27. Стилістичні можливості службових частин мови

Кількісно невелику групу слів (їх у мові всього кілька сотень) становлять слова, які прийнято називати службовими . Цим означенням аж ніяк не применшується їх важливість у мовній системі, у мовленні будь-кого. Якщо з речення, а ще більше — із кількареченнєвого відрізка мовлення вилучити службові слова, то його значення суттєво зміниться, зневиразниться або й повністю зруйнується.

Службові слова (прийменники, сполучники, частки) виконують важливу комунікативно-стилістичну функцію. Вони беруть участь у формуванні більшості неоднослівних речень, надають їм усталеної нормативності, певної значеннєвості і стилістичного забарвлення. Кожне службове (неповнозначне) слово своєрідно доповнює те, що виражається в реченнях повнозначними, словами, слугує засобом вираження різних семантико- синтаксичних відношень між повнозначними словами в реченні і між реченнями. Службові слова суттєво впливають на стилістичне спрямування кожної мовленнєвої конструкції. Без них, як правило, не утворюється жодне розгорнуте висловлювання. Службове слово завжди або об’єднує повнозначні слова в реченні у певну змістову й синтаксичну цілісність, уточнює передаваний реченням зміст, або підсилює чи обмежує значення певних елементів речення.

Статистичний аналіз різностильових текстів засвідчує численне використання в них службових слів, які належать до найуживаніших у мові; ними вагомо доповнюється те, що виражається семантикою, граматичними ознаками і стилістичною функцією повнозначних слів.

Запитання до іспиту (3 курс, 5 семестр)

1.Визначення поняття «стиль». Думки діячів минулого про стиль.

Широко й неоднозначно термін «стиль» використовується і в літературознавстві, означаючи:

— сукупність стилетвірних мовно-художніх засобів, характерних для творів певної літературної течії, напряму (сентименталізму, класицизму та ін.), кожен з яких об’єднує митців за спорідненістю тематики і певною однотипністю мовно-художнього відтворення;

— стиль художніх творів окремого письменника (його індивідуальну манеру художнього письма);

— стиль окремих творів письменника (наприклад, «Прапороносці», «Собор», «Твоя зоря» О. Гончара).

2.стилістика як наука. Становлення науки стилістика в світовому мовнознавстві і у вітчизняній науці. Класифікаційні підходи до вивчення стилістики. Основні методи та види аналізу, що застосовуються підчас практичної стилістики.

Стилістика — розділ мовознавства й літературознавства, що вивчає функційно-стильові засоби мови та їхнє застосування з погляду норм, їхніх варіантів (нормативна стилістика) і відхилень (літературна стилістика) в синхронному й діахронному (історична стилістика) перекрої. Основний предмет вивчення — стиль в усіх мовознавчих значеннях цього терміна (індивідуальна манера виконання мовленнєвих актів, функціональний стиль мовлення, стиль мови тощо). Стилістика також досліджує еволюцію стилів у зв'язку з історією літературної мови, мову художнього твору в її еволюції, експресивні засоби мови, фігури та тропи.