики
- •33. Стилістичні можливості жаргону
- •34. Стилістичні можливості термінів діалектизмів
- •35. Змінність лексичного складу (архаїзми, історизми, неологізми)
- •36. Функціоунування конкретних і абстрактних слів
- •37. Функціонування власних назв
- •38. Моносемічні та полісемічні слова
- •Художні засоби мови. Типи тропів. Функціонування художніх засобів письма у стилях української мови
- •Стилістичні можливості порівняння та епітетів
- •Стилістичні можливості метафори і персоніфікації
- •Стилістичні можливості метонімії та синекдохи
- •Стилістичні можливості оксюморона
- •Стилістичні можливості гіперболи та літоти
- •Синонімія. Види лексичних синонімів (ідеографічні, стилістичні, контекстуальні). Стилістичні функції синонімів у різних стилях
- •Визначення «Евфемізм» та «Дисфемізм» Соціальні та мовні умови виникнення, стилістичні можливості
- •Визначення стилістичних прийомів: перифраз, ампліфікація, тавтологія. Їх стилістичні можливості
- •Явище антонімії. Класифікація антонімічних пар (семантичні, структурні, контекстуальні). Стилістичні прийоми : антитеза та енантіосимія. Стилістичні функції антонімії.
- •Омонімія. Класифікаційні ознаки омонімів. Питання розмежування полісемії та омонімії. Стилістичні функції. Міжмовна омонімія та її стилістичні можливості.
- •Визначення поняття «паронімія». Класифікаційні ознаки паронімів. Стилістичні функції.
- •2. Стилістичні ресурси і можливості синтаксису
- •3. Синтаксичні засоби книжково-письмові та усно-розмовні
- •4. Синтаксичні можливості художнього стилю укр. Мови
- •5. Синтаксичні особливості розмовного стилю:
- •6. Стилістичні можливості синтаксису наукового стилю сучасної української літературної мови.
- •7. Стилістичні можливості синтаксису офіційно-ділового стилю сучасної української літературної мови.
- •8. Стилістичні можливості синтаксису публіцистичного стилю сучасної української літературної мови.
- •9. Стилістика головних членів речення.
- •10. Стилістичні можливості речень за метою висловлювання та емоційним викладом.
- •11. Односкладні речення: стилістичний аналіз.
- •12. Стилістичні можливості другорядних членів речення.
- •13. СТилістичні фунції повних й неповних речень. Слова-речення.
- •14. Стилістичні можливості парцелярії та градації.
- •15. Стилістичні властивості відокремлених членів речення
- •16. Стилістичні властивості однорідних членів речення
- •17. Стилістичні можливості вставних членів речення
- •18. Стилістичні можливості звертань та вигуків
- •22. Стилістичні можливості періоду тексту
- •27. Стилістичні фігури та їх види
- •28. Стилістичні можливості інверсії
- •29. Стилістичні можливості повтору (витлумачення інших стилістичних фігур. Заснованих на повторі: анафора, епіфора, рефрен тощо)
- •30. Тавтологія. Причини її появу. Неминуча тавтологія, стійкі вислови тавтологічного характеру. Стилістичні можливості тавтології.
- •31. Стилістичні можливості ампліфікації
- •32. Текст. Властивості тексту. Напруга та напруженість тексту. Різновиди напруженості. Причини напруженості.
- •1 Класифікація
- •2 Класифікація
- •3 Класифікація
- •33. Виклад та способи викладу.
- •2. Опосередкований, коли зміст викладається іншою особою.
- •34. Безпосередній спосіб викладу та його різновиди. Функціонування різновидів у стилях сучасної укр. Літ-ної мови.
- •35. Опосередкований спосіб викладу: пряма мова, вільна пряма мова, напівпряма мова, внутрішня мова, внутрішній монолог. Функціонування у стилях сучасної укр. Літ-ної мови.
- •36. Модальність. Різновиди модальності
- •37. Стилізація
- •38. Розрізнення стилізації від інших дотичних до неї термінів.
8.Характеристика розмовного стилю (визначення, сфера використання, загальні особливості, особливості на мовних рівнях).
Розмо́вний стиль мо́влення — це стиль, який використовується в усному повсякденному спілкуванні у побуті, у родині, на виробництві. Основне призначення розмовного стилю — бути засобом невимушеного спілкування, живого обміну думками, з'ясування побутових стосунків.
У розмовному стилі відсутній попередній відбір мовного матеріалу. Вживаються разом із нейтральною лексикою стилістично знижені мовні засоби: фразеологізми, діалектизми, жаргонізми тощо. Часто вживаються в розмовній мові вигуки, частки, вставні слова, неповні речення, повтори, неузгоджені словосполучення тощо.
Сфера використання розмовного стилю — усне повсякденне спілкування в побуті, у родині, на виробництві.
Основне призначення — бути засобом впливу й невимушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, з'ясування виробничих і побутових стосунків.
Слід розрізняти неформальне й формальне спілкування. Перше — нерегламентоване, його мета і зміст значним чином визначаються особистими (суб'єктивними) стосунками мовців. Друге — зумовлене соціальними функціями мовців, отже, регламентоване формою і змістом.
У повсякденній розмові мовці можуть зачіпати різні, здебільше не пов'язані теми, отже, їхнє спілкування має довільний інформативний характер.
Ділова ж розмова не виходить за межі визначеної теми, є конструктивною і підпорядкована розв'язанню конкретних завдань, досяганню заздалегідь визначеної мети.
Основні ознаки:
безпосередня участь у спілкуванні,
усна форма спілкування,
неофіційність стосунків (неформальна),
невимушеність спілкування,
непідготовленість до спілкування (неформальна),
уживання несловесних засобів (логічних наголосів, тембру, паузи, інтонації),
уживання позамовних чинників (ситуація, поза, рухи, жести, міміка),
емоційні реакції,
потенційна можливість відразу уточнити незрозуміле, закцентувати головне.
Основні мовні засоби:
емоційно-експресивне забарвлення (метафори, порівняння, синоніми тощо.),
суфікси суб'єктивного оцінювання (зменшено-пестливого забарвлення, зниженості),
прості, переважно короткі речення (неповні, обірвані, односкладові),
часте вживання різноманітних займенників, дієслів із двома префіксами (попо-, пона-, поза-),
специфічні фразеологізми, фольклоризми, діалектизми, просторічна лексика, скорочені слова, вигуки тощо,
заміна термінів розмовними словами (електропотяг — електричка, бетонна дорога — бетонка, залікова книжка — заліковка).
Розмовний стиль має два підстилі:
розмовно-побутовий,
розмовно-офіційний.
Типові форми мовлення — усні діалоги та полілоги.
Норми розмовного стилю встановлюються не граматиками, як у книжних стилях, а звичаєм, національною традицією — їх відчуває і спонтанно обирає кожен мовець.
9.Характеристика художнього стилю (визначення, підстилі, жанри, функції, сфера використання, загальні особливості, особливості на мовних рівнях).
Худо́жній стиль — це стиль художньої літератури, який використовується в поетично-художній творчості. Провідним завданням художнього стилю є вплив на людську психіку, почуття, думки через зміст і форму створених авторами поетичних, прозових текстів. Художній стиль передбачає попередній відбір мовних засобів для створення літературних художніх текстів. У художньому стилі широко використовуються всі мовні засоби, увесь лексичний потенціал мови.
Основні ознаки:
найхарактерніша ознака художнього відтворення дійсності - образність (образ - персонаж, образ колектив, образ - символ, словесний образ, зоровий образ);
поетичний живопис словом навіть прозових і драматичних творів;
естетика мовлення, призначення якої - викликати в читача почуття прекрасного;
експресія як інтенсивність вираження (урочисте, піднесене, увічливе, пестливе, лагідне, схвальне, фамільярне, жартівливе, іронічне, зневажливе, грубе та ін.);
зображуваність (тропи, епітети порівняння, метафори, алегорії, гіперболи, перифрази, тощо; віршова форма, поетичні фігури); конкретно-чуттєве живописання дійсності;
відсутня певна регламентація використання засобів, про які йтиметься далі, та способів їх поєднання, відсутні будь-які приписи;
визначальним є суб'єктивізм розуміння та відображення (індивідуальне світобачення, світовідчуття і, відповідно, світовідтворення автора спрямоване на індивідуальне світосприйняття та інтелект читача).
Основні мовні засоби:
наявність усього багатства найрізноманітнішої лексики, переважно конкретно-чуттєвої (назви осіб, рече, дій, явищ, ознак);
використання емоційно-експресивної лексики (синонімів, антонімів, анонімів, фразеологізмів);
запровадження авторських новаторів (слів, значень, виразів, формування індивідуального стилю митця);
уведення до творів, зі стилістичною метою, історизмів, архаїзмів, діалектизмів, просторічних елементів., навіть жаргонізмів;
поширене вживання дієслівних форм: родових (у минулому часі й умовному способі): Якби ми знали, то б вас не питали (Н. тв.); особових (у теперішньому й майбутньому часі дійсного способу): Все на вітрах дзвенітиме, як дзбан ( Л.Костенко); у наказовому способі: В квітах всі вулиці кричать: нехай, нехай живе свобода! (П. Тичина);
широке використання різноманітних типів речень, синтаксичних зв'язків, особливості інтонування та ритмомелодики;
повною мірою представлені всі стилістичні фігури (еліпс, періоди, риторичні питання, звертання, багатосполучниковість, безсполучниковість та ін.).
За родами й жанрами літератури художній стиль поділяється на підстилі, які мають свої особливості мовної організації тексту:
епічні (прозові: епопея, казка, роман, повість, байка, оповідання, новела, художні мемуари, нарис);
ліричні (поезія, поема, балада, пісня, гімн, елегія. епіграма); драматичні (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль); комбіновані (ліро-епічний твір, ода, художня публіцистика, драма-феєрія, усмішка).
Граматичні (морфологічні й синтаксичні) особливості:
— будь-яке слово, словосполучення і речення в текстах художнього стилю може набувати найрізноманітнішої видозміни;
— синтаксична варіативність у побудові речень майже не підлягає регламентації, не обмежується строгими нормами, правилами;
— простежується тенденція до вживання менш громіздких, ускладнених фраз (на відміну від наукового стилю);
— використовуються речення різної модальності та інтонаційного забарвлення: розповідні, питальні, спонукальні, окличні;
— часто допускаються пропуски слів, незакінчені, обірвані конструкції, слова-речення різного типу тощо;
— використовуються елементи всіх інших стилів;
— наявні цитати з промов, зразки заяв, інструкцій, протоколів тощо.